Аргументи вчених?

По-перше, примати вміють говорити, щоправда, знаками і на рівні 4-5-літньої глухонімої дитини. По-друге, спостереження вчених за приматами показали: мавпи незвичайно чутливі, вони веселяться і страждають, відчувають тугу, страх, депресію, прихильність і дружні почуття.

Між ними часто спалахує боротьба за владу, але вони не б’ються, як інші тварини, а плетуть інтриги, створюють коаліції й альянси, навіть вдаються до всякого роду брудних трюків... Усе як у нас.

Але головне, вони займаються любов’ю. Шимпанзе, гени яких на 99% збігаються з нашими, вдаються до сексу для вирішення усіх своїх проблем. Їм знайомі будь-які збочення. Яким би перекрученням і надмірностям не віддавалася людина, вона може бути певна: тварини її в цьому випередили.

На початку шістдесятих років відомий французький фантаст П’єр Буль написав роман «Планета мавп». Письменник провів близько десяти років у Південно-Східній Азії, спостерігаючи за складною ієрархією в мавпячих зграях, після чого і «створив» планету, керовану приматами.

Орангутанги там – мислителі і державні діячі, горили – браві військові і поліцейські, шимпанзе – романтичні дослідники і поети.

Люди ж зведені до становища брудних, диких тварин, на яких мавпи полюють.

Пригоди, що відбуваються з героями, прості і немудрі. Але дія у фільмах, знятих у Голлівуді за романами письменника, дуже напружена, оскільки творці кіноекшн вважали роман фантаста недостатньо комерційним, і виниклі пізніше телесеріали робилися вже без його особистої участі.

Блискуча кінокар’єра романів – чистісінька випадковість. Сам автор ніколи нічого не робив для того, щоб досягти успіху у цьому напрямку.

Переконаний прихильник наступності Добра і Зла, П’єр Буль до останніх своїх днів був упевнений, що вони випливають одне з одного, постійно, випробовуючи і спокушаючи людину. У цій доктрині письменника немає віри, що на Землі рано чи пізно усе зміниться до кращого... і для людства, і для мавп.

Збираючи цю добірку, відчув дивне почуття: людство дедалі впертіше наполягає на своїй земній винятковості, переводячи різноманітний тваринний світ у деякі недорозвинені раси, до яких ставить суто антропоморфні вимоги і стандарти. І, насамперед, до мавп.

А тим часом сьогодні доля мавп на Планеті людей жалюгідна і, як раніше, примітивна. У кращому випадку мавпячі примхи і витівки можуть потрапити на сторінки жовтої преси, а в гіршому – самі мавпи – у дослідницькі лабораторії.

Багаті аматори кави в США буквально божеволіють за напоєм з кавових зерен, що пройшли через травний тракт індонезійських мавп. В ексклюзивних кафе одну філіжанку такої кави можна придбати за п’ять доларів. На світовий ринок протягом року надходять лише неповних 230 кг такої кави.

Експерти стверджують, що такий напій уже сотні років відомий індонезійцям, які помітили, що мавпи, котрі живуть у пальмових гаях на Яві, Суматрі і Сулавесі, з’їдають кавові зерна, але не перетравлюють їх. При цьому людиноподібні мавпи вибирають тільки найкращі зерна, що проходять через їхній травний тракт зовсім непошкодженими.

Існує ще одна особливість у харчуванні мавп, яка дозволяє стверджувати, що історично мавпи харчуються ситніше від людини! Американські дослідники встановили, що деякі запахи, зокрема, бананів, яблук і м’яти, стимулюють центр ситості. Тому, якщо нюхати їх перед їжею, значно знизиться апетит. Дивно, але саме ця властивість дозволяє мавпам, як і багатьом їхнім диким родичам, навіть у неволі не терпіти на ожиріння.

У той же час психолог Джейн Страус установила, що надмірна реклама дієтичних продуктів для схуднення, навпаки, провокує приступи обжерливості в багатьох жінок: щоб утішити себе, вони вдвічі частіше хапаються за горіхи, печиво і шоколад – висококалорійні продукти.

Мавпам же вистачає «прихованої» реклами матінки Природи.

Стало тепер відомо, чому мавпи мовчать. Три сімейства людиноподібних мавп наділені надзвичайно важливою мозковою функцією, що має відношення до мовних здібностей. До такого висновку прийшли дослідники з американського міста Атланта (штат Джорджія), що провели магнітно-резонансне сканування (МРС) мозку шимпанзе, бабуїнів і горил. (Пригадуєте, шимпанзе і горили – герої «Планети мавп»!)

За словами вчених, вони здивовані тим, що ніхто дотепер не намагався вивчити настільки важливу особливість мозку людиноподібних мавп.

Якщо вірити теорії, розробленій біологами з Атланти, в міру того, як попередники людини і вищих приматів училися жестикулювати і видавати гортанні звуки, поволі збільшувалася в розмірах ліва півкуля мозку, що відповідає за мовне спілкування. А потім – з невідомих ще сьогодні причин – люди навчилися говорити, а мавпи – ні. Якщо відкриття буде підтверджено, то воно виявиться ще одним важливим внеском у теорію еволюції: стане зрозуміло, що людина знайшла здатність мови ще до того, як шляхи гомо сапієнс та інших великих приматів розійшлися назавжди.

Між іншим, у наших предків мозок був теж далекий від теперішньої досконалості. Досліджуючи зуби пітекантропів, антропологи прийшли до висновку, що в первісних людей не було молодості – у біологічному сенсі цього слова.

Про це свідчать шари емалі, що здатні розповісти про життєвий цикл будь-якої істоти, аналогічно річним кільцям на деревному стовбурі.

Як повідомило Бі-Бі-Сі, життєвий цикл найдавніших людей був дуже схожий з циклом нинішніх великих мавп, що стають дорослими до 12 років життя. Сучасна ж людина, як відомо, досягає зрілості лише до кінця другого десятка років.

Цей часовий запас, відведений природою для нагромадження досвіду і знань, первісній людині був не потрібний. У неї обсяг мозку був маленький і «заповнювався» дуже швидко. Надалі, чим більше розвивався людський мозок, тим більше часу було потрібно на наповнення його знаннями. А підлітковий період у житті людини з’явився не раніше ніж півмільйона років тому.

Що і говорити, еволюція гримнула, і знання наповнили людські мозки, а мавпи наповнили... клітки.

Одна з відвідувачок зоопарку в Лос-Анджелесі підійшла занадто близько до мавпячої клітки, і орангутанг Тоні, спритно цмокнув її в щоку. Коли через пару днів жінка виграла в лотерею чотири мільйони доларів, вона в телеінтерв’ю не забула згадати, що саме поцілунок мавпи приніс їй удачу.

Тепер мисливці за щастям готові самі залізти до Тоні в клітку. Тим більше що кількість щасливчиків серед поцілованих неухильно росте. Через три дні після поцілунку мавпи Уїльяма Рета призначили віце-президентом компанії, де він працює, а в Емілії Вардсон чудесним чином зник артрит, а ще один чоловік прямо від клітки вирушив у Лас-Вегас і виграв там... 770 тисяч доларів!

Саме час для примата Тоні стати високооплачуваним фахівцем – найдорожчою у світі «мавпою за викликом»... з нав’язаною йому людством бісексуальністю.

Тим часом зоологи з подивом знайшли, що серед орангутангів і на волі зустрічаються гомосексуальні пари чоловічої статі. Гей-примати проживають на Суматрі, де їх почали вивчати фахівці...

За словами зоологів, це перший випадок, коли гомосексуальне поводження тварин спостерігається в умовах дикої природи. Дотепер гомосексуальні відносини в орангутангів були помічені тільки у разі, коли мавпи знаходилися в неволі – у зоопарках чи дослідницьких лабораторіях.

Крім орангутангів, нетрадиційною сексуальною орієнтацією відрізняються також гірські горили і ще деякі види приматів. І гомо сапієнс, звичайно.

Учені завжди вважали, що подібні збочення сексуальної орієнтації відбуваються в мавп від штучної обстановки неволі, чи ж від надлишку спілкування з людиною. Але виявилося, що гомосексуалізм мавп не залежить від цих факторів. Примітно, що в одностатеві зв’язки вступають не тільки самці, але і деякі самки.

Аж ніяк не зрозуміють мавпочки волю по-людськи. Особливо в сусідстві з людьми. Ціле місто в Індії був занурене у темряву після того, як, пробравшись усередину підстанції, мавпа, яка мало розбирається в знаковій системі техногенного людства, спровокувала коротке замикання. Посадові особи в Бурла заявили, що тварина стрибнула на трансформатор, викликавши замикання системи. Електропостачання було порушено на кілька годин.

Високий чиновник з міської адміністрації сказав журналістам: «О третій годині ранку мавпі, імовірно, було нудно, і вона вирішила розважитися за наш рахунок».

Добре хоч, що цього разу мавпі усе зійшло з рук. Але так трапляється не завжди. ЗМІ доносять і більш відчутні уламки планетарних трагедій, у котрих, насамперед, винні ми самі – люди, що відгородилися від планетарного єства штучними техногенно-символічними знаковими системами, що обслуговують уже не нас, а весь цей горезвісний науково-технічний прогрес.

У ході експерименту учені-психологи показали двом бабуїнам набори картинок. Потім мавпам за десять секунд джойстиком треба було перемістити курсор на екрані комп’ютера, вказавши відмінність чи подібність зображених на них предметів. Піддослідним треба було зробити від 700 до 7000 спроб для того, щоб не помилятися в 80% випадків.

Виходить, що бабуїни здатні думати аналогіями, порівнюючи й оцінюючи предмети. Іншими словами, в них є основи логічного мислення. Колись тільки шимпанзе досягали подібних рекордів.

До речі, біолог зі Стенфорда Роберт Сапальскі, що вивчає бабуїнів в Африці протягом 23 років, думає, що вони продемонстрували б більший інтелект, якби в дослідах використовували предмети, що мають для них життєву значимість.

А от ще кілька фактів...

У 62 тисячі доларів обійшовся відомому тайському мільйонеру Йонгиудху Китваттананусу розкішний обід з офіціантами у фраках, лляними скатертинами й екзотичною кухнею, який він улаштував для 600 звичайнісіньких... мавп. Завдяки вірі магната у відоме тайське повір’я, начебто мавпи приносять удачу, братам нашим меншим уперше в житті удалося побенкетувати по-справжньому.

А от від того, яке становище в суспільстві займає людина, залежать її шанси стати наркоманом. Принаймні, саме така залежність була виявлена в людиноподібних мавп.

Вчені установили, що схильність до вживання кокаїну більша у приматів, ніж у тих, хто на чолімавпячої ієрархії.

У ході експерименту вчені з медичного університету Wake Forest вивчали поведінку мавп у колективі і залежність уживання наркотиків від «соціального» становища тварини. Двадцять самців спочатку розмістили окремо, спостерігаючи за їхньою поведінкою і особливостями роботи мозку.

Пізніше вони були об’єднані в групи по чотири особи. У таких групах тварини перебували протягом трьох місяців. Під час дослідження в мавп постійно визначали рівень гормонів і оцінювали поведінку.

Примати, що зайняли положення лідерів, відрізнялися більшою агресивністю і, відповідно, кращим доступом до їжі.

Після трьох місяців спільного проживання тваринам був запропонований кокаїн, який вони могли приймати самі за допомогою спеціального приладу. Учені відкрили, що самці, у яких був статус підлеглих, споживали значно більшу кількість наркотику.

Позитронна емісійна томографія виявила істотні зміни в дофамінергічній функції мозку в мавп-лідерів, чого не було відзначено в інших тварин. Саме дофамін пов’язаний з дією наркотику. Ця речовина вивільняється при передачі нервового імпульсу, після чого захоплюється за допомогою спеціальних переносників. Кокаїн блокує зворотне захоплення дофаміну, що приводить до збільшення його рівня. Саме підвищення кількості дофаміну в мозку пов’язане з відчуттями наркоманів.

Доктор Майкл Нейдер, професор фізіології, фармакології і радіології в університеті Wake Forest, вважає, що соціальні умови і навколишнє середовище можуть приводити до зміни в мозку, що впливає на схильність до вживання наркотиків.

Як би там не було, але сьогодні уже важко припустити, що розумом володіємо тільки ми, люди. І чи не час нам «опуститися» до простого і мудрого світу братів наших менших, загнаним нами ж у планетарне гетто.

І тут, схоже, справа йде на лад.

Жителька індійського села Чандрапур (провінція Трипура) Наміта Дас стала годувальницею для дитинчати мавпи, кинутого в лісі біологічною матір’ю, повідомляє агентство «Ananova».

За словами жінки, тварину приніс додому її чоловік-лісоруб, що знайшов мавпочку майже бездиханною в лісі. Незадовго до цього в пари народилася дитина, якої подружжя не могло зачати протягом багатьох років.

В індуїзмі мавпа уособлює бога Ханумана. В індійській міфології Хануман – цар мавп, що має божественне походження. Хануман був сином бога вітру Ваю і мавпи. Завдяки мудрості і хоробрості Ханумана Рама долає опір ракшасів на острові Ланка і звільняє свою дружину Сіту.

Спонукувана материнським інстинктом і релігійним почуттям індуска вирішила зробити тварину «молочною сестрою» своєї власної дитини. Тепер на годувальницю і її годованця приходять помилуватися сотні людей. Ранком Намита виходить з будинку і на очах у перехожих прикладає мавпочку до грудей. Кажуть, що індійців, які спостерігають за цієї процедурою годівлі, вона зворушує ледь не до сліз.

А нещодавно лікарняний лист із формулюванням: «Декретна відпустка по догляду за... мавпою» уперше був оформлений у Росії.

Народжене в Красноярському зоопарку дитинча приматів, якого назвали Анфісою, забрала до себе і зобов’язалася доглядати за ним робітниця зоопарку Анфіса Антипова. «Названій мамі» дали відпустку і навіть виписали тисячу карбованців «декретних». Про це повідомило ТВ-6, м. Москва.

Індуска Наміта не знайома з росіянкою Анфісою, але обидві вони – святі людські матері, що діють Добро на споконвічній Планеті мавп!

Підготував Веле ШТИЛВЕЛД