Прихід до влади в нашій країні окремих діячів, що використовують службові інституції в інтересах інших держав, особистого грабіжницького накопичення капіталу з метою подальшої еміграції у загрозливий період, активізація так званої п’ятої колони створюють сприятливі умови для деукраїнізації нашої молодого державного механізму, спроб стерти з української пам’яті готовність до збройного самозахисту, дискредитуючи національних героїв і пропагуючи ворогів. Активізувалася ця діяльність і на Волині. Безкарна стрільба з вогнепальної зброї носіями ідей Че Гевари по портретах С. Бандери і Р. Шухевича, знищення меморіальної дошки воякам УПА А. Мельничуку, В. Новосаду, котрі віддали своє молоде життя за нашу з вами свободу, і нарешті безглузда спроба обілити одного із найбільших катів українців на Волині брянського росіянина Д. Медведєва, зачіпають інтереси національної безпеки України і потребують рішучої відсічи. Підвісивши у повітря систему національної безпеки, позбавивши її носіїв національної ідеї та національних пріоритетів, сини і онуки медведівців та кузнецовцих переключили увагу правоохоронців на другорядні цілі і завдання, приручили до покірності й прислужництва дикому капіталу.

Вражає, що до цієї неблагородної справи перекручування «чекистскими методами» історичних фактів долучився мій давній знайомий генерал-майор СБУ у відставці О. Булавін. Далекий від публічності, стриманий за характером українець, який виріс на волинському салі і картоплі, дістав у незалежній Україні генеральське звання, під жовто-блакитним прапором і тризубом складав присягу на вірність українському народові, отримує пристойну генеральську пенсію, раптом відбілює і героїзує не просто одного з тих хто вбивав українців за прагнення мати свою Батьківщину, а саме одного з тих, хто з маніакальною жорстокістю допитував, катував і вбивав українців, паталогічно не довіряючи їм. Хіба вам не відомо, пане генерале, що за жорстокість, порушення законності і фізичне насильство навіть режим Л. Берії звільнив Медведєва з органів НКВД з вовчим квитком. Хіба Ви не знаєте, що війну він зустрів на вокзалі, але саме його уроджені схильності до жорстокості стали підставою для направлення за лінію фронту на чолі розвідувально-диверсійного загону(читай – терористичного) «Побєдітелі» в район українсько-польського протистояння? Не втомлюватиму читачів перереліком усіх спецоперацій «побєдітєлєй» на чолі з Медведєвим, зупинюсь на ключових, про які ви, пане генерале, промовчали. Почнімо з головних завдань, які були поставлені загонові, – диверсійна діяльність, боротьба з українським національно-визвольним рухом, терористичні акти проти німецької та української адміністрацій, сприяння розгортанню партизанської боротьби, в тому числі польської. Вбивши фінансиста д.Геля, замість заступника Еріха Коха Пауля Даргеля, Кузнецов за розробленою Медведєвим операцією залишає на місці вбивства гаманець з документами, що належали члену ОУН, котрий приїхав в Україну з Берліна, але був перехоплений «побєдітєлямі» і закатований. Спровоковані таким чином німецькі загарбники заарештували 300 мирних громадян міста Рівного і як заложників розстріляли. Чи не цим «подвигом побєдітєлей» ви пишаєтесь, пане генерале? А скільки спалених нацистами українських хат і вбитих цивільних українців було після кожного терористичного чи диверсійного замаху «побєдітєлєй»? А чому в оточенні Кузнецова не було жодного українця? А тому пане генерале, як розповідав мені особисто М. Струтинський, з яким я був знайомий тридцять років , що ані Медведєв, ані Кузнецов не довіряли українцям, вони довіряли лише так званим інтернаціоналістам, тобто тим, хто був на чужій землі і не мав українського коріння. Можливо, ви забули провокативну роль своїх кумирів в українсько-польській ворожнечі?

Окремих зрадників української нації вони використовували для каральних завдань проти своїх. І нарешті, пане генерале. Не всі «побєдітєлі» святкували перемогу в тій кривавій війні. Були підступно вбиті органами НКВД найближчі соратниці Ніколая Кузнецова Л. Лісовська та В. Довгер, що володіли небезпечною для вбивць інформацією. Саме майстри чекістсько-агентурних груп, яких активно використовував Медведев, знищуючи українців під виглядом СБ ОУН, після війни продовжували вбивати наших братів і батьків.

Так що, пане генерале О. Булавін, НЕ ДЕХТО нині намагається применшити заслуги «побєдітєлєй», я, ваш колега, український генерал, стверджую, що в історії незалежної України таких героїв не існує. Вони для нас з вами, пане генерале, загарбники, котрі боролися за ідеали Гітлера–Сталіна, палили наші хати і несли нам голод і сталінські трудодні.

Багато років предки волинян пребували під чужоземним гнітом, окупанти добре вивчили нас і наловчилися утримувати в покірності. Але дух дружин шляхетного Данила Галицького живе в наших душах, кличе до боротьби, і сьогодні у своїй суверенній Україні. Хай забудуть носії імперського духу дорогу до поневолення України, бо перед собою лише дорогу свободи і маємо власний пантеон українських героїв. Наше головне завдання – бути пильними, виявляти наших ворогів і не дати себе приспати чи обіграти. Любімо один одного, Українці!