А суть повідомлень ось у чому. Американське космічне відомство має уже чотирьох «пришельців з того світу», які повернулися на землю на космічних кораблях. Зрештою, вони і не могли інакше, бо покидали Землю на цих кораблях. Однак... Перші троє пробули в космосі 47 років і виявилися першими і останніми космонавтами третього рейху, вірними підданцями Адольфа Гітлера. А четвертий пробув там 28 років на кораблі «Геміні», і його вважали загиблим, вся Америка оплакувала свого часу його смерть.

Чи правда все це, покаже час, адже досить часто фантастика перетворюється на реальність. А поки цей час іде і американські журналісти чергують біля відповідних військових баз, почитаємо ці повідомлення.

«Їх було троє, старанно відібраних для польоту за особистим наказом Адольфа Гітлера. Перед запуском ракети на секретну базу в Пенемюнде, на півночі Німеччини, прийшла телеграма Гітлера, якою він дякував трьом молодим льотчикам, що готові пожертвувати собою заради інтересів нації. Цю телеграму вони зберігають і досі. Місія, з якою їх посилали, була не лише секретною, але і смертельною. Ніхто майже не сподівався на їх повернення, тим паче майже через півстоліття.

– Це неймовірно, – заявив один із експертів НАСА. – Ми ніколи не могли б і уявити нічого подібного. Сам факт існування у німців космічної техніки в часи війни вже перевертає всі наші уявлення, а 47-літній політ можна вважати справжнім чудом!»

Поки що НАСА замовчує подробиці і не відкриває імен трьох астронавтів. Відомо лиш, що їх приземлення, точніше приводнення на поверхню Атлантики відбулося 2 квітня 1990 року. Вони відразу ж були направлені до спеціального американського центру досліджень колоземного простору, де їх тестували медики. Зараз ще рано робити якісь висновки, але вже ясно, що всі троє цілком здорові, почуваються нормально і... зовсім не постаріли.

Звичайно ж, для них повернення на Землю було шоковим і потрясло ще більше, ніж запуск в космос 47 років тому. Це можна порівняти лише з воскресінням із мертвих.

За попередніми даними, ракета, запущена 1943 року за наказом фюрера, являє собою поліпшену модифікацію реактивного снаряда У-2. Вона складалася з трьох частин і, очевидно, могла використовуватися з військовою і науковою метою. Під час Другої світової війни Німеччина створила такі ракети для стратегічного бомбардування противника.

Одним із конструкторів цього снаряда був відомий німецький інженер Вернер фон Браун, який після війни співпрацював з американцями. Є підстави думати, що фон Браун знав про запуск трьох космонавтів, але ніколи нікому не говорив про це жодного слова. Звичайно ж, і він не сподівався, що вони зуміють повернутися на Землю після виконання своєї смертельної місії. Хоча ракета була оснащена спеціальними охолоджувальними системами і парашутами для спускання, але, на думку фахівців, розраховувати на це не доводилося.

Яким чином німецькі космонавти вижили у цьому небувалому марафоні і через 47 років спустили свою ракету, поки що невідомо, зрештою як і багато іншого.

Коли американське військове судно виявило трьох космонавтів на поверхні води, в їх космічній капсулі не було ні води, ні бодай якихось продуктів. Незрозуміло, чим же вони харчувалися увесь цей час. Може, вони перебували в анабіозі – глибокому заморожуючому сні, протягом якого людський організм не потребує їжі? Якщо так, то анабіозом можна пояснити і їх дивовижну молодість – вони виглядають так, наче вилетіли в політ лише вчора!

Залишається загадкою, де ж була ракета протягом всього цього часу і звідки вона прилетіла на Землю. Якщо б вона оберталася навкруг земної орбіти, спостерігачі помітили б її багато років тому.

«У нас поки що нема пояснень тому, що трапилося, – сказав експерт НАСА. – Ми отримали тисячу питань і дуже мело відповідей.

Найростіше, звичайно, пояснити все це черговою газетною «качкою». Але замислимося на хвилю: чи вже настільки неймовірна можливість польоту в гітлерівській Німеччині 40-х років? Адже вона мала найліпших фізиків-ядерників, найліпших військових інженерів і найліпших конструкторів у світі. Зрозуміло, що наукові дослідження гальмувала нацистська політика й ідеологія, але все ж таки ці дослідження проводилися. Згадаємо, що Німеччина була близькою до створення атомної бомби уже в середині війни. Лише ізоляція таких фізиків, як Рунге і Оппенгеймер перешкодила практичному застосуванню атома. Чому ж в такому разі не припустити, що і запуск ракети в колоземний простір відбувся вже тоді, правда, невідомо, з якою метою».

«Американський астронавт Чарльз Гінстон, який, як вважали, загинув у космічному польоті під час секретної місії НАСА в 1963 році, повернувся на Землю після довгих років відсутності.

Офіційно НАСА, науковці не коментують події, намагаючись не тривожити громадськість, адже 28 років тому повідомлення про загибель астронавта буквально потрясло всю Америку.

І ось прізвище першопрохідця космосу знову появилося на сторінках газет. Гінсон повернувся? Через 28 років? Але з допомогою звичайної логіки факт пояснити неможливо.

Одному з репортерів «Уїклі Уорлд Ньюз» вдалося дізнатися, що НАСА втратило зв’язок з командором Гінсоном через З години 58 хвилин після старту корабля. Тоді факт не розголосили, оскільки місія відбувалася в обстановці суворої секретності. І ось майже через три десятиліття служба берегової охорони США зафіксувала радіосигнали невідомого передавача. Коли військові взяли пеленг і направилися до джерела радіосигналів, то виявили серед океанських хвиль капсулу «Геміні». Після того, як її підняли на борт, люк капсули відкрився, і в ньому появилося постаріле обличчя Гінсона.

Стан здоров’я пілота, за час довгої мандрівки значно похитнувся. Гінсон з труднощами орієнтується в просторі. схильний до частих перепадів настрою. А головне, не хоче повірити, що не був на Землі 28 років. За повідомленням одного із співробітників НАСА, період реабілітації і поновлення життєвих сил може затягнутися надовго, оскільки пілоту, очевидно, довелось пройти складні випробування. Його спогади нецільні, мова часом не має зв’язку, детальні розпитування про контакти з чужопланетниками викликають приступи агресивності. При цьому Гінсон не перестає повторювати:

« – Я цього більше не витримаю!.. Зрозумійте мене, прошу вас! Вони нам не друзі!..»

На інші питання Гінсон не відповідає, замикається в собі. Часом його потрясають приступи нестримного плачу.

Незважаючи на цілу лавину версій, викликаних сенсаційним повідомленням, НАСА і досі не ознайомило пресу з офіційним поясненням події.

За 28 років з часу трагічного польоту Гінсона наче вже й встигли забути. Тривогу в журналістів викликає той факт, що документи, які могли б трохи прояснити все, пов’язане з підготовкою секретної місії в 1963 році, недавно зникли з архіву.

До того ж в умовах інформаційного дефіциту в репортерів вникає питання: чи міг Гінсон без участі чужопланетників прожити 28 років із запасом продуктів і кисню, розрахованим лише на півроку? Відповідь напрошується сама. Але де ж був Гінсон всі 28 років? Чи не заблокована його пам’ять? Чи зможе він сам розповісти про це?

Нині з «блукаючим» пілотом постійно працює група фахівців, серед яких є психоаналітики, астрономи, уфологи. Можливо, програма спеціальних тестів, які повинен пройти пілот, кінець-кінцем дасть змогу отримати відповіді на запитання.

Репортери вірять, що Гінсон скоро заговорить. А те, що він скаже, схвилює ціле людство».

За матеріалами іноземної преси