Сім’я Дойлів довелося жити в постійних злиднях. Щоправда, якусь допомогу їй часом подавали родичі, але основний тягар утримання чотирьох дітей ліг на плечі матері Артура, яка докладала чимало зусиль, щоб не опинитися за межею злиденності й на грані голоду.

Тим часом діти росли. Старший, Артур, пішов до школи. Навчання давалося хлопчикові легко, він досить скоро почав захоплюватися читанням. Спочатку – Майн Рід, Фенімор Купер, потім – Вальтер Скотт, Булівер Літтон, а ще пізніше – праці відомого англійського історика Томаса Маколея. І все ж, згадуючи дитинство, сам Артур Конан – Дойль підсумовує, що письменницьким талантом він завдячує матері – Мері Фолі. «Справжня любов до літератури, схильність до вигадування йде у мене, вважаю, від матері» – говорив він.

Учився Артур спочатку в початковій школі, потім в ієзуїтському коледжі, від якого на все життя у нього залишилися важкі спогади, хоча навчання він закінчив успішно. Відтак за бажанням матері він повинен був продовжувати навчання по духовній лінії. Але все змінила зустріч юнака з Мішелем Конаном, який відрадив йому йти священицьким шляхом, і Артур після деяких вагань, та ще й порадившись із другом їхньої родини доктором Уоллером, вирішує стати лікарем. Отож 1876 року він вступив на медичний факультет Единбурзького університету.

Особливо глибоке враження на Артура справляли лекції професора Бела, разюча спостережливість якого згодом послужила основою до створення образу Шерлока Холмса. Але, вивчаючи, медицину Артур приділяв чимало часу літературі і спорту. А 1879 року надрукував своє перше оповідання – « Таємниця Сесаської долини». У студентські ж часи побував у плаванні в північних морях, причому як член екіпажу, тобто на посаді лікаря. Згодом ця подорож лягла в основу маловідомого у нас автобіографічного оповідання «Мої пригоди в полярних морях».

Диплом лікаря Артур Конан-Дойль отримав у 1881 році і знову пішов у плавання, на цей раз до берегів Африки. А з 1885 року по 1890 повністю присвячує себе медицині, оскільки після плавання отримує науковий ступінь доктора медицини. Однак великої медичної практики молодий лікар ще мати не міг, отож зароблених грошей мало на що вистачало. До того ж Артур почав допомагати матері, молодшим сестрам і братові.

У 1885 році Конан-Дойль одружився з Луїзою Хокінс (удома її звали Туї), гарною, милою дівчиною з добрим чуйним серцем. Луїза не мала жодного посагу, отож Артурові довелося добре поміркувати про своє майбутнє. Наслідком цих роздумів став висновок, що лікарською практикою сім’ю не прогодувати, зате стати відомим письменником – цілком під силу. Підстави для такого висновку дали його літературні успіхи: 1887 року вийшла з друку перша книжка Конан-Дойля, повість «Етюд у яскравочервоних тонах» з головними героями – детективом Шерлоком Холмсом і його другом доктором Ватсоном.

Ця повість одразу ж привернула до себе увагу численних читачів. А коли 1891 року Конан-Дойль видав збірку оповідань з тими ж героями «Пригоди Шерлока Холмса», то ім’я його стало відомим усій Англії. Цього ж року письменник, уже ні краплі не вагаючись, покинув лікарську практику і з ентузіазмом розпочав виключно літературну роботу.

Своїм покликанням він вважав історію, а тому взявся одразу ж за історичні романи, закинувши подалі не варті, на його думку, серйозної уваги історії з Шерлоком Холмсом. Перший його історичний роман мав назву «Майкі Кларк». Однак відомість цих його творів далеко відстала від слави детективних. Читачі вимагали все нових і нових пригод Шерлока Холмса. Натомість його творець усе намагався «убити» свого героя і більше до нього не повертатися. Але читачам було байдуже до уподобань письменника, отож він знову після чергової «смерті» Шерлока Холмса «воскрешав» його і продовжував низку оповідань.

Навіщо він це робив, якщо так не любив своє «дитя»? Розгадка проста: за кожне слово історичного роману письменник отримував шилінг, а за слово про Шерлока Холмса – десять. А коли пережиті злидні ще свіжі в пам’яті, до того ж з’являються нові труднощі, доводиться йти на деякі компроміси.

А саме в ті роки важко захворіла на туберкульоз дружина письменника. Клімат Англії з її дощами, вогкістю, постійними туманами, звичайно ж, був шкідливим для її здоров’я. Тому Конан-Дойль вимушений був податися із хворою дружиною до Швейцарії. Але й там їй не стало легше, до того ж постійно дошкуляла туга за дітьми. Тому в квітні 1894 року, прислухавшись до порад лікарів, подружжя повертається на батьківщину з планами знайти там місцевість із ліпшими природними умовами. З часом після енергійних пошуків Конан-Дойлю це вдається. То була височина, поросла сосновим лісом. У ньому Конан-Дойль і збудував будиночок для сім’ї.

Тринадцять років тривала боротьба за життя Туї. Однак загострення хвороби, ускладнене горловою кровотечею, виявилося сильнішим за людські зусилля, і 4 липня 1906 року Туї не стало.За роки хвороби дружини матеріальний стан сім’ї сильно похитнувся, тому Конан-Дойль напружено працював, майже не виїжджаючи з Лондона, більшу частину свого часу віддаючи літературі. З-під його пера з’являлися все нові й нові твори. Писав він історичні романи, але також детективи із своїм нелюбим героєм Шерлоком Холмсом.

Ще одним складним етапом у житті письменника стала англо-бурська війна, яка вибухнула 1900 року. Бути осторонь він не зміг, розуміючи всю жорстокість і несправедливість війни. Отож він виїхав до Південної Африки і в умовах фронтовои зони заснував польовий госпіталь, щоб подавати допомогу хворим і пораненим. За цю самовідданість після закінчення війни Артура Конан-Дойля було нагороджено лицарським званням, що, у свою чергу, робило його дворянином і давало право ставити перед ім’ям титул «сер». Після війни, у 1902 році, Конан-Дойль написав книгу «Війна в Південній Африці», в якій виклав свої погляди з цього питання.

У 1907 році письменник одружився вдруге. З Джін Лекі, красунею, цирковою артисткою. На той час він уже був відомим письменником, класиком пригодницького жанру, і став, нарешті, матеріально незалежним. Але літа й високе суспільне становище сера Артура не змінили його вдачі: він залишився чуйним і уважним до чужої біди. Коли 1909 року виникла загроза знищення негрів у бельгійському Конго через жахливе беззаконня бельгійських властей, Конан-Дойль цілковито віддався боротьбі за справедливість, одним із видів зброї в якій зробивши свою книгу «Злочин у Конго». Збудивши громадськість, він, у числі інших, викликав такий бурхливий протест, що бельгійський уряд вимушений був вжити заходів, щоб навести порядок у своїх африканських колоніях.

Не чужим йому залишався і спорт. 1911 року разом із своєю дружиною він узяв участь у перших у світі автоперегонах, де змагалися німецькі й англійські спортсмени. Ралі проходило дорогами Німеччини, Шотландії, Англії. Джін була у Конан-Дойля механіком і штурманом. Вони увійшли в число переможців.

Щодо літературнои творчості, то 1912 року Конан-Дойль уперше звернувся до жанру фантастики. Першим і найліпшим романом цього жанру став «Загублений світ», після якого з’явилася ціла низка фантастичних творів.

Однак вибухнула перша світова війна. Артурові Конан-Дойлю на той час ішов п’ятдесят п’ятий рік. Не вагаючись, він вирішив піти лікарем-добровольцем на фронт. Але ім’я видатного письменника, автора Шерлока Холмса було вже надто відомим, ризикувати його життям не наважилися і надали йому змогу працювати в тилу. Із властивою йому енергією Конан-Дойль організовував лікування поранених, хворих, займався благодійницькою діяльністю, допомагав голодним, біженцям.

Часто бував Конан-Дойль і на фронті, багато писав про події з місця. Ще з 1916 року почав писати «Історію дій англійських військ у Франції та Фландрії». Ця капітальна праця у шести томах була закінчена письменником у 1920 році.

Війна принесла важкі втрати родині письменника. Перед самим закінченням війни загинули син письменника і молодший брат. А незабаром померла і його мати, яку він дуже любив. Мабуть, саме ці нещастя, що звалилися на нього одне за одним, привели Конан-Дойля до окультизму. Через спіритичні сеанси він почав спілкуватися із духами померлих, таких близьких йому людей. Навіть своєму другові, письменнику Рафаелю Сабатіні він радив зайнятися тим же, коли в того загинув у автомобільній катастрофі син. Більше того, Конан-Дойль почав писати і своим коштом видавати книжки із спіритизму, якими масовий читач не цікавився.

І все ж протягом останніх десяти років життя Конан-Дойль неодноразово звертається до своїх колишніх літературних героїв: знаменитого детектива Шерлока Холмса і буйного професора Челенджера.

Загалом усе життя Конан-Дойля було пов’язане з напруженою творчою роботою. Часто він сам порівнював себе з конем, що тягне під гору великий письменницький вантаж.

Наслідком літературнои діяльності Конан-Дойля стало сімдесят томів книг. Щоправда, частина з них, публіцистичного характеру, сьогодні втратила свої значення і не може зацікавити сучасного читача, однак решта – художні твори – і тепер читаються із захопленням.

Українською мовою із творів Артура Конан-Дойля видано лише «Записки про Шерлока Холмса».

А загалом у творчості Конан-Дойля виділяються три великі напрями: детективи, історичні романи, фантастика.

ДЕТЕКТИВНІ ТВОРИ

Ім’я всесвітньо відомого детектива Шерлока Холмса вперше з’явилося в уже згадуваній повісті «Етюд в яскраво-червоних тонах» На відміну від кримінальних романів Еміліо Габоріо, котрий тільки ескізно накреслював образ свого героя, Конан-Дойль змальовує Холмса яскравими соковитими фарбами, це не просто опис злочину і злочинця, а процес інтелектуального пошуку, який веде до розкриття тазмниці злочину. Шерлок Холмс проводить своим методом найтонший аналіз обставин, у яких скоєно злочин, вивчає характер людей, причетних до злочину, і на підставі незначних, на перший погляд, деталей робить свій остаточний і правильний висновок. Шерлок Холмс не лише геніальний приватний детектив, сміливий, завбачливий, із швидкою реакцією бійця, але й знавець криміналістики, причому її найновіших методів, пов’язаних з наукою, тих, які випереджають тогочасні методи поліційного розшуку.

Конан-Дойль не розлучався із своим героєм протягом сорока років. Востаннє він згадує його в оповіданні «Левина грива» 1927 року. Створення Конан-Дойлем образу Шерлока Холмса стало основою для розвитку найпопулярнішого в наш час детективного жанру.

Конан-Дойль написав про Шерлока Холмса дев’ять книжок: чотири романи – «Етюд у яскраво-червоних тонах» (1887), «Знак чотирьох» (1890), «Собака Баскервілів» (1901-1902), «Долина жахів» (1914-1915) та п’ять збірок, що складаються з 56 оповідань – «Пригоди Шерлока Холмса» (1891-1892), «Записки про Шерлока Холмса» (1892), «Повернення Шерлока Холмса» (1894), «Його прощальний привіт» (1927), «Архів Шерлока Холмса».

Твори про Шерлока Холмса перекладено на 76 мов! До речі, російською мовою роман «Долина жахів» було вперше і востаннє надруковано в часописі «Мир приключений» ще 1915 року.

ІСТОРИЧНІ РОМАНИ

«Майкі Кларк» (1889) – перший історичний роман Конан-Дойля. Дія його розгортається в Англії XVІІ ст. й зображує жорстоку боротьбу між католиками й протестантами. На перший погляд, ця боротьба мала релігійний характер, а насправді її вели вільні селяни (йомени) та ремісники, прихильники більш демократичних, підприємницьких відносин, із католиками, захисниками феодальних порядків. Період, описаний в романі, відноситься до тих часів, коли на престол вступив затятий католик Яків Другий, брат померлого Карла Другого, який не втручався у цю боротьбу. Проти утисків протестантів, які почалися в країні, піднялося загальне повстання під проводом герцога Монмаута, позашлюбного сина Карла Другого.

Головною дійовою особою роману є юнак – протестант Майкі Кларк, батько якого – ветеран Кромвелівськои армії, досвідчений, загартований у битвах воїн.

«Білий загін» (1891), а також «Сер Найджел» пов’язані між собою спільними дійовими особами. Описані події відносяться до епохи «столітньої війни» (1337-1458), а точніше до періоду п’ятдесятих-сімдесятих років XІV ст. Цю війну вели Англія й Франція. Три великі битви дали змогу Англії захопити три чверті території Франції, однак остаточна перемога виявилася таки за Францією. Увесь французький народ піднявся на захист батьківщини й під проводом Жанни Д’Арк французькі війська відвойовували свободу. Дія роману розгортається і в морі, і на суші – в Англії, у Франціи.

Головний герой роману сер Найджел Лорінг відзначається яскравими рисами характеру – благородним серцем, відвагою, шляхетністю у прагненні допомогти знедоленим, нещадністю до ворогів, хоча зовнішньо він непоказна, невелика на зріст людина. Через його образ подано всі сторони війни: і героїзм подвигів, і моторошну велич зіткнень армій, і несправедливість, грабіжницький характер війни, і нещастя, яким вона обернулася для Франції.

У цих романах Конан-Дойль демонструє свою високу письменницьку майстерність, а роман «Білий загін» слід віднести до найкращого, що вийшло з-під пера цього автора.

Історичні твори Конан-Дойля, присвячені епосі Наполеона, хоча й не такі колоритні, як романи з історії Англії, але й вони мали успіх і дотепер його зустрічають серед читачів. До них належать три романи.

«Дядько Бернак» (1892) вперше був надрукований російською мовою 19О9 року як додаток до часопису « Природа і люди». З того часу ні російською, ні українською не видавався. Друкувати роман забороняла радянська цензура, вочевидь, через монархічні погляди головного героя.

У цьому романі Конан-Дойль намагається створити образ Наполеона через призму пригодницького жанру. Головний герой роману – Луї де Лаваль. Це молодий французький аристократ, рідня якого залишила батьківщину в часи Великої Французької революції. Змінивши свої політичні переконання, Луї повертається до Франції і, захопившись Наполеоном як державним діячем, спритно будуї свою кар’єру при імператорському дворі.

Роман написано у формі спогадів, які пише Лаваль вже на схилі літ. Наполеон змальовується тут у зеніті слави.

Даючи характеристику Наполеонові, Конан-Дойль зображує його як людину з манією величності, нетерпимою до жодної критики, до чужо думки. І саме від примх ціїє марнославної людини залежали долі сотень людей, навіть держав.

Серед інших дійових осіб роману виразно зображена зловісна постать Карла Бернака – дядька де Лаваля, людини без ознак сумління, згоднои на будь-який злочин задля вдоволення своїх корисливих цілей. Під час революції він удає із себе активного її прибічника і, скориставшись утечею свого швагра, аристократа де Лаваля, батька Луї, привласнює собі його маєток. Коли ж влада згодом переходить знову до рук імператора, Бернак стає на чолі наполеонівської таємної поліції. Діючи як провокатор, Бернак робиться одним із «найактивніших учасників» змови проти Наполеона, а потім видає йому їх. Свого племінника Луї він прагне одружити із своєю дочкою, але це йому не вдається. Тоді, охоплений ненавистю до племінника, Бернак вирішує отруїти Лаваля. Тільки смерть самого негідника рятує Лаваля від здійснення диявольських задумів.

В романі з’являється ще один персонаж – хоробрий юнак із хвацько закрученими вусами й благородним полум’яним серцем. Це Етьєн Жерар, в майбутньому гусарський лейтенант і герой двох наступних романів Конан-Дойля «Подвиги бригадира Жерара» (1894-1895) і «Пригоди бригадира Жерара» (1902-1903).

Закінчивши у 1892 році роман «Дядько Бернак», Конан-Дойль повертається до пригод Етьєна Жерара, тепер зобразивши його вже як головного героя подій. Причому Жерар виступає тут як мемуарист, що змальовує своє минуле. Конан-Дойль ретельно вивчав величезний історичний матеріал щодо наполеонівських походів, і тому опис його з вражаюче точним, хоча самі пригоди бригадира Жерара нерідко вигадані та ще й мало правдоподібні. Роман, написаний у формі оповідань, свого часу мав чималий успіх в Англії, і тут бригадира Жерара знали не менше, ніж Шерлока Холмса. Завдяки цьому Конан-Дойль продовжив оповідання, через кілька років видавши ще один роман, який теж мав неабиякий успіх, що сягнув уже й за межі Англії. Читаючи розповіді не в міру брехливого бригадира, читач, щонайменше, міг підвищити собі настрій, а то й щиро посміятися. А навіть і це одне – хіба не заслуга письменника, не кажучи вже про інші вартості історичних творів Конан-Дойля?

ФАНТАСТИКА

До жанру наукової фантастики Конан-Дойль узявся вже коли був уславленим творцем Шерлока Холмса і хвалька бригадира Жерара. Але й тут він устиг чимало: написав шість романів і десять науково-фантастичних оповідань.

«Загублений світ» (1912) – перший його фантастичний роман. У ньому описана повна небезпек мандрівка до загубленого серед непрохідних джунглів гірського плато, на яке ще не ступала нога людини. Персонажі роману – це самовпевнений, навіть зарозумілий Челенджер, професор-педант Саммерлі, молодий меткий репортер Мелоун і відважний шукач пригод лорд Рокстон. Дослідники виявляють на плато незвичайний доісторичний світ і після багатьох небезпечних пригод повертаються на батьківщину з низкою «наукових відкриттів», якими присоромлюють тих науковців, які не вірили в існування загубленого світу.

«Отруйний пояс» (1913) теж одним із своих персонажів має ученого Челенджера. Зрештою, як і до Шерлока Холмса чи бригадира Жерара, письменник потім не раз звертається до образу професора Челенджера. В «Отруйному поясі» викладено фантастичну історію про те, як Земля потрапила в зону «отруйного ефіру», під дією якого все людство поринуло в сон. Але здатність наукового передбачення, винахідливість дали змогу професору Челенджеру та його друзям оминути небезпеку, а згодом і перебороти грізні сили природи.

З’являється професор Челенджер і в оповіданні «Дезінтегратор Немора», написаному за два роки до смерті письменника. У цьому оповіданні Челенджер – це учений-експерт, який повинен дати свій висновок щодо сконструйованої винахідником Немором незвичайної машини. Дезінтегратор виробляє особливі струми, вплив яких розділяє або ж з’єднує будь-які речовини. Бойові кораблі, війська, міста можуть бути вмить знищені смертоносними струмами. Вчений одразу оцінює всю небезпеку від можливого застосування приладу, тим паче, що професор дізнається, що автор машини одержимий маніакальними ідеями. Саме тому Челенджер зважується на рішучий крок – під час випробувань приладу він знищує його і разом з ним винахідника.

«Відкриття Ралфса Хоу» (1926) – фантастичний роман про геніального винахідника-мрійника. Йому вдалося реалізувати задуми алхіміків усіх століть – перетворювати прості метали в золото. Хоу зберігає відкриття у таємниці, але не з метою особистого збагачення і «заволодіння владою над світом», а задля допомоги бідним, голодним. Однак романтичні мріє ученого виявляються нездійсненними: самотужки, навіть маючи такий потужний засіб, суспільного ладу не перебудувати. Відкриття Ралфса Хоу гине разом із винахідником.

«Маракотова безодня» (1928) – останній твір письменника.

Герой роману професор Маракот та двоє його супутників, Кірус Хедлі й Біл Скандлем опускаються в безодню Атлантичного океану й знаходять там таємничий народ – нащадків тих, хто колись населяв затонулу Атлантиду. Півроку троє дослідників живуть в атлантів, але врешті-решт покидають їх країну разом із Моною, дочкою вождя, використавши для цього спеціальні «дихальні кулі» атлантів. На цьому закінчується перша частина роману, яку друкували в Радянському Союзі. Однак з ще й друга частина, в якій Кірус Хедлі описує перебування дослідників у країні атлантів. Але, без сумніву, радянська ідеологія не могла допустити її публікації, оскільки в ній відбилися нематеріалістичні погляди Конан-Дойля, який якраз тоді вже глибоко захоплювався спіритизмом. Отож, все, що ми можемо дізнатися із радянських джерел про другу частину «Маракотової безодні», – це її короткий переказ в часописі «Всемирный следопыт» за 1929 рік (№ 5,6).

Конан-Дойль помер на сімдесят другому році життя – 7 липня 1930 року. Переказують, що смерть підкралася до нього несподівано, коли він сидів, відкинувшись на спинку крісла, і спостерігав, як за вікном над полями і далеким лісом пропливали важкі свинцеві хмари. Раптом, прорвавшись крізь них, у вікно ринули яскраві потоки сонячного світла. Але сер Артур Конан-Дойль, відомий англійський письменник і гуманіст, нічого цього уже не бачив...

Микола ДІАКОВСЬКИЙ