Службу свою Еміліо почав на вітрильнику. Тоді в море ходило багато таких кораблів, і життя моряків на них було сповнене багатьох небезпек і пригод.

За роки морської служби Сальгарі довелося побувати в Індії, Америці. Африці, навіть у водах Берінгової протоки. Морські переходи в той час були переважно тривалі, з довгими зупинками, і залишалося багато вільного часу, який він почав використовувати для літературної праці. Все пережите, побачене за час подорожей, покладене на музику його багатої фантазії, почало перетворюватися на невичерпний матеріал для пригодницьких романів, які принесли йому велику популярність, особливо серед тогочасної молоді.

Починав письменник з морських оповідань, перший свій роман «Король гори» написав у двадцять років. Літературна праця дедалі більше захоплює Еміліо.

Для того, щоб більше писати, він перестав ходити в далекі плавання, обмежився каботажним плаванням уздовж берегів Італії, а потім і зовсім покинув морську службу. Це значно погіршило його матеріальне становище і, в свою чергу, вплинуло на його стосунки з видавцями. Скориставшись цією слабинкою, видавці часто просто експлуатували талант письменника, і він вимушений був багато працювати, щоб покривати борги. Така виснажлива праця, постійна напруженість розхитали нерви письменника. В такому стані застав його ще один удар долі –кохана дружина, його вірний друг, захворіла на психічну хворобу...

У хвилину глибокого розпачу 25 квітня 1911 року Еміліо Сальгарі покінчив життя самогубством.

Творчий спадок Сальгарі налічує більш як сто романів. В основі кожного з них лежить або особисто пережите, або певна історична подія, або науково об_рунтована ідея. Твори письменника можна поділити за тематикою на три групи: пригодницькі (їх найбільше), історичні і фантастичні. Найбільш відомі серед них – «Чорний корсар», «Капітан Темпеста», «Мисливці за скальпами».

З гіркотою слід сказати, що жоден з романів Еміліо Сальгарі не перекладено українською мовою. Зрештою, й російською було видано в колишньому Радянському Союзі лише три із них, і то з великими труднощами. Адже не спирались вони на поняття класової боротьби і матеріалістичної філософії. Отож режим позбавив молодь частини захопливого і повчального чтива.

Щоб створити бодай якесь уявлення про те, що змальовував Сальгарі, вдамося до коротенького опису декількох його романів.

«Чорний корсар» (1898) – найвідоміший його роман, відображає трагічні події XVII століття у Карибському морі, коли в боротьбі проти Іспанії Англія та Франція почали залучати в союзники корсарів і флібустьєрів. Пірати стали активно нападати на іспанські торговельні кораблі і фактично блокували флот Іспанії.

Головний герой твору – Еміліо ді Рокканера, відомий під прізвиськом Чорний Корсар. Це був один з найвідважніших піратів, які брали участь у боротьбі проти Іспанії. Крім того, це була шляхетна, з глибоким почуттям честі, смілива людина, готова в будь-яку хвилину зустріти ворога і прийти на допомогу слабкому і скривдженому.

Книга написана в гостросюжетній формі, примушує читача напружено слідкувати за перебігом подій протягом всього роману.

«Капітан Ураган» (1905) – історичний роман (російський переклад – «Капитан Темпеста»). Дія його розгортається в другій половині XVI століття на тлі боротьби хреста й півмісяця. Головна героїня – капітан Ураган – молода відважна дівчина, донька герцога, яка очолювала організований нею загін добровольців. Другий персонаж – хоробрий турецький витязь Мулей-Ель-Кадель, що став згодом чоловіком переодягненого «лицаря». Яскраво зображені в романі й інші його герої: жорстока туркеня Гараджія, поляк-авантюрист Лашинський, вірні своїм господарям невільники. Багато епізодів, таких, як штурм турецької фортеці, бій на морі, пожежа на кораблі, написані з великою майстерністю.

«На Далекому Заході» (1908) – зображує нерівну боротьбу червоношкірих жителів Далекого Заходу за свої землі з білими завойовниками. З допомогою досконалішої зброї, досягнень тогочасної військової справи білі колонізатори захоплювали все більші і більші території їх одвічних господарів, відтісняючи з багатих родючих земель в безплідні пустелі.

«Мисливці за скальпами» (1909) є продовженням попереднього роману. Обидва твори написані яскравою барвистою мовою.

«Ловці трепангів» – роман про численні пригоди поблизу північних берегів Австралії тих, хто своїм промислом мав добування молюсків, які високо ціняться на базарах Сходу.

«Скарб Блакитних гір» – дія цього твору відбувається на островах Океанії. Спонукою неймовірних подій і пригод є скарб, залишений на одному з островів капітаном загиблого судна. Діти капітана – син Педро Бельграно і дочка Міна – хочуть знайти батькову спадщину. В їх плани втручається капітан іншого корабля – Рамірес, який намагається сам розгадати таємницю скарбу. Отож, для досягнення мети брату й сестрі доводиться пройти чимало випробувань у тропічних лісах, пригод серед дикунів-людожерів.

«Чудеса XXI віку» (1907) – фантастичний роман. Головні його персонажі – американці банкір Брендок і його друг лікар Тобі – під впливом препарату, винайденого самим Тобі, сплять сто років, починаючи з 1908-го. А прокидаються вони, відповідно, у 2008 році. Ось саме тоді й розгортається дія роману...

Ім’я Еміліо Сальгарі знають і книги його люблять у багатьох країнах світу. Звичайно, перш за все – молодь, якій притаманна любов до нового, романтичного, сміливого і пов’язаного з небезпеками. І це добре, бо романи Сальгарі розвивають почуття шляхетності, честі, непримиренності до зла, гуманність. Однак читають його й люди зрілого, навіть похилого віку. Читаючи його твори, мимоволі переносишся в чарівний світ, де так приємно розважитися, помріяти. Це почуття, до речі, передав сучасний аргентинський поет Хосе Португало у вірші «Дорожній мішок», висловлюючись від імені не одного покоління прихильників Сальгарі:

Зібравшись у дорогу кожен раз,

Я у мішок кладу роман Сальгарі...

Тож побажаємо й ми, щоб романи Еміліо Сальгарі подорожували разом з українським читачем незвіданими шляхами!