ПЕРЕДМОВА

Ця книга є результатом тривалих дискусій з моїми друзями у вітальні мого дому. Насамперед завдяки їм первісна тема наших бесід збагатилася новими питаннями. Дійсно, мої друзі, даючи нові ідеї, розраховували на те, що я їх систематизую. Врешті-решт я поступився їхньому добродушному буркотінню і записав деякі з наших думок на папері. Так я сів писати. Не знаю, чи доречний час я вибрав для цього. Річ у тому, що накопичення інформації – процес постійний, і важко віднайти відправну точку й сказати:

«Зупинись тут і опиши все, що знаєш до цього моменту». Я вирішив сісти писати, хоча багато чого ще не знаю, і, звичайно, почавши писати через два–три роки, зміг би описати деякі речі краще, додати багато нових ідей. Проте в науці є ситуації, коли деякі рівні непізнаного краще зрозуміти без подальшого накопичення інформації. Наприклад, коли з’являється порція свіжої інформації, вона викликає багато нових питань, їх може бути п’ять–десять. Ці питання накладаються на отриману інформацію і піднімають рівень непізнаного, якщо не отримати відповіді на них. Це виправдує моє рішення видати цю інформацію зараз. Тому я не вважаю, що інформація, наведена в цій книзі, є істиною в останній інстанції. Але вірю, що вона стимулюватиме мислення інших учених і буде цікавою для багатьох людей.

Значна частина поданої тут інформації надходить шляхом інтуїтивного сприйняття і поки що не підтримується офіційною наукою. Суб’єктивний досвід та інтуїція – основні методи таких досліджень. Ця книга розрахована на людей різного віку, на тих, кого класична освіта не позбавила здатності мріяти, хто сам прагне дослідити щось непізнане – будь це холодна витонченість змії чи краса квітки. Я пишу для тих, хто легко сприймає двозначності, готовий змінювати старі догми та не боїться доторкнутися до непізнаного. Ті, хто не здатний швидко змінити свої консервативні погляди, відразу кинуть читати, але будуть і такі дослідники, які дочитають до кінця. І я вірю, що це активізує їхнє мислення, збагатить розум оригінальними ідеями, так потрібними зараз, напередодні нового тисячоліття.

Я спробую збудувати модель Всесвіту, яка б задовольнила наші потреби і відповіла б на питання «що таке життя». Подаю модель Всесвіту, до якої увійде не тільки фізичний, видимий світ (космос), який є нашим найближчим оточенням, а й віддалений, який спостерігають астрономи. Часто ми не враховуємо емоційного, ментального та інтуїтивного компонентів нашого існування. Те, що вони теж є реальністю, я спробую довести. Феномени, які ми називаємо «нез’ясованими» (непоясненими), до яких відносяться психокінез (рух речей під впливом зусилля думки), телепатія, левітація, ясновидіння та інші, можуть бути пояснені, як тільки ми пізнаємо основні принципи, що лежать в їх основі. Недавно проходила велика конференція на тему цих феноменів. Більшість людей, включаючи вчених, не вірить в їх існування. Звичайно, це простіше, ніж повірити в спілкування за допомогою телепатії чи пересування в просторі в стані перебування поза межами свого тіла. Я спробую продемонструвати вам основні принципи та механізми цих явищ і пояснити, як такі речі можуть існувати. Насамперед, я хочу довести, що основна можливість існування подібних явищ лежить у феномені особливого стану свідомості. Цей стан дозволяє нам перебувати в «реальностях», в яких у «нормі» ми існувати не могли б. Під «нормою» розумію звичайний стан свідомості. В своїх дослідженнях я користуюсь особливим станом свідомості. Якщо брати загалом – всі ці «реальності» набувають форми величезних голограм (об’ємних зображень). Більшість з нас дивиться у світ (Всесвіт) крізь крихітне віконечко, яке дозволяє нам бачити тільки один колір, тільки реальність, без нескінченної кількості реальностей. Розглядаючи Всесвіт крізь таке віконце, ми змушені бачити світ тільки у вигляді подій, які послідовно змінюють одна одну. Але ми можемо збільшити це віконце.

Модель Всесвіту, яку я використовую в своїх дослідженнях, є, по суті, теоретичною концепцією, яка плавно вбирає більшість відомих фактів і не суперечить їм. Наша модель дозволяє також передбачити поведінку окремих її компонентів, що є доброю перевіркою на фундаментальність концепції. Крім того, ця модель не порушує будь-яких загальновизнаних фізичних законів, тому що вона має іншу природу, хоча і стикається подекуди із сучасним знанням. І я не бачу нічого поганого в тому, щоб звести їх разом. Але модель завжди залишається тільки моделлю, не більше, і не претендує на абсолютну істину. Якщо в якийсь момент вона перестане нас задовольняти, ми збудуємо нову модель.

Теорія відносності Ейнштейна в загальних рисах проголошує, що всі явища, які ми спостерігаємо, не однакові для спостерігачів, які перебувають у різних системах відліку. Дійсно, щоб визначити характерні особливості чи дані спостережуваних нами подій, ми повинні співвідносити їх з нашою системою. Квантова теорія стверджує, що деякі властивості речей неможливо виміряти точно, як, наприклад, швидкість. Однією з причин цього (з однієї широковідомої інтерпретації) є те, що свідомість вченого, досліджуючи будь-яку проблему, досліджує і саму себе. Отже ставлення експериментатора, стан його свідомості впливають на результат кожної частини експерименту. Що завжди ставить експеримент під сумнів, що є серйозною проблемою для дослідження, то це – свідомість. Що ж таке свідомість? Якщо ви перегорнете цю книжку, у вас може скластися враження, що це технічна, наукова книга. Не турбуйтесь, це не так. Я людина, яка математики не вивчала взагалі. Моя освіта була дуже нетривалою і закінчилася на рівні дитячого садка, з якого мене в чотирирічному віці виключили за руйнівну активність. З того часу я не мав ніякої освіти. Таким чином, мій розум був вільний від класичної вищої освіти. Звичайно, що над своєю освітою я працював самостійно.

Працюючи над книгою, я використав деякі елементарні концепції класичної науки, як механізм розповсюдження звукових та світлових хвиль, голограми і т. д. Намагався пояснити ці факти якнайбільш доступно і коротко. За допомогою простих прикладів я покажу, як працює природа, і цієї інформації вам буде досить для розуміння подальших концепцій. Упевнений, якщо ви подолаєте і сприймете перші чотири розділи, вся подальша інформація буде сприйматися легко. Одним з головних тверджень книги є те, що коли інформацію про аномальні явища типу психокінезу, екстрасенсорного сприйняття, телепатії, вдалі містичні експерименти і т.д. упорядкувати та проаналізувати, то побачимо, що ці феномени є проявом «свідомості» на надзвичайно високих рівнях. До речі, реінкарнацію я трактую як доведений факт, хоча дискусії навколо неї не припиняються. На потвердження своєї впевненості можу навести два докази: по-перше, будь-яка людина, здатна на вищий рівень свідомості, зможе виявити цю інформацію самостійно: по-друге, ми знаємо, що енергія не може губитися... усередині закритої системи.

Особливість феномена життя і полягає в упорядкованості й протидії прагненню явищ до хаосу. Дійсно, система з високим ступенем упорядкованості завжди намагається перейти в систему з меншою упорядкованістю (до хаосу), розсіюючи свою енергію. Це позитивна ентропія. Візьмемо, наприклад, людське тіло. Щоб зберігати життя, ми повинні їсти. Але що ми їмо! До нашої їжі входять тваринні, рослинні та мінеральні продукти. А звідки вони взялись? Овочі та фрукти всмоктують потрібні їм мінерали з _рунту планети, упорядковують і організовують їх у свої молекули, з яких будуються клітини рослин. Деякі з цих клітин легко засвоюються нашою травною системою, інші – ні. Людина, як і більшість тварин планети, живиться рослинним матеріалом, який перетворює в більш складні молекули – білки. Хижаки (як, до речі, і людина) мають альтернативний вибір – харчуватися безпосередньо протеїнами, які містяться в м’ясі рослиноїдних тварин. ДНК наших хромосом, в яких міститься інформація, потребують особливо міцних і стійких субстанцій для побудови надточних копій клітин нашого тіла. Дуже рідко в цій системі трапляються великі збої та помилки. Справді, ми не так часто зустрічаємо людей з двома носами, трьома ногами і т. п. Це тому, що наші фізичні особливості дуже добре захищені в наших хромосомах, в яких підтримується супервисокий ступінь упорядкованості й надійності. Це показує, як життя організовує випадкові мінерали в дуже міцні структури і підтримує їх упорядкованість протягом тривалого часу. Це негативна ентропія. Але що ж трапляється після нашої смерті? Після смерті організована життєва енергія руйнується, і клітини нашого тіла починають швидко руйнуватися. Наші дорогоцінні носії інформації – білки розпадаються на субстанції з неприємним запахом протягом перших трьох діб. Важливі до останнього часу, тепер вони втратили своє значення і розпалися до найменших складових частин, мінералів. Таким чином ми повернули планеті субстанції, позичені в неї. Але є ще один, не менш важливий аспект. Відомо, що протягом життя ми сприймаємо, зберігаємо і створюємо величезну кількість інформації. Ця інформація, яка також є енергією, організується, упорядковується нашим мозком. Події, які відбуваються з нами у ранньому дитинстві, просто запам’ятовуються, без аналізування, і здаються випадковими, не пов’язаними одна з одною. Дитина «не вписується» у світ дорослих. З часом, стаючи дорослішою, вона починає пізнавати події, види подій, їх причини, тобто свої знання, інформацію, одержану ззовні, систематизує, упорядковує. Це абсолютно аналогічне всмоктуванню і впорядкуванню рослинною клітиною мінералів з грунту планети.

Протягом життя людина накопичує і організовує величезну масу інформації на багатьох рівнях – емоціональному, ментальному і інших. Ця інформація не пов’язана з матерією, хоча більшість людей і вважає, що вся інформація зберігається в мозку. Але це не так. Мозок людини є лише «тілом» інформації, а її вмістом є нематеріальна сутність, в якій накопичуються всі знання, набуті нами, всі риси характеру та інше. Вона відноситься до нашого «нематеріального» єства. Дійсно, в житті ми зустрічаємося з двома системами, які організовуються: матеріальною і нематеріальною. Після смерті фізичної матеріальна система руйнується і розпадається. А що ж стається з нематеріальною енергетичною системою? Ця система, яка називається псі-системою (psyche) є організатором і переробником інформації, що надходить до нас ззовні. Сама ж інформація зберігається поза фізичним тілом. Я впевнений, що псі-система може існувати поза межами тіла. Вона не є матеріальною, тому після смерті фізичного тіла не руйнується. Нематеріальна псі-система всмоктує величезну кількість інформації, створеної людством протягом тривалого часу еволюції. Це вмістилище інформації я називаю Всесвітнім Розумом. Але можуть минути тисячі й мільйони років, поки це станеться. Дійсно, нічого не губиться безслідно. Як фізично тіло абсорбується _рунтом, так і нефізична інформаційна псі-система абсорбується Всесвітнім Розумом (Universal Mind). Нематеріальна псі-система абсолютно незалежна від фізичного тіла, це я описую в четвертій частині книги.

Ще однією проблемою є концепція реінкарнації (перевтілення), яка намагається довести, що фізичне тіло є тимчасовим перевізником (екіпажем). Коли система потребує додаткової інформації, яку одержати може тільки за допомогою тіла, вона налагоджує постійний зв’язок з новим тілом, який триває аж до його зношення і смерті. Вся інформація зберігається у величезних природних інформаційно-накопичувальних системах у вигляді голограм. До речі, ми не можемо згадати інформації про наше попереднє життя, тому що існує самозахисний механізм, який запобігає нашому вторгненню глибоко в підсвідомість. Цей захист може зніматися при особливих станах свідомості. В останні роки спостерігається все зростаючий інтерес до психічного феномена, але досі більшість людей уражена так званим «синдромом жирафа»:

«Одного дня чоловік похилого віку, мешканець Бронкса, вирішив відвідати зоопарк. Проходячи парком, він був у захопленні від рідкісних тварин. Раптом він зупинив свій погляд на дивній тварині: високі ноги, черево, що єднає ці ноги, подивившись догори, він побачив шию, ще вище – шия, і далі – шия, довжелезна шия, і десь там у хмарах – голова. «Ні, – сказав він, – це неможливо, не буває таких тварин». З цими словами він пішов геть від жирафа в повному умиротворенні, навіть не намагаючись кинути хоч побіжний погляд назад». Більшість людей також має цей «синдром жирафа», коли стикається з невідомою галуззю знань.

Особливо до цього схильні вчені та люди з класичною вищою освітою. Проблема полягає в тому, що вони дивляться на всесвіт через крихітне віконце і не здатні переступити через рамку вікна. Вони вважають, якщо «жираф» такий великий та дивний, то це його проблема, і те, з чим вони зіткнулись, насправді не існує. На щастя, рівні свідомості, на яких я досліджую ці непізнані феномени, легко доступні для багатьох, хто потратить свій час і покладеться на мої інструкції. Ви можете прийти в «зоопарк» і побачити щось цікаве для себе.

Продовження в журналі