У Карла Мая не було байдужих читачів. Одні називали його книги дешевками і звинувачували письменника у вигадках, у поширюванні про себе красивих легенд. І на це були підстави: Карл Май від першої особи писав цікаві історії про свої пригоди в Північній Америці та на Близькому і Середньому Сході, не покидаючи свого власного будинку у Саксонській Швейцарії. Інші захоплювалися його творами, пронизаними духом романтики – до них належали, зокрема, Генріх Манн, Герман Гессе, Альберт Швейцер, Альберт Айнштайн, перший президент ФРН Теодор Гойс, а з близьких часів – канцлер ФРН Гельмут Коль. Філософ Ернест Блох назвав Карла Мая «Шекспіром хлопчаків»...

Письменник прожив неспокійне, зате значно менш бурхливе життя, ніж придумані ним герої. Народився Карл Фрідріх Май 25 лютого 1842 року в саксонському містечку Ернсталь в багатодітній і бідній родині ткача. Невдовзі після народження Карл втрачає зір, який повертається до нього лише на 5 році життя завдяки вдалій операції. Нещастя мало й позитивний бік, бо спричинилося до бурхливого розвитку дитячої уяви – а остання ой як знадобилася дорослому Карлу в письменницькому ремеслі. Вже у 5-річному віці Карл сам придумує і розказує товаришам казки, бере участь у лялькових виставах. На додаток до занять у звичайній школі батько влаштовує синові лекції англійської, французької та гри на скрипці. Частину грошей для цього 12-річний хлопець мусить заробити сам, працюючи в ресторанному кегельбані. Тут він має доступ до книг – і «ковтає» один за одним пригодницькі романи низького літературного штибу. Далі статків сім’ї вистачило лише на навчання в учительській семінарії. Закінчивши її у 1861 році, Карл Май вчителює. Але зовсім недовго. Добропорядному плинові життя Мая заважала непримиренна суперечність між гнітючою дійсністю та власною багатою фантазією і мріями про свободу, героїчні вчинки, далекі незвичайні подорожі. Май оголошує війну міщанству й закостенілості оточуючого середовища, але вельми своєрідну, бо вдається до дрібних крадіжок і таких же дрібних афер. Потрапивши до в’язниці й провівши там загалом 8 років, він зумів використати цей час для самоосвіти і навіть творчості. Здобувши, зокрема, роботу в тюремній бібліотеці, Карл Май читає книги, присвячені різноманітним подорожам, поглинає енциклопедичні знання про Америку та Близький Схід – тобто краї, що стануть небавом фоном його романів.

Писати Май почав пізно, на тридцять третьому році життя. І саме на ув’язнення припадають його перші літературні спроби та початок інтенсивного друкування. Були це оповідання із сільського життя, географічні оповіді, кримінальні історійки, моралізаторські трактатики та численні гуморески.

У 1882-86 роках Май заради заробітку на замовлення дрезденського видавця Мюнхмайєра пише цикл романів «з продовженням». Назви їх, як ми би тепер сказали, цілком «бестселлерні»: «Лісова трояндочка», «Кохання улана», «Блудний син»» «Німецькі серця, німецькі герої», «Дорога до щастя». І справді, вже перший великий твір Мая «Лісова трояндочка, або Переслідування довкола світу. Великий обвинувачувальний роман про таємниці людського суспільства» мав неабиякий успіх: за короткий час сягнув накладу 60 тисяч примірників. На 3 тисячах (!!!) сторінок – сила-силенна неймовірних пригод і перипетій, дія відбувається в Іспанії та Мексиці, на сторінках твору, окрім вигаданих героїв, діє цілий ряд історичних постатей. І хоч ці твори ніякої художньої вартості не мають, вони принесли письменникові регулярні доходи й дозволили реалізувати значно серйозніші плани. Вони ж свідчать про фантастичну працьовитість Карла Мая: п’ять романів зайняли понад 12 тисяч сторінок.

Справжня кар’єра Мая починається у 1880-х роках. З 1879 року один за одним починають з’являтися так звані «романи подорожей» письменника, що принесли йому всесвітню славу. Найвідоміші серед них – «На далекому Заході», «Караван смерті», «У країні Махді», «Син ведмежатника», «Караван невільників», «Дух Льяно Естакадо». Романами «Чорний Мустанг», «Лісовий мандрівник» (переробка відомого твору Габріеля Феррі) та перевиданням «На Далекому Заході» (під назвою «По той бік Скелястих гір») Карл Май зміцнює свою славу як молодіжний письменник.

90-і роки закріплюють популярність Карла Мая, його твори всюди розповсюджують і читають. З’являються перші переклади на англійську, французьку, російську, голландську, польську, чеську та угорську мови. Преса представляє його як досвідченого мандрівника, що час від часу повертається до Німеччини, щоб зафіксувати свої враження на папері, і знову вирушає до далеких країв. Май не лише не розвіює міфу, але й докладає чимало зусиль до його поширення. Пізніше це мало ряд негативних наслідків, зокрема, втягнуло його в суперечки та судові процеси, що тривали аж до смерті.

Надзвичайно велике значення в житті Мая відіграло знайомство з видавцем із Фрайбурга Фрідріхом Фегсенфельдом, що був по-справжньому захоплений творчістю письменника. Пізніше він, згадуючи ті часи, писав: «У 1891 році мені, молодому книготорговцеві, потрапив до рук «Дойчер гаусшатц», у котрому я наткнувся на оповідання Карла Мая «В тіні султана». Я з захопленням почав читати і забув про все на світі: про сім’ю, роботу, їжу й питво. Я лише хотів знати, чи вдасться героєві втекти. Я тремтів за нього, радів, коли йому вдавалося врятуватися від ворогів або перехитрити їх. Я без пам’яті занурився у барвистий світ пригод і фантазії оповідання, разом з Рі переходив через перевали Балканських гір, долав пустелі з усіма їх жахами й красою. Мною опанувала одна думка: видобути фрагменти цих оповідань з журналів і у вигляді книжок зробити доступними їх німецькій молоді». З цією метою він видає «Вибрані твори» Карла Мая. На початку сторіччя виходять 27 томів, а до 1912 року – 33. Ошатні зелені томики зробили Мая знаменитим.

1896 року письменник купує в Радебойлі поблизу Дрездена великий будинок і називає його «віллою Шаттерхенда». Тут він накопичує речі, що мають стосунок до подорожей, у яких він нібито побував. Тепер тут великий музей північноамериканських індіянців, який теж мав свою цікаву історію.

Всупереч власноруч поширюваній легенді, у першу подорож за межі Німеччини Май вибирається аж у 57-річному віці, у 1899-90 роках, асигнувавши на неї величезну як на ті часи суму – 50 тисяч марок. З багатомісячної подорожі по Близькому Сходу письменник повертається змученим і жорстоко розчарованим...

У вересні 1908 року Карл Май з дружиною вперше побачив й інший край, про який так само написав десятки захоплюючих романів, – Америку. Дійсність, яку він там застає, також приносить лише розчарування.

Після повернення письменник, серед іншого, інтенсивно працює над автобіографією «Моє життя та прагнення», що так і не була довершена. У 1912 році на запрошення Австрійського академічного Товариства літератури й музики Карл Май виголошує у Відні перед 3 тисячами слухачів лекцію. Назва її дещо претензійна: «Уверх до країни шляхетної людини». Серед слухачів – Адольф Шікльгрубер, що стане відомий у майбутньому під псевдонімом Гітлер, який все життя любив читати Мая, що й послужило чи не головною причиною негласної заборони на видання творів письменника у Радянському Союзі. З подорожі Карл Май повертається застудженим, і через тиждень, 30 березня помирає. На його похороні виступив вождь одного з індіянських племен Білий Кінь Орел, який приїхав спеціально для цього із США. Він сказав: «Ти поставив пам’ятник нашому вимираючому народу, – вічний пам’ятник у серцях молоді всього світу».

Найбільше і найцінніше видання вибраних творів Карла Мая, започатковане вже згадуваним видавцем Фегсенфельдом, налічує 74 томи.

Романи, що складають перші 6 томів, на думку багатьох критиків, є одними з найкращих у творчому доробку письменника. Це романи «Через пустелю», «Крізь дикий Курдистан», «З Багдада до Стамбула», «В ущелинах Балканських гір», «Через країну скіпетарів» та «Щут». Їх дія відбувається здебільшого на Близькому Сході.

Наступні 3 томи у цьому зібранні займає роман «Віннету». Карл Май відомий у всьому світі насамперед як автор саме цього твору.

Вперше постать Віннету, героїчного вождя апачів-мескалеро, з’явилася у ранньому оповіданні Мая «Ін-ну-во. Індіянський вождь» (1876), трьома роками пізніше – у подібному творі, що мав назву «Віннету – спогад з подорожі», потім – ще у цілому ряді творів. У німецькій літературі вже були автори з багатою на американську тематику (зокрема, пов’язану з індіянцями) прозою, – такі, як Ріппіус, Герштекер, Сілсфілд. Саме під впливом знайомства з їхніми творами і народилися у фантазії Карла Мая образи легендарного індіянця Віннету, його благородного блідочолого друга Олд Шаттерхенда та не менш шляхетного і непереможного Олд Шурхенда («Вірної Руки»), всіх їхніх друзів і недругів.

Оповідання, у яких виступає Віннету, викликали велике зацікавлення читачів, і на початку 90-х років Май, вирішивши переробити опубліковані твори, створює 3-томний роман. 1908-го року з’являється четверта частина «Віннету», на яку великий вплив мала подорож письменника по Америці, привезені звідти етнографічні та історичні матеріали. Загалом постать Віннету заявляється в 17 томах «Вибраних творів» Мая, зокрема, романах «Олд Шурхенд», «Спадкоємці Віннету», «Скарб Срібного озера». Найчастіше, однак, видається саме 3-томний «Віннету».

У Німеччині життєвому і творчому шляху Карла Мая присвячено дисертації, безліч публікацій, ряд солідних біографій і навіть романів. Діють товариства його друзів, щороку на його честь проводяться так звані «Карл-Май-ігри». Масові, дешеві видання творів письменника мають мільйонні наклади, а герої його романів з’являються на екранах. Віннету та Олд Шаттерхенд є героями реклами, коміксів, ігор і забавок для дітей... Карлові Маю багато чим зобов’язана й індіяністика – культурний та соціальний феномен, що існує в багатьох країнах Європи (в т. ч. і в Україні), але найрозвиненіший саме в Німеччині.

Творчість Карла Мая популярна в багатьох інших країнах. І якщо, наприклад, у Чехії ще до війни було видано 53 томи, а в Польщі лише до 1985 року – 35 назв, то молодий читач-українець досі позбавлений можливості познайомитися з творчим доробком письменника-класика. (Якщо не рахувати, звичайно, фільмів «за мотивами», що йшли на наших екранах у 70-і й 80-і роки минулого століття, а також кількох книжок, виданих останнім часом у Росії).

Цікаво, що першим і єдиним серйозним видавцем книжок Карла Мая у Польщі була фірма «На суші і на морі» з осідком у Львові. Видавець Ушицький видав тут, починаючи з 1908 року, 20 томів романів Мая.

Найхарактернішою рисою більшості творів Мая, що спричинила їх шалений успіх, була і є, безперечно, її величність Пригода. Читача, особливо молодого, полонить у них ланцюг подій із захоплюючими загадками та розгадками, перемогами й поразками, втечами й переслідуваннями незвичайних героїв. Але навряд чи твори Карла Мая дожили б до наших днів, якби не могутній гуманістичний заряд, притаманний кращим із них. От, для прикладу, хоча б слова вождя переможених індіянців із роману «Олд Шурхенд»: «Що, власне, ви розумієте під цивілізацією та християнством? Хіба цивілізовані люди не грабують повсюди, не крадуть землю, не руйнують держав, не знищують народів, не видирають у мільйонів людей їх щоденних правд?.. Ви повинні творити своє судження не за оцінками підкорювачів, а за почуттями переможених, пригнічених та завойованих. Людина першою винайшла вбивчу зброю, але я вірю, що колись знайдеться той, хто останню зброю розтрощить власними руками». І нині, через сотню років, ці слова звучать більш ніж актуально...

(На підставі матеріалів зарубіжної преси, а також книги польських авторів Н.Гонші та В.Куніцького «Карл Май – анатомія успіху», Катовіце, 1986)