Якщо Конституція гарантує нам свободу слова і мирних зібрань, права людини, то чому їх немає у мене і мільйонів інших патріотів, що виборювали незалежність України, і чому у тих, хто за неї ніколи не боровся, а інколи боровся проти неї, хто ненавидить все українське, хто здобував наукові ступені без захисту дисертацій, незаслужені військові звання, не перебуваючи на військовій службі, статус учасників війни, ніколи не воювавши, є свобода безкарно робити випади проти героїчної історії моєї Батьківщини, мого народу, моєї мови, моєї національності і при цьому посідати посади у Державі, котру виборювали патріоти?

24 серпня «русские активисты» мали змогу в Севастополі безперешкодно провести маніфестацію з разгорнутим полотнищем державного прапора Росії і скандувати «Севастополь – Крым – Россия!», і міліція та влада, сказавши їм: «Ай-я-яй, як негарно», – лише помахала пальчиком і відпустила. Коли члени ПР в Харкові вчинили наругу над державним прапором України, то реакція правоохоронців виявилася взагалі нульовою.

Коли ж українські активісти і борці за незалежність в столиці України посміли розгорнули УКРАЇНСЬКИЙ прапор і пройти за підтримуваним міліцією в суді маршрутом, то їх «влада» зустріла сльозогінним газом.

Чи рівні перед законами України представники різних політсил? Чому українській владі державний російський прапор миліший від державного українського?

Якби мені довелося розмовляти з Віктором Януковичем, я б задав йому низку запитань.

У гуманітарній площині: «Невже у вашому розумінні люди, що завойовували незалежність України, не заслуговують на вашу повагу? Чому ветерани боротьби за незалежність не були запрошені на урочистий концерт в палаці «Україна»? Я дивився трансляцію урочистостей і в залі не помітив й одного процента тих, хто виборював самостійну державу!

Чи не тому, що вам не дорога ні Держава, ні ті, хто її виборював, ні ті, хто її населяє і створює матеріальні та культурні цінності? Чому їм було заборонено відзначити дороге серцю свято навіть в самодіяльному режимі? Чому їх треба було розганяти? Вони що, злочинці чи бешкетники? Вони що, били вітрини чи підпалювали автомобілі, приставали до перехожих чи були п’яні? А чи знаєте ви, пане Президенте, що більшість з тих людей, яким ваші силовики готові були розбивати голови і бризкати в лице сльозогінним газом, – це професори, викладачі, медики, письменники, студенти, політики, обрані народом, трударі і безробітні, але аж ніяк не блатні з розчепіреними пальцями?

А тепер розгляньмо, пане Президенте, правову сторону питання. Що, в Україні оголошено надзвичайний стан, на період дії якого «заморожуються» права і свободи громадян? Де, коли і ким він був запроваджений? Де ваш указ з цього приводу і відповідне рішення Верховної Ради? Чи ви просто скористалися незаконним інструментом – «телефонним правом», щоб припинити дію Конституції? Саме ви і партія регіонів несете морально-правову відповідальність за події, бо конфліктна атмосфера святкування Дня Незалежності була наперед запрограмована вашою командою, бо не лише в Києві, але й в більшості міст України, де місцева влада належить ПР.

Скажіть, будь ласка, а чим особисто вам заважало проведення мітингів громадян України в ювілейну дату – 20-річчя з дня її відродження? Яку загрозу воно несло національній безпеці, громадському спокою і особисто вам? Чи вважаєте ви дії вашої команди адекватними ситуації? За 20 років незалежності не було нічого подібного! Навіть в умовах надзвичайного напруження під час акції «Україна без Кучми» 2004 року ніхто не забороняв святкування Дня Незалежності.

Чому ж влада робить такий «ризиково-патріотичний» кульбіт?

По-перше, тому, що боїться свого народу. Значить, усвідомлює, що діє незаконно. По-друге, тому, що влада в Україні не є патріотичною. Їй все одно, де тримати булаву. В Сомалі, на Сейшелах, в Бурунді чи в Україні. Бо основне їхнє завдання – «пиляти» бюджет, обдирати населення високими тарифами та цінами, низькими зарплатами і пенсіями, не виплачувати дивіденди за акціями (отриманими взамін ваучерів) і незаконно отримувану свою дельту (навар). Успішно переправити навар в офшори на власні (корпоративні) рахунки. Народ України їх цікавить в тій же якості і тій же площині, що й народ Сомалі чи Сейшелів. Відповідь на поверхні: рівень людяності, гуманності і патріотизму команди Януковича можна визначити економічно як величину обернено пропорційну до маси грошових потоків, що спрямовуються на власні рахунки, політично – як величину обернено пропорційну кількості незаконних заборон на реалізацію конституційних прав людини. Олігархічна влада партії регіонів вважає, що вона стала єдиним і довічними володарем України, її народу і його майна.

Нинішня влада вважає, що їй сильно не пощастило з народом. Він не погоджується на олігархічні реформи. Він не погоджується на жалюгідне існування і безправ’я. Тому чиновники за однією і тією ж Конституцією вирішили відділитися і збудувати в Україні дві країни: одну – як земний рай для себе і паралельну – як земне пекло для народу. І провести між ними жорсткий кордон. В Україні для «команди професіоналів» вони користуватимуться всією повнотою прав, виписаних в цій Конституції, а в країні для народу, за задумом її будівничих, народ має користуватися виключно зобов’язаннями, виписаними з положень цієї ж Конституції.

Чи можна за таких умов домовитися «про співпрацю» з тими, хто намагається знищити в тобі не лише почуття гідності, радості за незалежність своєї країни, але й тебе самого?

Особисто я рік тому відіслав В. Януковичу відкритого листа про недоліки в роботі Президента і критикою дій його команди (на 16 аркушах), виправлення яких могли б суттєво поліпшити імідж влади. Вніс і конструктивні пропозиції щодо вдосконалення економіко-правових відносин в Україні (на 22 аркушах), реалізація яких здатна була б поліпшити стан справ в економіці України. Думаєте, я отримав відповідь?

Якщо мільярдери Франції та США виступили з ініціативою збільшити податки на їхні надприбутки, то мільярдери України зажадали, щоб списали їм борги перед Україною. Вони присвоїли собі зібрані з населення кошти за газ і електроенергію й не захотіли віддати їх державі, а домоглися від Президента узаконення присвоєння людських коштів шляхом списання боргу.

Про прогресивні реформи розмірковують політики з «героїчною» біографією, пісними обличчями та обмеженим запасом слів, що видає їхню необтяженість надпотужним інтелектом і перевантаженість кишень з людськими грошима. Про свободу і права людини розмірковують філософи-рецидивісти, що так і не змогли стати гуманістами. Навчають і повчають нас.

Які успіхи на північно-східному «стратегічному» векторі? Росія домоглася від України:

– Відмови від вступу в НАТО. Ми стали нейтрально-незахищено-слабкими;

– Гуманітарна політика України визначається молодшою північно-східною дочкою матері України – Русі;

– Українсько-російський кордон не демаркується, морський шельф не делімітований;

– СБУ заборонили відстежувувати розвідувальну і підривну діяльність спецслужб Росії на території України;

– Російська сторона дістала монопольне право на постачання ТВЕЛів для українських АЕС;

– Американській фірмі Westinghouse Electric Company українська влада вказала на двері, вирішивши, що уранові збірки (ТВЕЛи) для українських АЕС буде постачати виключно російський монополіст, який зобов’язувався побудувати в Україні завод з виробництва ТВЕЛів. Результат: до будівництва заводу в Україні Росія і не думає приступати

– Росія дістала право гальмувати розвиток авіаційної промисловості України через створення різних СП. В результаті випуск АНів не відповідає запланованим обсягам;

– Росія запроваджує односторонні обмеження на постачання з України в Росію металу, труб, прокату, метизів, м’яса, молока, масла, цукру, кондитерських виробів та ін;

– Росія добилася безмитного постачання в Україну російського автомобільного мотлоху, що не відповідає європейським стандартам;

– На ввезення в Україну високотехнологічних і екологічних автомобілів з Японії і Європи Україна встановлює надвисокі митні і податкові бар’єри;

– Росія постійно підвищує мито на експорт російської нафти в Україну;

– Росія добилася вербальної згоди України на свій вступ до СОТ;

– Росія не гарантуватиме обсягів прокачування газу через газотранспортну систему України;

– Росія отримала від України неймовірний презент – Харківські угоди. Домовились за чашкою чаю на дачі Президента Росії.

Чому при підготовці цієї угоди не була змінена формула розрахунку ціни на газ для України і тарифу за його транспортування в Європу, не визначена вартість оренди ЧФ бази в Севастополі? Я багато над цим розмірковував і в мене залишились тільки два реалістичних пояснення: або дрімуча недолугість, або «хтось» отримав від Росії потужного хабаря. Третього аргументованого пояснення причин здачі керівництвом України інтересів держави немає. Можливо, в когось є? Поділіться, будь ласка. Але жодне з пояснень не втілює надій, що «президентство» Януковича і урядування його команди дадуть народові України перспективу позитивного розвитку . І дай Боже, щоб я помилився!

Продовження в журналі