«У найзіпсованішій державі найбільше законів»

Таціт

Ліквідацію незалежності антикорупційних органів України підтримала лідерка фракції «Батьківщина» у Верховній Раді Юлія Тимошенко, вкотре продемонструвавши свій яскравий політичний стиль демагога й популіста: «От дивлюсь і слухаю, яке блюзнірство грантових патріотів боротьба за Україну. [оплески] Скажіть, будь ласка, а ви згадували про совість, коли ви міжнародним дорадчим радам передавали конституційні права українського народу? Ви сильно тоді про совість згадували? Ви сильно думали про те, що ви за спиною українського воюючого народу, голосуючи за Конституційний суд, який створюється міжнародними дорадчими радами, позбавляли Україну права на суверенітет. [оплески] <…> Для мене сьогодні світлий день в цьому парламенті. Бачите, навіть світліше стало, тому що перший раз ви переконалися в тому, що колонізація України – це не панацея від всіх наших проблем. <…> Давайте припинимо обмінювати закони на якісь мільярдні кредити, які нам потім і віддавати. І я пропоную всім без виключення депутатам проголосувати за цей закон, а той, хто нажме кнопку проти, той проти Конституції, проти совісті і проти суверенітету України».

Чотири дні перегодом лідерка «Батьківщини» у програмі «Суботній політклуб» з Віталієм Портниковим на телеканалі Еспресо.TV повідомила, що її фракція не підтримає президентський законопроєкт щодо реанімації НАБУ і САП. Знову ж таки у притаманній їй популістичній манері Тимошенко заявила: «Ми пропонуємо створити Національну асамблею, яка могла б складатися з героїв України, які брали участь у бойових діях. У нас їх сьогодні 211, живих. І щоб вони призначали керівництво антикорупційних органів. По-перше, це абсолютні моральні авторитети країни. А по-друге, ці люди ближче за всіх стикнулися з корупцією – коли через корупцію не вистачає зброї, боєприпасів, немає нормального одягу, погане харчування тощо».

Відтак демагогічно резюмує: «Треба дати їм можливість, замість цієї нікому незрозумілої міжнародної дорадчої ради, перезавантажити НАБУ, САП, Антикорупційний суд. Це, на мою думку, повністю змінить якість запобігання будь-яким корупційним діям».

Давна логіка. Вона, очевидно, забула, що у квітні 2025 року НАБУ і САП завершили розслідування у справі проти експосадовця Офісу президента Андрія Смирнова, запідозреного в незаконному збагаченні, легалізації незаконно набутих коштів та прийнятті пропозиції хабаря в особливо великому розмірі, що детективи НАБУ викрили голову Верховного Суду Всеволода Князєва в організації схеми з одержання хабарів за рішення суду. У травні 2023-го він був затриманий під час отримання $2,7 млн неправомірної вигоди. І такі історії непоодинокі.

Та Юлія Володимирівна не змінюється. Вона переконана, що українці – стадо наївних, довірливих ідіотів. Подумаймо. Звання Героя України, не дає цим людям жодних переваг у державотворенні. Чи всі вони тямлять в економіці, в бізнесі, у боротьбі з корупцією? Приклад Надії Савченко більш ніж промовистий. До речі, що завадить корумпувати Героя України, відзначеного за військову доблесть?

Популістичний досвід Юлії Тимошенко унікальний: «Жоден танк не повинен виїхати з казарми... Ніякого воєнного стану й активізації наших військ! Ви уявляєте, що почнеться в країні, якщо танки та БТРи почнуть їхати по вулицям міст? Це спровокує масову паніку. Люди почнуть масово тікати з країни. Проблема з продовольством, з паливом» (зі стенограми засідання РНБО від 28 лютого 2014 року).

У контексті ухвалення скандального законопроекту 12414 варто згадати деякі фрагменти з послужного списку Юлії Тимошенко, які багато чого прояснюють. Приміром, укладений нею, не маючи на це повноважень, скандальний газовий контракт з Росією. 17 січня 2009 року вона без свідків спілкувалася з Путіним, після чого 18 січня делегації «Нафтогазу» була оприлюднена нова ціна на російський газ – 450 доларів за тисячу кубометрів.

Цікавими були взаємини Юлії Тимошенко з одіозним Андрієм Портновим, який у 2008-му став заступником голови фракції «Батьківщини» у Верховній Раді й водночас керівником юридичного департаменту БЮТ, а на виборах 2010 року був заступником керівника виборчого штабу Тимошенко – кандидата в президенти України. Депутатом од БЮТу в політику прийшов гаспадін Лебедєв, який чимало лиха наробив ЗСУ...

26 березня 2019 року «Україна молода» розповіла, що упродовж року фахівці, які увійшли до складу проекту VoxCheck, аналізували заяви українських політиків. У висліді лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко отримала звання «баронеса брехні». У матеріалі німецького журналіста Матіаса Брюггманна, що побачив світ у виданні Handelsblatt, повідомляється, що зі 248 заяв Тимошенко лише 31% були правдивими, 27% – маніпулятивними, 33% – явно брехливими і 8% – перебільшеними (тобто, можна стверджувати, що і ці 8% є також брехливими).

У статті «Баронеса брехні» і «Слуга олігарха» (https://www.umoloda.kiev.ua/number/3438/180/131712/) Григорій Омельченко, Герой України, почесний голова Спілки офіцерів України, генерал-лейтенант нагадав, що народний депутат України трьох скликань, Герой України Степан Хмара набагато раніше зробив висновок, хто така Тимошенко: «Пані Юлія неухильно дотримується принципу: нахабніше брехатимеш і гучніше галасуватимеш – більше повірять. Вона вважає нас, українців, примітивними дурнями, якими можна так легко маніпулювати за допомогою безпардонної брехні. Але немає нічого дивного, адже Юлія Володимирівна неперевершений майстер брехні і талановита акторка...». Г. Омельченко нагадує: «За підписання газових угод на умовах Путіна він пообіцяв Тимошенко підтримку на президентських виборах у 2010 році, знищити весь кримінальний компромат на неї, який зберігався в архівах Слідчого комітету і ФСБ Росії, в тому числі документи, які підтверджували, що вона була завербована ФСБ у липні 1995 року, коли була затримана в аеропорту «Внуково» в Москві при спробі контрабандним шляхом вивезти 100 тис. доларів, та її таємну співпрацю зі спецслужбами РФ упродовж багатьох років».

Ще один промовистий авторський пасаж: «10 лютого 2009 року на засіданні РНБО Президент України Віктор Ющенко публічно сказав у вічі Тимошенко: «У вас дар до крадіжок, хай мене Бог простить! Юліє Володимирівно, ви регулярно крали той газ, а тепер повчаєте, як позбутися корупціонерів. У вас усе тримається на хабарах...»

У липні 2016 року, перебуваючи у Києві, прокурор США Марта Берш заявила на лекції, що Лазаренко отримав через «ЄЕСУ», яку очолювала Ю. Тимошенко, мільйони доларів, що має документальне підтвердження. Згідно з обвинувальним актом прокуратури США, який Марта Берш надала суду, значиться: «Трансфери Юлії Тимошенко Лазаренку склали 101 мільйон 78 тисяч 339 доларів. Кошти були перераховані в період із квітня 1996 по грудень 1997 року з рахунку офшорної компанії Somolli Enterprises Limited у банку Bank of Cyprus (м. Нікосія, Кіпр), розпорядниками якого були Юлія Тимошенко та Олександр Тимошенко, на кодові рахунки Лазаренка».

Не менш цікавий бекґраунд іншого лобіста законопроекту №12414 Максима Бужанського, якого в липні 2020 року внесли до бази «Миротворця», зазначивши, що нардеп здійснює свідомі дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в Україні, маніпулює суспільно значущою інформацією, бере участь в антиукраїнських пропагандистських заходах і розпалює міжнаціональну ворожнечу (https://myrotvorets.center/criminal/buzhanskij-maksim-arkadevich/).

Можна багато цікавого розповісти й про інших корупційних заколотників, які допомогли Зеленському підставити Українську державу, нищити її репутацію. Пояснення тривіальне. Більшість народних депутатів ненавидять антикорупційні закони.

Приміром, вони хочуть «легалізувати корупцію» в оборонній сфері. Так, Верховна Рада розглядає законопроєкт № 13423, що пропонує виключити кримінальну відповідальність за злочини під час виконання оборонних контрактів. Документ уже зареєстрований 126 народними депутатами (123 з яких – з фракції «Слуга Народу»). З цього приводу заступниця виконавчої директорки Центру протидії корупції Олена Щербан зазначає: «Законопроєкт № 13423 фактично легалізує корупцію в оборонній сфері – при чому для заздалегідь погодженого кола постачальників Міноборони. Спочатку ти платиш за «вхід» в список цих постачальників, купуєш собі імунітет і далі можеш завищувати ціни на закупівлі хоч в 100 разів – без жодного ризику».

Чи процвітала корупція у Великій Британії у 1940–1945 рр. коли її уряд очолював Вінстон Черчилль? Прем’єр міністр Великобританії навіть не намагався ставити на ключові посади «своїх людей». Важливі державні обов’язки він розподіляв між найефективнішими та найпопулярнішими діячами парламентських партій – консерваторами, лібералами і лейбористами. Британська економіка була мобілізована для потреб війни. Ухвалений «акт про надзвичайні повноваження» дозволяв для задоволення воєнних потреб поширювати урядовий контроль на будь-яке майно. Була запроваджена загальна військова повинність. Кабінет міністрів працював як добре налагоджений годинниковий механізм.

Диявол, як відомо, криється в дрібницях. Згідно з регламентом, спікер парламенту Руслан Стефанчук не мав право візувати зміни до обурливого законопроєкту № 12414. Однак голова Верховної Ради, доктор юридичних наук підписав злощасний документ і не зволікаючи направив його на візування президентові України Володимиру Зеленському. Навіщо такий поспіх? Такої швидкості опрацювання документів за весь період каденції парламенту ще не було.

НАБУ відкрило справу проти ексзаступника керівника ОП Ростислава Шурми, бізнес-партнера олігарха Ігоря Коломойського та співвласника студії «Квартал-95» Тимура Міндіча та Олександра Мужеля. Їх підозрюють у розкраданні грошей Одеського припортового заводу. За словами нардепа Ярослава Железняка, у держави за два тижні вивели мінімум 345 млн грн.

Як стало відомо, НАБУ і САП під час прослуховування за адресою Грушевського, 9А, де п’ять років тому президент Володимир Зеленський святкував свій день народження, зафіксували розмови Тімура Міндіча, який також є бізнес-партнером Сергія Шефіра (першого помічника президента Володимира Зеленського) у ТОВ «Квартал 95» і в кіпрській компанії Green Family Ltd. Green Family Ltd., а також володіє «кварталівським» кінобізнесом на території Росії.

У цьому контексті цікавими є одкровення Олександра Дубинського, проти якого на початку 2021 року США застосували санкції, а в середині листопада 2023 року був заарештований у справі про держзраду: «Я був у квартирі Міндіча, поки у мене були нормальні стосунки із Зеленським. У цій квартирі проходили Шаббати, п’ятничні збори. У цій квартирі проходили конфіденційні зустрічі, які організовував Міндіч з різними людьми для трьох осіб: для Чернишова, для Єрмака і для Зеленського» (https://www.youtube.com/watch?v=-51zqwyzmnQ).

Ключове: «Шаббати». Коломойський розповів ізраїльській газеті Мakorrishon, що Зеленський не релігійний, але «ми працюємо над тим, щоб він принаймні дотримувався Шаббату» (https://glavcom.ua/news/kolomoyskiy-pro-zelenskogo-vin-stovidsotkoviy-jevrey-583027.html). 15 лютого 2022 року Олександр Дубинський завітав до Верховної Ради у традиційному єврейському головному уборі. Нічого дивного. Народився у Києві в єврейській родині. Раніше він звертався до РНБОУ та СБУ з вимогою перевірити колишнього куратора «Великого будівництва» Юрія Голика на наявність у того ізраїльського паспорта. До речі, народний депутат Гео Лерос у 2023 році також направив до РНБО та Володимира Зеленського лист з проханням відреагувати на факт наявності ізраїльського паспорта у Тімура Міндича і позбавити його українського громадянства та запровадити санкції (https://censor.net/ua/videonews/3416750/leros_prosyt_zelenskogo_vidreaguvaty_na_izrayilskyyi_pasport_mindycha_podyvymosya_yak_vin_zastosovuye).

«Зараз є навіть більше ста депутатів, які готові амністувати корупціонерів. Все це дуже сигнальні речі. Можна буде й далі говорити: у нас корупції немає, позаяк вона стала узаконеним елементом життя. Ми бачимо спроби фактично легалізації того, що в моральній, етичній та безпековій площині є злочином.

Ця підміна понять спонукатиме до подальшого накопичення вибухових, дуже небезпечних протестних сполук у суспільстві. І ця підміна понять потрібна, щоб утримати певну кількість людей, тісне угруповання при владі під час війни.

Зрештою є очевидним, що влада заточена не на стратегію перемоги чи стратегію розвитку держави. Ми стоїмо на проваллі навіть не з точки зору війни, а з точки зору цивілізаційного розвитку. Україні потрібно зробити квантовий стрибок, натомість на печерських пагорбах усе заточено на збереження особистої влади обмеженої зграйки осіб.

Усе це й вказує на спробу узурпації влади, що веде до тоталітаризму. Суспільству треба бути дуже пильним. Можна не встигнути озирнутися, коли у нас вкрадуть державу» (Павло Гай-Нижник, історик)

Учений має рацію. Однією з причин тотального перетворення України на корупційну систему (КС) стала деформація громадської моралі (аморальність суспільства). Недуга задавнена і потребує комплексного, системного лікування. Але влада не усвідомлює очевидне: подальше ігнорування міцно вкоріненої в Україні корупційної системи (КС) сприяє руйнації довіри громадян до публічних державних інституцій.

Корупція і бюрократизм – різновиди суспільного паразитизму. Але якщо бюрократизм насамперед знижує ефективність функціонування суспільної системи, то корупція – це своєрідна ракова пухлина з численними метастазами, які можуть призвести до руйнації держави.

Людство давно знає про неспроможність і небажання бюрократичного апарату реформовувати самого себе. Основна хвороба представницької влади – хвороба, якої не змогло уникнути жодне суспільство незалежно від його політичного устрою – це корупція. Причому корупція представницької влади є першоджерелом корупції всього суспільства, починаючи від найвищих чиновників, суддів і закінчуючи автоінспекторами на шляхах. Будучи корумпованою, законодавча влада ніколи не ухвалюватиме ефективних законів проти корупції. Навпаки, під виглядом боротьби з корупцією буде ухвалювати закони, які полегшуватимуть корупцію, робитимуть її більш безпечним заняттям. Це ми бачимо на прикладі Верховної Ради. Навіть нині, під час екзистенційної російсько-української війни.

Жодна боротьба з організованою злочинністю, зловживаннями влади і чиновників не матиме успіху, якщо в країні не створений реально незалежний механізм судочинства. Найстрашніша для суспільства корупція – це корупція судів, оскільки суд є останньою інстанцією, куди громадяни можуть звернутися за справедливим рішенням. Судова влада має бути незалежною і підпорядковуватись тільки закону. При цьому ступінь її відповідальності має бути вищим, ніж для інших владних структур і громадян. Держава і суспільство зазнають особливо великих збитків через зловживання суддів, ухвали яких контролюються лише рішеннями вищих судових інстанцій, тобто тим же суддівським корпусом, що, як і нижчий, може бути корумпований.

Вся історія держави засвідчує те, що будь-який державний чиновник може залишатися чесним і «не покладаючи рук» трудитися на користь батьківщини лише за постійної загрози втрати посади.

Існує помилкове судження, що висока оплата праці чиновників убезпечує суспільство від корупції і казнокрадства. Це найбільша помилка громадської думки, якщо не сказати найбільша нісенітниця.

Єдина гарантія від злодійства і хабарництва чиновників – це обґрунтований страх, що будь-яке зловживання коштуватиме йому, як мінімум, посади. І тільки вироблення суспільством саме такого механізму боязні втрати щонайменше може врятувати державу від корупції.

Тут слід враховувати і психологічний чинник. Порядна людина, якщо й прагне влади, то в надії принести користь суспільству, реалізувати свої ідеї. Непорядна рветься до влади тільки заради тієї матеріальної вигоди, що вона їй може принести. Тож порівняно помірна оплата праці чиновників може зіграти роль своєрідного фільтра.

З корупції законодавчої влади випливає лобізм – так би мовити, цільовий підкуп і навіть підкуп авансом, коли купуються політичні партії, котрі ще не прийшли до влади, але її члени мають перспективу здобути депутатські мандати. Зараз великий капітал фінансує політичні партії у надії, що після приходу до влади вони віддячать своїм благодійникам.

Чи існує хоча б один парламент у світі, в якому не відбувалися скандали з приводу хабарництва депутатів? Корумпованість законодавчої влади робить державу безпомічною у боротьбі з організованою злочинністю, яка проникає в саму владу і зростається з нею.

«Ми маємо ситуацію таку, що держава, державна бюрократія бере верх чи хоче взяти верх чи вже взяла верх над суспільством… Ми відчуваємо авторитаризм буквально в діяльності кожного клерка, кожного бюрократа. Ясно, що це порушує рівновагу в суспільстві і перекреслює вже згори будь-які нормальні відносини між суспільством і державою. Бо при такому співвідношенні між суспільством і державою не може бути жодної мови про якусь демократію» (Ярослав Дашкевич, історик).

Саме так. Краще не скажеш.

Олег К. РОМАНЧУК