Про «бронебійну» публіцистику Олега К. Романчука

Проєкт члена Спілки офіцерів України Олега К. Романчука «Публіцистика воєнної доби на електронних шпальтах «Універсуму» і «Главкому» (2022–2025)» слушно був підтриманий Львівською обласною організацією Спілки офіцерів Ук і наразі включений у ДОВГИЙ СПИСОК літературно-мистецьких творів, допущених до І туру на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року. Таким чином, автором зроблений перший успішний крок на складному шляху визнання його творчого доробку.
Свого часу відомий український письменник Михайло Слабошпицький зазначив: «Для мене Олег К. Романчук – один із найсерйозніших наших публіцистів. Глибокий політичний аналітик, добрий знавець української історії, автор, що називається, постійно тримає руку на пульсі дня». Знані літературознавці також дали високу оцінку публіцистиці О. Романчука. Приміром, Тарас Марусик: «Олег К. Романчук належить до найкращих українських публіцистів. Такі аналітики на вагу золота». Або Микола Шатилов з Чеської Республіки: «Публіцистика Олега К. Романчука – одна з найкращих в Україні. А, може, й найкраща».
Всеукраїнська громадська організація Спілка офіцерів України цілком погоджується з такими високими оцінками творчості свого побратима. Так, з початком АТО (лише упродовж 2014–2017 рр.) на електронних шпальтах Радіо Свобода з’явилося три десятки гостроактуальних статей Олега К. Романчука. А ще були оприлюднені сотні його матеріалів на сторінках тижневика «Країна», двомісячника «Універсум», «Української літературної газети», Медіа Форуму, на вебсайті Спілки офіцерів України.
В своїх публікаціях автор демонструє принципову позицію – гостру, національно чітку і відкриту для полеміки. Він упізнаваний своєю глибокою аналітичністю, системністю бачення і прогностичністю майбутнього, умінням популярно розкривати найскладніші та найрізноманітніші проблеми, а надто у військовій та безпековій сфері.
Його творчість, особливо періоду широкомасштабної агресії рф, є зразком високопрофесійної патріотичної публіцистики, яка закладає основи та формує напрямки розвиту національно-державної думки, відновлює історичну пам’ять українського народу.
У творчій біографії О. К. Романчука є кілька промовисті фактів, які засвідчують його виразно державницьку позицію. Так, Олег К. Романчук виявив ініціативу в розробці уніформи та знаків розрізнення для Збройних сил України. Ескізи зразків однострою, знаків розрізнення та прапорів родів військ були представлені в газетах «Молода Галичина» (02.11.1991), «Діло» (№1, 1992), «Голос України» (21.01.1992) та інших виданнях. О. К. Романчук був ініціатором та організатором конкурсу «Українська національна валюта: якому бути українському карбованцю» на сторінках журналу «Дзвін» (1990–1991).
Публіцистична творчість Олега К. Романчука неодноразово відзначалась на державному і міжнародному рівнях – обласна премія імені В. Чорновола, премія Воляників-Швабінських Фундації УВУ, обласна премія імені С. Бандери, премія імені І. Франка та премія імені В. Чорновола Держкомінформу України.
Статті Олега Романчука впливають на суспільно-культурну й мілітарну парадигму українців.
Важливо, що сьогодні, в умовах широкомасштабного вторгнення росії в Україну, автор особливу увагу спрямовує до інформаційно-безпекового контенту, приділяючи особливу увагу в своїх блискучих публікаціях військовій та безпековій темам як домінантним чинникам утвердження Української держави, глибоко висвітлює особливості гібридної війни росії проти України, наполегливо викриває небезпеки «руского міра».
Публіцистичний доробок Олега Романчука заслуговує всілякої підтримки та визнання, зокрема й присудженням йому такої високої нагороди, якою є Національна премія України імені Тараса Шевченка 2026 року.
Олександр САСЬКО,
полковник, голова Всеукраїнської громадської організації Спілка офіцерів
України;
Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,
генерал-лейтенант у відставці, у 1992–1997 роках – начальник Головного
управління розвідки Міноборони, почесний голова Всеукраїнської громадської
організації Спілка офіцерів України

