Росія вже мала понад 300 років “Років Росії в Україні”! Багато з них знані валуєвськими указами, роками переслідувань, русифікації, колективізації, роками руйнувань церков, роками арештів і висилання на Сибір, роками розстрілів і голодоморів в роках 1921-23, 1932-33 і 1947-48 і багатьма іншими “благами” старшого брата?! Чи не досить вже Україні “Років Росії в Україні”?!

Чому преса української діяспори мовчить? Чому мовчать Світовий Конгрес Українців, УККА, УАКРада та інші наші централі? Нам треба про те писати, протестувати в пресі, по радіо і телебаченню. Треба звертатися до свідомих українських патріотів в Верховній Раді, в “Просвіті”, в Спілці письменників України, до кабінету міністрів, до президента України Леоніда Кучми, до засобів масової інформації в Україні — щоб вони проснулися. Україні не потрібні ні дні, ні роки Росії. Росія шукає нову пастку своїми “дружніми” імпрезами затягнути Україну в нове російське ярмо.

За останні десять років незалежности України російська преса в Україні зробила вже досить шкоди українському народові. Не даймо Росії ще одної нагоди прискорити темпи русифікації. Час уже сказати русифікації — досить!

У 2002 році Росія оголошує, що вона відзначить в себе рік України. Хай покаже те відзначення не словами, а ділом! Вже досить брехні — пропаганди. Хай Росія відкриє українські школи, церкви, театри, музеї, українські радіопередачі та телебачення для мільйонів українців, які силою обставин, часто не добровільно, опинилися на території Російської федерації. І щойно тоді можна буде говорити, чи потрібно мати в Україні “Рік Росії”. Понад триста років окупації України Росією — вже за нами. Більш Україні Росії не потрібно! Свій форум російської преси хай роблять у себе вдома, в Москві чи Петербурзі, а не в Києві — столиці України.