Тема закупівлі бронежилетів, особливо телесюжети за участю пана Сергія Соболєва та його опонентів з уряду в очах людей, котрі хоч трохи знають, що таке бойова куля і що таке бронежилет, не кажучи вже про експертів цієї справи, виглядає як божевілля на кшталт описаної вище сцени.

Просте запитання: чи бачив хтось дискусію в прямому ефірі, в парламенті – не має значення, в нашому чи в закордонному – стосовно обшивки літака, що не витримує влучення снаряду ворожого винищувача? Так ось, посилаючись на експертні висновки, повідомляємо, що, в більшості випадків структура сучасного бронежилету є складнішою, ніж, скажімо, обшивка винищувача класу МИГ-29. І що дірка в хорошому бронежилеті зовсім не означає, що куля через нього обов’язково проникла в тіло вояка – в сучасному, виготовленому за стандартами НАТО бронежилеті, ця дірка означає скоріш за все, що осколки жорсткої вставної пластини бронежилета роздробили кулю на дрібнесенькі частинки, а «м’яка» підкладка жилету поглинула їх остаточно.

Ті люди, котрі вмовили пана Соболєва на політичний епатаж з демонстрацією бронежилетів «Корсар» під час засідання Верховної Ради, завели його «на слизьке». Урядова сторона теж виявилася не більше фаховою: ті контр-арґументи, що прозвучали з боку Мінісрства оборони та урядових структур такі ж дилетантські, як і закиди з боку лідера фракції «Батьківщини». Розмахування перед телекамерами бронежилетами – з дірками і без дірок – лише посилює враження участі в ідіотичній виставі.

Справжні професіонали тихенько і хутенько організували тестовий обстріл бронежилетів «Корсар» і проголосили, що Українському війську нічого, крім бронежилетів ІV класу, не треба, бо вони, мовляв, відповідають «міжнародним стандартам». Протокол випробувань МО, за заявою уряду, офіційно передали пану С. Соболєву. Ці професіонали точно знають, чия кішка сало з’їла. Їм докладно відомо, що, з одної сторони, українські виробники нічого, крім металивих пластин для комплектування бронежилетів, запропонувати не можуть, а з іншої сторони, вони точно знають, що жоден метал не може забезпечити клас захисту вище четвертого. А закупити інші, більш якісні та ефективніші – з погляду критеріїв захиту тіла вояка від травматичної дії кулі – матеріали можна лише в розвинених і цивілізованих державах, де про відкати навіть натякнути небезпечно. У цьому і все пояснення причини «закритості» держстандарту України на бронежилети.

Якщо пан С. Соболєв направду захоче вийти з цієї ситуації, він має задати уряду простеньке питання:

«А чому це наш державний стандарт на бронежилети (ДСТУ В 4103-2002) донині є закритим – з грифом «для службового користування»?

Більше ніж рік тому, це питання було порушено мною в статті «Камуфляж, або Про закупівлю бронежелетів для Українського війська», надрукованій в українському оборонному віснику Defence Express News 30 грудня 2014 року, а також у журналі «Універсум» (http://universum.lviv.ua/journal/2015/1/univ_bron.pdf). Та жодних змін у ДСТУ В 4103-2002 помічено не було.

Що б не відповів уряд України на закиди пана С. Соболєва, очевидним є факт, що в жодному тендері, який би він не був прозорим і електронним, в разі, якщо об’єкт закупівель, його характеристики і методи перевірки є державною таємницею, ніхто крім обмеженого кола «посвячених«, або на нинішній мові – інсайдерів, взяти участі не захоче і не зможе.

Лукавство уряду виявилося у промовистій фразі його спікера: «Бронежилети IV класу, яким оснащується українське військо, відповідає міжнародним стандартам». Публічна заява уряду передбачає можливість її перевірки і порівняльного аналізу. Як можна перевірити її правдивість, а тим більше порівняти характеристики наших бронежилетів з вимогами «міжнародних стандартів», якщо характеристики наших бронежилетів залишаються під грифом «Для службового користування» і через це є прихованими від громади?

Подальшу дискусію можна не продовжувати. Треба домогтися від уряду негайного розсекречення ДСТУ 4103-2002 і, знову ж таки негайно, започаткувати широке й відкрите для спільноти обговорення рівня індивідуального бронезахисту наших славних захисників – із залученням експертів від медицини, промисловості та сфери соціального захисту.

І, нарешті, час поставити крапку під арґументацією «захисту державних таємниць». Для тих, хто не знає, що таке «mail – крапка – ru», пояснюємо: це потужна комп’ютерна система – резидент Росії, якою донині користується розпорядник державних стандартів України оборонного призначення (sic!) в м. Києві для листування з посполитими. Можна, звичайно, припустити, що працівники www.mail.ru на поріг не пускають працівників ФСБ, і що інформація користувачів цього інтернет-провайдера надійно захищена, але, залишимо таке припущення для адвокатів посадових осіб МО та інших «закритих» відомств України…