По-перше, відсоток голландських противників асоціації приблизно відповідає частці громадян у всіх країнах ЄС, які активно відкидають «європейські цінності». Це прихильники крайніх правих партій, багато з яких останнім часом склали 20-30 відсотків голосування в різних виборах. Це ті люди, які не згодні з наступним витягом з преамбули Хартії основних прав Європейського Союзу: «Усвідомлюючи свою духовну і моральну спадщину, Європейський Союз ґрунтується на таких неподільних і загальних цінностях як гідність людини, свобода, рівність та солідарність; він спирається на принципи демократії і верховенства права. Він ставить людину в серцевину своєї діяльності, засновуючи громадянське суспільство Європейського Союзу і створюючи простір свободи, безпеки та справедливості. Ці люди ніколи не підтримуватимуть ні Україну, ні багатьох інших двосторонніх та багатосторонніх відносин.

По-друге, імовірним є те, що багато – якщо не більшість європейців – трактують європейські цінності в тій же манері, в якій це робив колишній канцлер Німеччини Герхард Шрьодер, і яку багато його товаришів з німецької соціал-демократичної партії продовжують використовувати: «Європейські цінності є добрими допоки вони не створюють незручності для збільшення наших прибутків. Якщо ж права створюють такі незручності, або, навпаки, байдужість до цих прав збільшує прибуток, то кому потрібні такі права?» Якщо Ви забули випадок Шрьодера, нагадуємо, що він знайшов тепленьке місце в російській мафіозній державній компанії «Газпром» ще будучи на посаді канцлера. А після цього постійно лобіював Владіміра Путіна, виправдовуючи його імперіалізм і набиваючи свої кишені рублями.

Європейські шрьодери підтримуватимуть Україну тільки тоді, коли це їм буде вигідно і комфортно.

Інша частина європейців – можливо третина з них, можливо більше ніж третина – щиро вірять в європейські цінності. Це ті люди, що вірять в ЄС, вірять НАТО, підтримують санкції проти мафії в Кремлі, і вітають підтримку близькосхідних біженців – незалежно від вартості такої підтримки чи нез- ручностей, створених через їх наплив до Німеччини.

Ці європейці підтримуватимуть Україну, але тільки за умови, що їхню увагу не відволікатимуть інші, нагальніші проблеми у сфері прав людини.

Чиновників ЄС також можна розділити на три аналоґічних категорії, хоча континґент тих із них, хто сповідує європейські цінності, ймовірно, відносно більший, ніж відповідна група населення загалом.

Тут напрошується кілька висновків, котрі має зробити Україна: По-перше, на своєму шляху до правди, вона не може розраховувати на Європу. Заклики до прав людини, до загально-європейських цінностей, жертвенність українців на шляху об’єднання з Європою – все це впирається в глуху стіну байдужості близько двох третин європейців. І ніхто з них не згадає про той факт, що тисячі українців загинули в боротьбі з російським імперіалізмом – захищаючи європейські цінності.

По-друге, незалежно від того, що роблять чи проголошують європейці, Україна, має і далі робити все можливе, щоб об’єднається з Європою і прийняти європейські цінності. Західні політичні та економічні інститути фактично цьому сприяють – навіть якщо ЄС цього не робить – а західні цінності (такі, як права людини, демократія і верховенство права) є набагато привабливішими, ніж ті, котрі насаджує світові Путін.

По-третє, Україна має усвідомити, що її рух до західних інституцій та цінностей залежить майже виключно від неї самої. Європа не змінить свій курс, щоб допомогти Україні. І ніхто інший, включно зі Сполученими Штатами, цього не робитиме – якщо Україна не почне впроваджувати західний стиль управління і дотримуватися верховенства права. Україна має стати сильною, багатою, демократичною країною шляхом впровадження і реалізації принципів політики заохочення сильної конкуренції, примноження багатства і демократії.

По-четверте, тільки-но Україна стане сильною, багатою та демократичною країною, то Європа – а разом з нею і євроскептики, котрі заперечують єропейські цінності, та опортуністи на кшталт Шрьодера – самі прийдуть і постукають в її двері.

По-п’яте, щоб зробити Україну сильною, багатою та демократичною, її еліти, мають, нарешті, діяти разом, і управляти країною, як зрілі еліти, а не як діти.

Те, що зробили голландці – ганьба: вони зрадили порядність та Україну. Але некомпетентні, корисливі, недалекоглядні українські еліти, що постійно гризуться між собою, чинять ще гірше: вони знову руйнують Україну і нищать її народ.

Блог Олександра МОТИЛЯ
http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/
8 квітня 2016 року

Переклад з англійської