У всіх напрямах зовнішньої та внутрішньої політики Україна фактично повернулася до кучмізму. Цього разу не під проводом повновладного президента, а на чолі з не менш повновладним прем’єром. Керівна діяльність В. А. Ющенка, якого обрав Президентом народ на хвилі помаранчевої революції, — суцільний ланцюг політичних помилок з катастрофічними наслідками. За час свого президентства Віктор Ющенко спромігся втратити свій високий авторитет, а також і авторитет «Нашої України», своєї партії.

Коли помаранчеві прийшли до влади, виявилося, що вони не утворюють разом єдиної політичної сили. Існували три ґрупи переможців: справжні антикучмісти-бютівці, які щиро підтримували програму Президента, до яких частково приєднувалися соціалісти, кучмісти-без-кучми (тобто навколопрезидентський капітал, партія Кінаха та інші «любі друзі»), які бажали зберегти привілеї, прихватизовану власність і навіть перерозподілити на свою користь дещо прихватизоване кучмістами, та наївні націонал-демократи з числа гуманітарної інтелігенції, які на перше місце ставили питання культури і мови, а не економіки. Замість обіцяних десяти кроків назустріч людям Віктор Андрійович крокує у прірву.

Крок перший

Хибний вибір між урядом Тимошенко, яка наївно спробувала втілити програму Президента і зробити обіцяні десять кроків назустріч людям, з одного боку, і «любими друзями» — з іншого. Виявилося, що ці кроки неможливі без порушення інтересів «любих друзів». Тому вони організували добре продуману обструкцію — так звані «кризи»: бензинову, цукрову, м’ясну. Зростанння цін, які тоді мали місце, не йдуть у жодне порівняння із сучасною інфляцією, але про нинішні кризи чомусь нічого не чутно. Натомість внесений урядом Януковича бюджет є зразком ґлобального пограбування народу на користь великого капіталу, мабуть, переважно донецького.

Президент стає на бік «любих друзів». Він відсторонює Тимошенко від влади і висуває на прем’єра добре перевіреного кучміста Єханурова. Щоб ґарантувати затвердження його Верховною Радою, Президент робить катастрофічну помилку — підписує пакт з лідером «апозиції» Януковичем.

Другий крок у прірву

Інакше не можна назвати угоду, яка амністувала злочинців-фальсифікаторів виборів, ґарантувала недоторканість вкраденого держмайна та право на продовження дерибану. Так, замість гасла «Бандитам — тюрми!» постало інше гасло: «Бандитам — депутатські мандати та високі посади!» Після цих згубних кроків відбулися парламентські вибори, на яких «Наша Україна» зазнала фактичної поразки. Завелика кількість голосів за «Регіони» — прямий наслідок пакту Ющенко-Янукович. Реґіони вже були у політичному небутті, але після пакту чимало антиукраїнської людності побачило, що Янукович — сила, що з ним можна і треба долати націонал-патріотів і повести Україну назад до статусу російської провінції. НУ здобула значно менше голосів, ніж сподівалася, тому, що чимало патріотичного електорату розчарувалося в нашоукраїнцях, багато хто зрозумів справжні рушії антиюліанства. Отже, попри відсутність власних ЗМІ, попри шалену кампанію, яку вели проти Юлії Тимошенко всі партії, БЮТ набрав удвічі більше голосів, ніж пророкували соціологи-рейтинґомейкери. На жаль ще й досі дехто з НУ та УНП вважає, що голосів їх позбавила Тимошенко. Шкода, якщо політик втрачає почуття реальності і починає мислити міфічними стереотипами з позицій упередженості.

Здавалося б демократичні сили разом (БЮТ, НУ та СПУ) отримали більшість і з нею можливість сформувати уряд, але «любим друзям» дуже не подобалася перспектива побачити на чолі уряду Юлію Тимошенко. Вони прагнули будь що не допустити повернення її у прем’єрське крісло. Але якщо це й станеться, то затиснути Юлію Володимирівну в такі лещата, щоб вона не змогла порушити їх інтереси, скажімо, зруйнувати корупційну схему газопостачання за посередництвом «РосУкрЕнерго». Почався цикл зволікань. І тут п. Президент робить...

Третій крок у прірву

Президент і НУ відмовляються від підтримки обрання О. Мороза на посаду Голови Верховної ради, тим самим штовхають його на зраду. При владі стала антиукраїнська коаліція. Президент спробував дещо виторгувати в синьо-білих на свою і нашоукраїнську користь. Так народився славнозвісний «Універсал», який підписали всі, крім БЮТ. Антиукраїнці свідомо йшли на це, бо розуміли, що не існує сили, яка б змусила їх виконувати положення «Універсалу». Основний задум Універсалу — зобов’язати уряд не міняти внутрішньо- та зовнішньополітичний курс держави,— з тріском провалився.

Упродовж «торгів» за призначення Януковича на посаду прем’єра, перед антиукраїнською коаліцією ставилися вимоги виключити зі складу коаліції компартію, перейменувати коаліцію, укласти нову коаліційну угоду, до якої було б внесено весь текст «Універсалу». Янукович та його команда ці вимоги відхилили. Президент ще мав шанс врятувати становище, оскільки юридична недолугість Реґіонів створила формальні підстави для розпуску парламенту та призначення нових виборів. Щоб цього не сталося, реґіонали, з одного боку, запевняли, що юридичних підстав для розпуску немає, з іншого боку, вони блефували, твердячи, що не бояться перевиборів. Але найефективнішою зброєю виявився «ментальний вірус». Було запущено в циркуляцію думку, ніби перевибори нічого не змінять у складі Верховної Ради, хіба що реґіоналів стане більше. Вірус спрацював, бо впав на таке живильне середовище, як загальне антиюліанство.

Навіть поверхневого розуміння політичної механіки достатньо для усвідомлення того, що перевибори докорінно б змінили обличчя Верховної Ради. Свіжі враження від зради Мороза (соціаліст пішов на змову із крупним капіталом) мали б наслідком цілковиту втрату електорату. Виборці соціалістів перейшли б частково до БЮТ, частково до Вітренко. З тієї ж причини втратила б електорат і компартія. Її виборці розподілилися б між Вітренко та Реґіонами. Вітренко мала б шанс потрапити до ВР. Значну частину електорату втратила б «Наша Україна». Ці виборці перейшли б до Тимошенко. Отже, після перевиборів ми мали б двопартійний парламент, де б БЮТ отримав або більшість разом з НУ, або блокуючу меншість. Таким чином, Віктор Ющенко мав можливість спинити переможну ходу контрреволюції. Замість цього він робить...

Продовження читайте в журналі