Стартовий постріл для нищівного проекту зробила Верховна Рада. Торік депутати затвердили низку доповнень до закону України «Про електроенергетику», за якими міні-ГЕСи перетворюються на надприбутковий бізнес. Стаття 17 цього закону передбачає на закупівлю альтернативної електроенергії «зелений тариф», який у кілька разів перевищує звичайний. Станом на 5 січня 2012 року ставка «зеленого тарифу» на електричну енергію, вироблену з енергії води, становить 84,18 копійок за кіловат-годину. Крім того, законом передбачено ще кілька умов, за яких малі ГЕС без проблем можуть стати надрентабельними. По-перше, «зелений тариф» діятиме до 1 січня 2030 року. По-друге, «Держава гарантує законодавче закріплення на весь строк застосування»зеленого»тарифу вимоги щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об’єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом».

Отже, на законодавчому рівні народні обранці зробили усе можливе для заохочення підприємців інвестувати в альтернативні види електроенергії. Втім, у своїх рішеннях українська влада зазвичай керується не інтересами народу, а лише власною вигодою, і ситуація з міні-ГЕС не стала винятком.

Поки на Грушевського в Києві вносили поправки до закону «Про електроенергетику», в регіонах уже готувалися до практичного втілення ідеї. Найактивнішими виявилися представники Закарпатської обласної ради, які вирішили встановити «рекорд». Насамперед визначили можливі місця спорудження 336 (!) малих ГЕС дериваційного, руслового та гребельного типів на всій території області загальною потужністю 439 тис. КВт. Наступний етап – розробка схеми комплексного використання водних ресурсів річок з доведенням загальної розрахункової генеруючої потужності малих ГЕС до 600 тис. КВт.

У лютому минулого року на сесії обласної ради прийняли рішення і програму по так званому «Проекту–330», який має на меті розміщення 330 міні-ГЕС на території Закарпаття. Через 8 місяців, у листопаді 2011 року, закарпатські депутати затвердили схему розташування об’єктів водної електроенергетики на сотнях малих гірських річок і потічків, чим шокували громадськість. Після того в країні заговорили про «екологічну загрозу №1 для Українських Карпат».

Після численних дискусій представники громадськості, експерти та журналісти забили на сполох. Заступник голови Громадської ради при Закарпатські ОДА Олег Лукша зазначає: «Основні рішення по так званому «Проекту–330» Закарпатської обласної ради, зокрема від 25.02.2011р. за № 161 «Про Програму комплексного використання водних ресурсів Закарпатської області» та від 04.11.2011р. за № 310 «Про затвердження Схеми розташування малих ГЕС на території Закарпатської області», вкрай непродумані, прийняті непрозоро, без масштабних оцінок впливу на природне середовище, без будь-якого обговорення з екологічною громадськістю та експертами і фахівцями». Поза тим, прийняті рішення обласної ради суперечать затвердженій Регіональній стратегії розвитку Закарпатської області до 2015 року.

З’ясувалося, що всі повноваження щодо міні-ГЕС обласна рада надала єдиному підприємству – ТОВ «Агентство із залучення інвестицій та господарського розвитку територій Закарпатської області», що, безумовно, дає підстави говорити про обмеженість контролю над його діяльністю, прихований лобізм і корупцію, а також про ускладнення проведення різноманітних експертиз. В електронному реєстрі підприємств керівником агентства зазначається молодший брат міністра надзвичайних ситуацій Павло Іванович Балога. До речі, згідно з розслідуванням журналістів газети «ЗІК», один із майбутніх інвесторів гідроенергетики на Львівщині, засновник ТзОВ «Акванова» Ігор Тинний – приятель Дмитра Фірташа. За попередніми підрахунками, нові ГЕС окупляться приблизно за чотири роки, і до 2030 року приноситимуть стабільні прибутки нечуваних розмірів (орієнтовно 200 млн. гривень з однієї станції на рік!).

Та повернімося від інвесторів до об’єктів водної забудови. При зведенні такої кількості міні-ГЕС неминуче руйнування природного середовища. У Карпатах більшість станцій проектується у верхів’ях річок, адже великий ухил річки дасть максимальну енергію падаючого потоку води. Однак у верхів’ях річки мають невелику водність, тому для оптимізації виробництва з русла забирають майже всю воду. Як наслідок, замість мальовничої рекреаційної зони одержимо кількакілометровий трубопровід з уживаних труб.

За даними Міністерства екології та природних ресурсів, забір основної частини води може призвести до низки руйнівних наслідків для довкілля: зміна середовища існування видів тварин і рослин; втрата рідкісних видів флори та фауни; розвиток несприятливих геологічних процесів (зсувів, ерозії берегів, від яких карпатські ландшафти потерпають і без того); зміна природного ландшафту та втрата рекреаційної привабливості, а також вплив на розвиток природних гідробіологічних процесів, тобто зміну гідрологічного режиму річок чи навіть зміну русла.

Особливо занепокоєні ситуацією працівники Інституту екології Карпат Національної академії наук України: «Будівництво запланованої кількості малих ГЕС на Закарпатті супроводжуватиметься порушенням (у випадку спорудження загат) й цілковитим знищенням (у випадку спорудження водосховищ) узбережних й руслових біотопів. Функціонування малих ГЕС істотно впливатиме на гідрологічний режим водойм, оскільки основна маса води з річок буде відведена в труби. У зв’язку з цим очікується значне обміління їх русел і створення штучних перешкод (що вже має місце на збудованих ГЕС) для обміну генофондом між популяціями водних тварин. Насамперед, це стосується видів риб з родини лососевих – форелі струмкової, харіуса європейського (Червона книга України – надалі ЧКУ), лосося дунайського (ЧКУ), для яких під час розмноження характерні міграції у верхів’я потоків і струмків. Загати малих ГЕС створюють непрохідні перепони й «відрізають» лососевих риб від оптимальних для них нерестовищ. Існуючі рибовідводи на вже існуючих карпатських малих ГЕС не виконують своїх функцій, оскільки спроектовані й зроблені неправильно (більшість з них просто зневоднена). Таким чином, рідкісні види лососевих можуть цілковито зникнути. Зміна гідрології карпатських водотоків також негативно вплине на популяції інших рідкісних і червонокнижних видів риб і міног – ялець-андруги, марени звичайної, міноги карпатської та деяких інших», – застерігає у звернені до заступника голови Громадської ради при Закарпатській ОДА директор Інституту, доктор біологічних наук Микола Козловський.

Понад те, будівництво об’єктів електроенергетики на гірських річках негативно позначиться і на угрупуваннях земноводних, які концентруються неподалік русел чи у заплавних водоймах. Так, підприємці ставлять під загрозу існування плямистої саламандри, личинки якої розвиваються винятково у струмках і потоках, карпатського та альпійського тритонів, для яких зміна гідрологічного режиму матиме згубний вплив, а також гірської купки і прудкої жаби.

Отож, відведення в труби основного водного потоку спричинить зневоднення русла, що матиме негативні наслідки як для водної екосистеми, так і для прируслових наземних екосистем. Як наслідок, під загрозою зникнення опиняться й численні угрупування рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України, списків Бернської конвенції, Світового списку Міжнародного союзу охорони природи та Європейських червоних списків.

Як з’ясувалося, розробляючи схеми розміщення ГЕС, автори не зважали навіть на природоохоронні зони, на території яких будь-яке будівництво заборонене законом. «Окремі об’єкти планується споруджувати в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного й міжнародного значення, – підкреслює заступник директора Інституту екології Карпат НАН України Оксана Марискевич. – Так, в Ужанському НПП, який є складовою частиною міжнародного резервату біосфери «Східні Карпати», планується спорудження загат та кількох малих ГЕС практично на усіх потоках поблизу населеного пункту Стужиця (праліси Стужицького масиву занесені до світової спадщини ЮНЕСКО). Це ж стосується й територій низки інших природоохоронних об’єктів області».

Провівши комплексний аналіз, науковці підсумували, що «Проект–330» не відповідає положенням Концепції сталого розвитку Закарпаття в частині забезпечення стратегічних завдань та пріоритетів сталого розвитку, а саме – створення умов для збереження якості навколишнього середовища, що передбачає не лише «раціональне використання природних ресурсів» але й «екологічне обґрунтування розміщення продуктивних сил» на території області. Крім того, при створенні схеми не було враховано вимог Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічну мережу України», «Червоної Книги України» та кількох міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною.