І ось вперше глядачі почули, що Андрій Власов був одним з найобдарованіших радянських генералів, героєм битви під Москвою. Про нього вже згадували з екрана як про російського патріота, який мріяв про вільну, демократичну, але водночас (увага!) єдину і неподільну Росію, звісно, без Сталіна і комісарів. Радянську владу один з учасників цього фільму назвав “сатанинським режимом”. Було надано слово деяким ветеранам РОА (Російської визвольної армії), яку створив генерал Власов для спільної з німецьким вермахтом боротьби проти комуністів.

Проте нам, українцям, не слід забувати, що генерал Власов був пересічним російським шовіністом, людиною імперського мислення, який побоювався, що в процесі боротьби проти Сталіна російська імперія може розвалитися. З метою запобігання цьому він і створив так званий комітет народів СРСР, щоб утримати ці народи у складі оновленої “демократичної імперії”.

Учасники фільму, ветерани РОА, визнали, що представники неросійських народів та їхніх політичних рухів ставилися до росіян з величезною недовірою, що перешкоджало утворенню такого комітету.

Варто нагадати, що німецька влада намагалася примусити й керівників українського національного руху, яких тоді щойно випустили були із концентраційних таборів (у зв’язку з тим, що вермахт покинув територію України й українські націоналісти вже не загрожували інтересам Німеччини), співпрацювати з Власовим. Українські діячі рішуче відмовилися і перейшли на нелегальне становище (підпілля).

Показ такого фільму на російському урядовому телебаченні є надзвичайно символічним фактом. Адже ясно, що сьогодні в Росії немає жодного незалежного телеканалу. Відомі своєю відносною опозиційністю НТВ і ТВ-б були знищені владою. 1-й національний телеканал жорстко контролюється Кремлем і особисто президентом Путіним. Такі фільми не можуть з’являтися на його екранах випадково. Метою є перевірити громадську думку Росії щодо можливої реабілітації генерала Власова і РОА, як таких, що воювали за некомуністичну, але імперську Росію.

Це намагання об’єднати всіх з усіма на Грунті спільної ідеї — “Імперія — юбер аллес”, “Імперія — над усе”.

Специфічним саме для президента Путіна є прагнення провести імперську консолідацію внутрішньо розколотого російського суспільства на основі того, що є спільним і для російського демократа, і для російського монархіста, і для російського фашиста — на основі імперської величі й національного панування росіян над іншими, передусім слов’янськими народами.

Саме тому Путін дає кожному політичному уламкові російського загалу те, що йому треба, незважаючи на те, що разом усі ці речі й символи дуже важко сумістити. Така собі імперська комуністично-фашистсько-демократична еклектика, суміш:

• двоголовий орел — російським шовіністам антикомуністичного розливу;
• триколор (біло-синьо-червоний прапор, який носили на одностроях вояки Власова) — російським демократам;
• червоний прапор в армії та червона п’ятикутна зірка (разом зі сталінським гімном) — комуністам.

Путін пропонує усім росіянам примирення в ім’я відновлення імперії. У цьому контексті слід розглядати і поки що обережні спроби реабілітації генерала Власова в громадській свідомості країни, мовляв, немає таких сил, з якими не можна було б співпрацювати заради “Великої Росії” (великої коштом інших країн та народів). Імперська велич виправдовує все...

І ця країна ще намагається перешкоджати спробам України відновити історичну справедливість щодо вояків ОУН-УПА?! Тих, хто героїчно боровся проти фашизму і комунізму...

Та й стосовно дивізії “Галичина” давно слід зрозуміти, що вона воювала не за Гіт-лера, а проти Сталіна... Це зрозуміли й західні союзники СРСР, які відмовилися віддавати інтернованих солдатів та офіцерів цієї дивізії радянській стороні.

А імперське примирення росіян змушує й українців замислитися над питанням: чи не варто й нам нарешті, незалежно від політичних поглядів, примиритися на ґрунті суверенної Української державності? Тим паче, що російське примирення, як завжди, відбуватиметься за наш, український рахунок...