Я зацікавився цим написом і вирішив особисто переконатися чи справді було доцільно двом господарям витрачати стільки зусиль, аби одним великим каменем лише позначити поміж собою межі. Коли я почав читати, мені відразу стало зрозумілим, що напис на камені не є позначенням межі між двома господарями, а є закликом до Етруськів воювати проти тодішнього уряду Латаних (так їх називали Етруськи).

Нище подаю оригінал першого параграфу з цього каменя, а також його написання (переклад) сьогоднішнім українським альфабетом. Решта напису відноситься до подробиць повстання та не є така важлива, як перший параграф, який з мовного огляду є особливо цікавим, оскільки показує походження слова «Латини».

Напис на камені – це оригінальна тогочасна українська мова. Стрілки показують як треба читати Етруське Письмо. А читати його слід так, як господар оре поле, починаючи від середини за годинниковою стрілкою по колу: від (4) до (5), від (5) до (3), від (3) до (6). І так далі.

Варто звернути увагу на те, що в альфабеті Етруськів немає «я», «є», «ю», а для «ї» та «й» використовується лише одна літера. Наприклад, в оригінальній мові «я» пишеться «йа» (Левія – Левійа.

З оригіналу:

4. Ма завіт можих вите. Заре вольу многу забули вите

5. Рабами звемож і по бабі (мамо) мабо ховаж жеб по вірі

3. наробе чудо вольу і велиш. Мабож у них обабіли там.

6. Хижая влада забуде не рабам бо рабам пові

2. «ви мабож ожида Левійа зато набили Руща (Русичів). Байав мабо

7. рабам і учив «ми не ламали ваше учене, Латани чуже уважа.

1....? то ви робили, бож забуте тиж ...? ... нове.

8. Ви сче живі, полатані але убрани.

Для кращого порозуміння, хоча цей напис на сьогодні є зрозумілим, я однак його переписав. У дужках подано число рядка з оригінального напису. Наприклад, 1). – в ориґіналі відповідає четвертому рядкові (4).

1). (4)Ви маєте заповіт могутніх (мається на увазі великих, сильних предків). Зараз (треба розуміти в цю хвилину, в цей час, коли писався заклик долучитися воювати) про велику волю ви забули.

2). (5) Рабами називаємося, бо ховаємося за баби, щоб вірити (бо віримо, що сховаємося за баби, – тобто, не маємо свого переконання здобувати волю)

3). (3)і бажати (думати, хотіти), що чудо волю зробить. Мабуть у них ви обабіли там (наробить /зробить/ чудо волю і велич?).

4). (6) Хижая влада забуде не рабам, бо рабам повість (скаже)

5). (2) «ви може (мабуть) ожидаєте Левія, зато набили Русичів». Можливо говорив

6). (7) рабам і учив: «Ми не ламали ваше знання (маються на увазі мову, віру та звичаї народу), Латани поважають чуже.

7). (1)...? то ви робили, бо ж забуте (минуле) – то теж...? ... нове»

8). (8) «Ви ще живі, полатані, але вбрані».

Деякі слова не є можливим прочитати, тому було вжито знаки (...?).

У першому параграфі цього звернення є два слова, на які я хочу звернути особливу увагу: Латани та Полатани.

Полатани. У восьмому рядку слово «полатани» відноситься до одягу. Отже, треба розуміти, що вони мали одяг у латках, полатаний.

Латани. У сьомому рядку слово «Латани» відноситься до групи людей в уряді. Це означає, що тодішній Римський Уряд складався з групки людей не однієї, а кількох національностей, які були представниками людей різних політичних і релігійних переконань. Сьогодні такий уряд ми називаємо конфедеративним. Етруськи називали їх Латани. Це слово, яке було зрозумілим тоді, вживається й сьогодні.

Так само, як був створений Римський Уряд – Латани, так само була створена й їхня мова. Вона є знана зараз як латина (латана). Це, у свою чергу, підтверджує думку, що латина була сформована на основі вживання слів усіх тих національностей, які творили Латану Державу (конфедерацію).

Хоча, за ці дві тисячі років латана мова (латина) перейшла багато змін, все ж можна розпізнати слова, взяті з етруської (української) мови. Для прикладу візьму кілька слів латинського походження, вживаних у сучасній англійській мові.

Persecute (Lat. «Persecutus» або «persecui») = Perse – cute або cui.

Perse = Перше (бо S=C або Ш в альфабеті Етруськів)

cute або cui = кут або куй.

Отже, Perse-cute = перше в ріг або Perse-cu = перше скуй (перше закуй).

Prose-cute = (Lat. «Prosecutus» або«prosecui»)

Prose = просить

«Cute or cui» = кут або скуй.

Perse-vere (Lat. «Perse-verus»)

Perse = перше

Vere = вір

Perse-vere = Перше вір

У написах Етруськів, Лідійців і Греків з Сардіс, Туреччина, є слова ДІЯ та ТІЯ. Ці слова і сьогодні вживаються в українській мові. Дія (в латинському альфабеті) = dija або dsya.

Так само слово «віра» в латинській пишеться «vere» тобто «і» стало «е». Отже ДІЯ = dija або dsya. Тому слово Deja (deya) в латинській мові стало «dejus» або «deus».

В англійському словнику латинське слово «Dejus» пишеться «Deus». У грецькій мові ТІЯ стало «Teos». В обох мовах треба розуміти «Dejus, Tejs», як Творець.

Все це є доказом того, що мова Русів (українська) була (і далі існує) майже без змін. Мови ж латинська та грецька були створені набагато пізніше.

Іван СТОЙКО (США)