Організована злочинність становить високоорганізовану соціальну підсистему, що вирізняється інтегрованістю своїх елементів, гнучкістю і динамізмом функцій:

• “культурної” — формування зразків поведінки, усних і письмових кодексів поведінки, ідеології, соціального контролю;
• “політичної” — перебирання функції держави, гарантування безпеки (від удаваних або реальних загроз) і певного порядку;
• “організаційної” — створення об’єднань з ієрархічною статусно-рольовою структурою;
• “економічної” — вироблення і поширення товарів та послуг незаконного походження;
• “соціалізації” (точніше — ресоціалізації і десоціалізації) — передача знань і зразків поведінки, підготовка кадрів.

Основою організованої злочинності є формування і функціонування злочинних організацій — специфічних соціальних груп, що утворилися на ґрунті інституціонального оформлення соціального положення людей у сфері злочинної діяльності. В загальному плані злочинна організація являє собою сукупність соціальних зв’язків індивідів і груп індивідів, що ґрунтується на системі соціальних статусів і ролей, ідентифікацій, соціальних норм і цінностей (позаправові конвенції, мафіозні кодекси), які надають взаємодії індивідів і груп цілеспрямованого, регулярного і стійкого характеру злочинної діяльності, спрямованої на досягнення економічних (прибуток), політичних (влада), соціальних (визнання, легітимація) або ідеологічних (престиж) цілей незаконними засобами, зокрема, за допомогою корупції або насилля.

Згідно з оцінками Інституту стратегічних досліджень при національному університеті оборони у Вашингтоні, найбільш відомими є такі злочинні угруповання.

1. Китай, Гонконг і Тайвань з шістьма групами Тріад.

2. Колумбія: Медельїнський картель і картель Калі.

3. Мексика: картель в містах Хуаресі, Тіхуані та картель Гулф.

4. Італія: Сицилійська мафія, Дрангета в Калабрії, Каморра у Кампанії, “Сакра корона уніта” в Апулії.

5. Японія: Боріокудан (Силова група), відома як Якудза.

6. Туреччина: 12 турецько-курдських кланів.

7. Американська мафія, яка тривалий час діє й у Канаді.

8. Росія: російські та кавказькі угруповання.

З усіх угруповань найбільш організованими та потужними вважаються колумбійські, сицилійські та китайські. Останнім часом російські угруповання становлять конкуренцію іншим злочинним організаціям у глобальному масштабі.

Крім того, за даними американських спецслужб, у світі діє близько 30 терористичних організацій, які також можуть вдаватися і до суто кримінальної діяльності, намагаючись отримати засоби масового ураження.

Структура злочинних спільнот буває різною. Наприклад, внутрішня будова сицилійської та американської мафіїй колумбійських картелів обумовлюється як принципом квазі-родини, так і фактором одержання доходів від злочинної індустрії, що зумовлює розподіл на секції, ієрархію кількох рівнів за типом корпорацій, з виокремленням колегіального органу управління, середнього керівного центру, підрозділів охорони, бойовиків, розвідки і контррозвідки, захисного буфера (коруптерів і протекторів), спеціалістів у галузі економіки і юриспруденції. Інші спільноти можуть мати мережеву аморфну структуру за типом зговору організаторів у рамках злочинного співтовариства або кліки рівних за впливом суб’єктів, що намагаються здобути політичну та економічну владу, використовуючи нелегальні засобіи

Основними сферами кримінальної активності сучасної організованої злочинності є:

• торгівля наркотиками;
• незаконний обіг зброї;
• викрадення та перепродаж автомобілів, антикваріату і культурних цінностей тощо;
• контрабанда (тютюнових виробів, сировини, радіоактивних матеріалів тощо);
• торгівля людьми, незаконна імміграція, експлуатація проституції;
• екологічні злочини, наприклад, незаконна утилізація токсичних відходів (зокрема, в міжнародних водах);
• вимагання;
• проникнення у сферу легального підприємництва (інвестиції у будівництво, ігорний бізнес і сферу розваг, нерухомість, сільськогосподарські підприємства) і міжнародну фінансову систему, відмивання грошей;
• таємна конкуренція у державних конкурсах за різними прибутковими проектами, отримання шляхом підкупу державних контрактів на будівництво, імпорт сировини або товарів, що мають важливе значення для економіки, застосовуючи при цьому спеціальні схеми, які дають злочинцям змогу отримати великий прибуток, наприклад, за рахунок низької якості послуг;
• фінансові шахрайства наприклад, псевдобанкрутства;
• тероризм, піратство.

За умов глобальної економіки, коли відбувається вільний рух робочої сили, послуг і капіталу, спеціалізація країн на виробництві певної продукції, організована злочинність набуває особливої небезпеки. Нині вона характеризується залученням до злочинної діяльності дедалі більшого числа людей, насамперед молоді, створенням у суспільстві атмосфери страху, непевності та соціального напруження, зростанням економічної шкоди.

Організовані злочинні дії, відходячи від традиційного рекету, стають різноманітнішими (наприклад, контроль за проституцією доповнюється виробленням і поширенням порнографічних відеокасет), організовуються подібно корпораціям конгломерати, використовуючи франчайзинг. За висловом Х.Ебединскі, такий процес дістав назву “Мак’Доналізації мафії”¹. Глобалізація організованої злочинності призводить до зростання тіньової економіки, зниження інвестиційної і кредитно-фінансової активності у країнах, що перебувають у перехідному періоді.

На нашу думку, сучасні прояви організованої злочинності вирізняються двома особливостями — відмиванням грошей від злочинних промислів і посиленням впливу на політику.

Відмивання грошей здійснюється з метою надання їм легального вигляду шляхом використання кількох рахунків, створення для прикриття законних компаній, смерфінгу, розміщення коштів на фондовій біржі, придбання депозитних сертифікатів, антикваріату і нерухомості, інвестування в гральний бізнес тощо.

На дев’ятому конгресі ООН з питань запобігання правопорушнням (1993 р.) зазначалося, що за рахунок коштів, одержаних в результаті злочинів, злочинні організації мають змогу законно придбати підприємства та використовувати їх для маскування незаконних операцій. Такі підприємства бувають доволі великими, і їх протиправне використання може справляти негативний вплив на життя багатьох людей. Наприклад, проникнення злочинних синдикатів у банківську діяльність або придбання в ході приватизації об’єктів, що були у державній власності, може завдати значної шкоди нестійкій національній економіці та перспективам розвитку. Ринки цінних паперів створюють можливість укладання шахрайських міжнародних інвестиційних угод. Такі корпоративні шахрайські операції можуть мати складний характер, наприклад, у випадку ф’ючерських товарних угод.

Групи, що пов’язані із злочинними діловими операціями, часто використовують складні фінансові угоди як засіб, що дає змогу приховати джерело придбання їх майна та не допустити його конфіскації. Це часто обумовлюється значними операціями з відмивання коштів, переказування грошей через декілька банківських рахунків у різних країнах або шахрайським використанням цінних паперів для створення можливостей залучення злочинно отриманих коштів у сферу легальної економіки. Для збору та оцінки складних фінансових доказів та подання їх до суду потрібні високопрофесіональні технічні спеціалісти.

Крім того, організована злочинність намагається впливати і на політичне життя, лобіюючи проведення вигідних їй рішень, створюючи громадську думку за допомогою підконтрольних засобів масової інформації. Все це відбувається на фоні підкупу й усунення невгодних осіб. Організовані злочинні угруповання підривають демократію шляхом корупції, а в деяких країнах їхня діяльність набуває нової форми авторитаризму.

Організована злочинність негативно діє і на політичне життя. Накопичені кошти йдуть на підкуп політиків, створення позитивного іміджу в суспільстві тощо. Прагнення політичної влади характеризує якісно новий щабель розвитку організованої злочинності. В цьому контексті можна навести приклад сицилійської та американської мафій, японської якудзи, колумбійських наркокартелів.

Інституціалізація організованої злочинності, здобуття нею політичного впливу здійснюється шляхом корупції, яка може полягати у торгівлі впливом, фінансуванні політичних партій з порушенням закону, купівлі голосів, протекціонізмі — висуванні працівників на вищу посаду за ознаками спорідненості, земляцтва, особистої відданості і т.ін. Корупцію характеризує порушення підкупленою посадовою особою принципу публічності влади в егоїстичних інтересах приватних осіб. Корупція породжує такі негативні явища, як усвiдомлення населенням пiдкупностi державної системи, моральнi збитки суспiльства, суттєва різниця між декларованими та реальними цінностями, неефективний розподіл ресурсів, неекономне витрачання коштів держбюджету, стимуляцiя беззаконня і поширення кримінальних структур, узурпацiя влади, економiчнi втрати тощо.

Систематичність підкупу зрештою закріплюється в організації чітко визначеної структури з усталеними функціями та контролем, а злиття організованої злочинності з політичною владою становить перешкоду правосуддю, призводить до розкрадання національного багатства, створення привілеїв для панівних угруповань, впливу кримінального капіталу на державні структури за зразком Колумбії, дискредитації засад вільного ринку, шкодить інвестиціям тощо. Організовані злочинні угруповання мають зв’язки не лише з державними інституціями, а й забороненими політичними рухами і терористичними організаціями. В деяких районах світу організована злочинність спричинила політичну нестабільність і економічну дестабілізацію, війни малої інтенсивності.

У багатьох країнах спостерігається зростання зловживань наркотиками, передусім чоловіками віком від 25 до 35 років. Разом з цим до них долучаються і жінки, а також, в районах традиційного вживання наркотиків, і особи старших вікових груп. Поширення наркоманії пояснюється більшою доступністю наркотиків, відносно низькою ціною на них, економічними труднощами, безробіттям і розпадом сімей, швидкими темпами урбанізації, міжкультурним впливом засобів масової інформації, стресами.

ООН оцінює обіг наркотиків у 400 млрд. доларів. Є підозри, що наркомафія фінансувала закупівлю зброї, яка використовувалася у етнічних конфліктах, а дестабілізація ситуації сприяла зростанню незаконної пропозиції наркотиків в інших частинах Європи². Крім того, деякі картелі у Латинській Америці звертаються по допомогу до терористичних та інших озброєних угруповань. Таке явище називається наркотероризмом.

Економічна і соціальна рада ООН в 1994 році відмітила, що у зв’язку з уразливістю країн, які перебувають на перехідному етапі, та нереалізованістю їх ресурсів, вони стають об’єктом впливу транснаціональної діяльності організованих злочинних груп. Ці групи використовують у власних інтересах гостру потребу урядів, які намагаються реформувати економіку своїх країн відповідно до принципів вільного ринку, в іноземних інвестиціях. Цей процес відбувається в час, коли державні установи або не мають достатнього досвіду, або перебувають в процесі формування. Боротьба із злочинними групами, які використовують досить розвинені методи діяльності, часто не під силу системі правосуддя країн, що перебувають на перехідному етапі і в котрих організованої злочинності, в сучасному розумінні цього терміна, практично не існувало. Потреба в іноземному капіталі для відродження національної економіки та сприяння виходові країн на сучасний світовий ринок, для якого характерні гостра конкуренція та високі вимоги до якості товарів, часто ведуть до ігнорування довготривалої загрози, пов’язаної з інвестуванням коштів від злочинної діяльності. Злочинні угруповання намагаються проникнути в економіку країн, що перебувають на перехідному етапі, не лише заради широких можливостей, які вона відкриває, а й у зв’язку з порівняно низьким ризиком такої діяльності. Ці угруповання мають значні переваги, оскільки розпоряджаються великими коштами та можуть усунути конкурентів за допомогою погроз і насильства. Консолідація сил злочинних організацій створює серйозну небезпеку, особливо з погляду їх майбутнього розвитку, конкурентоспроможності на міжнародній арені та їх стійкості.

Є певна подібність організованої злочинності і легітимного бізнесу. Деякі атрибути є історичними і пов’язані з діяльністю “баронів-грабіжників” (наприклад, Д. Д. Астора, К. Вандербільта, Д. Д. Рокфеллера), які, хоча і заснували в США успішний бізнес, однак зробили це в сумнівний спосіб³. Ринок заборонених товарів і послуг має підпорядковуватись тим самим законам, що й ринки легальні (наприклад, пропозиція і попит)⁴. Організована злочинність намагається здобути монополістичний контроль над ринками заборонених товарів і послуг, як у разі законного бізнесу, мета якого — максимізувати прибуток, мінімізувати ризик, поліпшити товари і сервіс.

Чи є відмінності організованої злочинності від корпорацій? Існує принаймні одне зауваження. І транснаціональні корпорації (ТНК) і транснаціональні злочинні організації (TЗО) мають за мету обмеження або зменшення сфери діяльності національних юридичних норм, щоб максимізувати прибуток У цьому контексті важливо також враховувати, що ТЗО вдаються часто до протизаконних видів діяльності, у той час як ТНК намагаються здійснити автономізацію від державного контролю. Д.Елбеніс доводить, що корпорації часто-густо використовують ту саму тактику, що й організовані злочинні угруповання, побудовані за принципом квазіродини. Наприклад, “капітани промисловості” використовували тактику насилля і хабарництва для підтримки контролю над специфічним ринком або промисловістю. Так, на початку 1970-х корпорація “Локхід” зробила платежі високим посадовим особам для отримання прибуткових контрактів та інших переваг⁵.

Для приховування фінансових операцій злочинні спільноти проникають до відкритих ринків. Елбеніс стверджує, що ці вторгнення можуть бути передбачені, виходячи з п’яти складових ринку — характеристики його забезпечення, чинних на ньому регуляторів, споживачів, патронату і історії. Найбільш ймовірно організовані злочинні об’єднання виходять на прості для зайняття ринки з нееластичним попитом, де бізнес невеликий і слабкий, а відповідальні особи дотримання відповідних правил не навчені (наприклад, ринок індустрії, що має отруйні відходи)⁶. Іноді уряди прямо відчиняють двері організованим злочинним спільнотам на такі ринки. Слід також звернути увагу на те, що уряди деяких країн або неурядові організації можуть неофіційно підтримувати зв’язки зі злочинними угрупованнями чи терористичними організаціями. Своєю чергою, великі злочинні картелі створюють цілу економічну інфраструктуру, вдаються до підкупу політиків тощо.

Сучасні процеси економічної та політичної глобалізації призводять до формування наднаціональних ринків, економічних союзів великих транснаціональних корпорацій, які можуть конкурувати за впливом на політичне життя з урядами деяких країн, що призводить до послаблення останніх. Економічна експансія та здешевлення виробництва спричиняє розшарування населення, безробіття, поглиблення відсталості окремих країн, що сприяє у свою чергу екстремізмові та розвитку організованої злочинності. Відкриття кордонів зумовило виникнення сприятливих умов для скоєння злочинів за межами своєї країни, активізувало контрабанду, зокрема наркотиків. Так, відкриття кордонів між Заходом і Сходом полегшило контакти між збувачами наркотиків і перетворило деякі східноєвропейські країни у перевальні пункти важливих транзитних маршрутів.

Наслідком економічної модернізації країн стало залучення легального капіталу у вигляді кредитів для фінансування і розвитку інфраструктури організованої злочинності, фінансування легальної та нелегальної діяльності мафії. Злочинні спільноти широко використовують нормативно-правові прогалини і технологічні новації, зокрема для відмивання грошей, ухилення від сплати податків та акцизів, шахрайств з коштами міжнародних інституцій

Сучасна організована злочинність вирізняється гнучкістю і високою адаптивністю. З метою утримання розмірів прибутку і максимізації ринків в окремих трансакціях укладаються “картельні угоди”, в результаті чого виникають анклави з організаційною структурою і логістикою (транспорт, легальна торговельна діяльність, реінвестиції), а також з визначеною продукцією і послугами. Поряд з відомими угрупованнями, такими як мафія, виникають нові, що ґрунтуються на етнічних або культурних засадах.

Організована злочинність за умов глобалізації характеризуються як посиленням іманентно притаманних їй рис, так і виникненням нових, а саме:

В організаційній структурі.

1. Тривалою взаємодією великої кількості осіб в рамках ієрархічної організаційної структури, яка включає кілька рівнів і структурних підрозділів (виконавців, логістики, аналітичного забезпечення, радників, захисту, фінансування, бойовиків тощо).

2. Формуванням і наслідуванням взірців кримінальної поведінки у середовищі злочинних спільнот, виробленням корпоративних правил і кодексів, що спрямовані на підтримку дисципліни, слухняності, беззастережного виконання наказів керівництва, системи кримінальної соціалізації, суворої конспірації (спілкування на мовному жаргоні, застосування кодованих каналів зв’язку, прізвиськ , взаємне стеження).

3. Наданням психологічної і матеріальної допомоги членам спільноти у вигляді опікування їхніми родинами, адвокатських послуг, тиску на свідків та правоохоронців і т. ін.

4. Об’єднанням на етнічному, расовому ґрунті, однаковому соціальному походженні або спільній субкультурі.

5. Системою вербування, залучення до злочинної діяльності

У нелегальній діяльності і скоєнні злочинів.

6. Розподіленням ролей всередині спільноти, закріпленням певних функцій за підрозділами, що призодить до спеціалізації, підвищення кримінального професіоналізму, перетворення злочинної діяльності на єдиний засіб отримання доходу і, як наслідок, — просування по щаблях кримінальної кар’єри.

7. Здійсненням насамперед нелегальної економічної діяльності, реалізацією заборонених товарів і послуг, які мають попит (не виключається також штучне створення дефіциту на легальні товари). Така діяльність ґрунтується на раціоналістичних, ринкових засадах, тобто злочинці намагаються всіма засобами мінімізувати ризик своєї активності, досягти максимальної рентабельності оборудок, домогтися гарантій, встановити контроль за сферами виробництва і збуту, територіями.

8. Застосуванням психологічного і фізичного тиску, залякування, терору як щодо решти суспільства, так, іноді, і до членів організації.

9. Систематичним корумпуванням посадових осіб.

10. Наявністю легальних ланок (підприємств, торгових фірм, громадських організацій) для маскування злочинної діяльності і диверсифікації активів, відпрацьованих механізмів відмивання коштів, налагодження каналів і ринку збуту. Економічна глобалізація сприяє експорту нелегального капіталу у країни з ліберальним фінансовим законодавством.

11. Ретельним плануванням злочинів, залученням до їхнього скоєння висококласних спеціалістів, використання науково-технічних засобів.

12. Розширенням ринку нелегальних товарів і послуг, утворенням співтовариств (у тому числі на регіональному і міжнародному рівні), опанування нових сфер кримінальної активності, змінами технології злочину.

13. Співпрацею злочинних угруповань з терористичними організаціями.

14. Інтеграцією національних злочинних організацій у загальносвітову організовану злочинність.

У впливі на суспільство.

15. Спробою співпраці з політичними і економічними угрупованнями, зв’язками з діячами культури та науки, налагодженням неформальних контактів з деякими урядами та надурядовими структурами, терористичними організаціями. Такий симбіоз дає змогу і тим і іншим конвертувати вплив в одній сфері на владу і гроші в іншій. А формування громадської думки через придбання засобів масової інформації сприяє політизації організованої злочинності

16. Експортом злочинності з потоками мігрантів.

17. Присвоєнням злочинними спільнотами функцій держави (арбітраж, суд, охорона, збір податків).

Організована злочинність як підсистема суспільства намагається використати його інститути в своїх цілях, сформувати вигідну їй економічну і соціальну політику (наприклад, надання окремим суб’єктам податкових пільг), громадську думку про респектабельність тих чи тих босів тіньового бізнесу; маргіналізувати, декласувати населення, знецінити вартість робочої сили; використати міжнаціональні конфлікти тощо.

Організована злочинність набуває ознак соціального інституту, що характеризується: (1) встановленням статусно-рольової структури, що ґрунтується на патрон-клієнтних відносинах; (2) обміном ресурсами (владою, престижем, економічними благами) в рамках такої структури; (3) наявністю специфічної нормативно-ціннісної системи, що регулює відповідні типи поведінки; (4) формуванням ідентичності у членів злочинних спільнот; (5) налагодженням стабільної, тривалої інтеракції, стійких зв’язків, розподілу праці, диференціації і спеціалізації в рамках задоволення певних суспільних потреб у нелегальних і легальних товарах і послугах, виконанні інших суспільних функцій; (6) наявністю матеріальної структури — системи організацій і установ (сукупності організованих злочинних спільнот, що мають нелегальні та легальні ланки, ієрархічну багаторівневу структуру); (7) соціалізацією окремих осіб і можливістю набуття нимих соціальної мобільності; (8) інтеграцією в економічну, соціально-політичну, ідеологічну і ціннісну підсистеми суспільства.

Своєю чергою злочинні спільноти є чинником дестабілізації суспільних, економічних і політичних інститутів. За висновками експертів, причинами інтенсифікації кримінальної діяльності організованих злочинних угруповань є: 1) транснаціоналізація, створення іноземних філіалів; 2) укладання стратегічних альянсів з метою оптимізації бізнесу, опанування нових ринків, усунення конкурентів тощо; 3) політизація, корумпування іноземних лідерів; 4) інвестиції у законний бізнес.

За таких умов організована злочинність — мережа кримінальних взаємодій суб’єктів злочинної діяльності, маючи великі ресурси, включається до перерозподілу ринків, опановує нові види кримінальної активності, набуває професіоналізації. При цьому злочинні спільноти, займаючись у вигляді промислу виробництвом і поширенням нелегальних товарів, наданням заборонених послуг, вдаючись до насильства і корупції, спрямовують діяльність на нові сфери економіки, створюючи легальні підприємства і банки, запозичують організаційні структури законного бізнесу (корпорацій, концернів, картелів, синдикатів тощо).

Література

1 Abadinsky H. The McDonald’s-ization of the Mafia // Organized crime in America: Concepts and controversies. — N.Y., 1987. — P.43-54.

2 Ковальчук И. Косово: год спустя. — Киевские Ведомости. — 2000. — 1 июля. — С.13.

3 Abadinsky H. Organized crime. — Chicago, 1990. — Р.15.

4 Тимофеев Л.М. Наркобизнес. Начальная теория экономической отрасли. — М., 1998.

5 Albanese D.S. What Lockheed and La Cosa Nostra have common: The effect of ideology on criminal justice policy // Crime and Delinquency. — 1982. — № 28. — Р.211-232.

6 Albanese D.S. Organized crime in America. — Cincinnati, 1989.