Турецькі органи безпеки заарештували єпископа Іларіона на підставі інформації, отриманої від російських спецслужб, що нібито він (єпископ) належить до чеченського терористичного угруповання. Можна було б вибачити турецьким сторожам державного кордону не вельми тактовну поведінку щодо духовної особи, якби не кілька але ...

По-перше: особа Романа Рудника — єпископа УПЦ — їм достатньо відома, адже щонайменше з двадцять разів він відвідував патріаршу столицю православного світу, і жодного разу ніхто не підозрював його у причетності до терористичних організацій.

По-друге: свого часу особа єпископа не викликала жодного зацікавлення турецьких спецслужб під час декількох його попередніх відвідин міста на Босфорі, включно з участю тоді ще отця Іларіона як перекладача в офіційних переговорах між попереднім Президентом України Леонідом Кучмою та Вселенським патріархом Варфоломієм Першим.

І по-третє: уся ця веремія закрутилася після подібної участі єпископа як офіційного перекладача у переговорному процесі нового українського Президента Віктора Ющенка зі Вселенським патріархом з приводу незалежності Української Православної Церкви. Хочу зазначити, що персона єпископа Іларіона стала привертати увагу російських спецслужб після його участі у переговорах між Вселенським патріархом та архієпископом чиказьким Всеволодом.

Громом серед ясного неба для прихильників РПЦ виявилася заява архієпископа Всеволода, зроблена 24 березня ц. р. під час зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком про те, що константинопольська патріархія вважає, що територія Російської Православної Церкви обмежується теренами, що підпорядковувалися їй за станом на 1686 рік, і що Константинополь офіційно ніколи не визнавав поневолення Української Церкви Російською Православною Церквою, починаючи від 1686 року і закінчуючи сьогоденням. Відповідно, нелегітимним треба вважати і правонаступництво Російської Православної Церкви на теренах України та безпідставність її зазіхань на українське церковне майно.

Звичайно, до такої фігури, як архієпископ Всеволод, у російських спецслужб руки не доросли, як-не-як громадянин Сполучених Штатів Америки. Та й кому хочеться наражатися на міжнародний скандал з представником духовенства цієї країни. А от з громадянином України єпископом Іларіоном вирішили спробувати, а ну ж вдасться залякати. Це й не дивно. З кожним днем, чим ближче ми будемо до порозуміння і поєднання всіх гілок українського православ’я, тим частіше виникатимуть подібні інциденти, конфліктні ситуації та непорозуміння у різних сферах духовного чи громадського життя.

Як уже згадувалося, про цей скандал 11 червня написала грецька газета “Angeliophoros Thessaloniki” (“Вісник”), яка різко розкритикувала дії турецьких спецслужб і відзначила, що у цій справі гостро “стирчать вуха” Москви. Добре, що хоч за кордоном це помічають, а наші мас-медіа продовжують хворіти на політичну і релігійну короткозорість.

Інцидент було вичерпано через дві години. Єпископ Іларіон зателефонував до Генерального консульства України у Стамбулі. Консул приїхав негайно, і все швидко вияснилося, хоча і тут виник ще один скандальчик після того, як з рук консула один з працівників турецьких органів безпеки силоміць вирвав паспорт єпископа. У підсумку українське посольство у Туреччині надіслало ноту протесту до міністерства закордонних справ цієї країни. Будемо сподіватися, що у майбутньому такі випади проти українського духовенства там не матимуть місця, і наші країни залишаться і надалі у добросусідських стосунках.

Єпископа Іларіона мешканці Чикаго знають віддавна, адже тут він, ще не будучи у єпископському сані, служив у Катедральному соборі святого князя Володимира. Парафіяни з теплотою згадують надзвичайно скромну духовну особу, і для всіх нас було приємно дізнатися, що його душпастирська праця на Піренейському півострові приносить добрі плоди.

Володимир ПАВЕЛЧАК, головний редактор
тижневика “Час і події” Чикаго (США)