“Не лише експерти і суди, а навіть державна поліція змушені були займатися україном^®. У кожному разі не його забороною, а надзвичайно сумнівними процесами, які відбувалися довкруж протиракового препарату.

Якось ввечері до квартири Новицького несподівано з’явився представник державної поліції пан Йоган Ваґнер, який повідомив спантеличеному винахідникові, що державній поліції стало відомо, що таємна служба однієї середземноморської країни дала доручення ліквідувати Новицького. Але найманий вбивця все-таки довірився стражам порядку.

Цей випадок, який мав місце в 1996 році, здобув нову актуальнисть, коли навесні 1998 року на адресу антиракового інституту Новицького (Український протираковий інститут) на Марґаретенштрасе надійшла рекомендованою експрес-поштою посилка. В якості поштового відправника фігурував службовий відділ 1—7 Президії земельної фінансової дирекції Відня, Нижньої Австрії і Бургундії, Відень—3, Фордере Цольамтштрасе. Але згідно поштового штемпеля посилка була відправлена із 1092-го поштового відділення, а отже у 9-му районі Відня.

Новицький саме перебував на конгресі у США, так що випадково посилку відкрив присутній в інституті другий президент дипломований інженер Тібор Немет. У звичайній коробці з-під взуття знаходився скелет омара, що викликало в Новицького асоціації із звичаями мафії, на кшталт відрізаної кінської голови у фільмі “Хрещений батько”.

Новицький сприйняв би справу як таку, що стосується саме його і зареєстрував би її у себе як “терор”, якби його консультант з податків доктор Петер Обермайер не порадив повідомити про справу офіційною заявою. Отож Новицький подався з Corhus delicti до поліції, де коробка з-під взуття була сфотографована. Без подальших наслідків. Звичайно, земельна фінансова дирекція, як установа, до справи жодного відношення не мала”.

Це лише два більш ніж промовисті епізоди з біографії україну^® та його винахідника. Були й інші драстичні й драматичні сторінки в житті доктора Новицького…

Новицький надзвичайно тверезо оцінює навколишню реальність і міру відповідальності керівництва ряду держав за вияви терору у світі стосовно конкретних людей. Він має неабиякі підстави тривожитись за своє життя і життя своїх близьких.

Влітку 2001 року він звернувся з листами до Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, Президента Ізраїлю Моше Кацава, Президента Європейської комісії Романо Проді, Президента Європейської Комісії з прав людини М. Вільдгабера, Голови Нобелівського Комітету Б. Самуельссона, Папи Римського Іоанна Павла II з проханням убезпечити його та його сім’ю від можливих замахів. Ці звернення примушують замислитись...

Сьогодні Україна, на жаль, демонструє сумну статистику зниклих, вбитих і покалічених політиків, журналістів — людей неординарних, патріотично налаштованих. Невідомо, хто це зробив і хто за це відповість. Все це породжує чимало запитань і сумнівів. Мимоволі виникають асоціації з ліквідацією агентами НКВД і КГБ Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Степана Бандери... Але ж цих сумнозвісних організацій вже давно не існує... То чому ж уже в наш час з життя йдуть за вельми підозрілих і досі нез’ясованих обставин Вадим Бойко і Вадим Гетьман, В’ячеслав Чорновол і Георгій Гонгадзе?.. А численні загадкові автокатастрофи? Мимоволі виникає питання: кому це вигідно?

І останнє. 1998 року у світі від раку померло 5,8 мільйона людей. Невже комусь хочеться, щоб україн^® не допомагав рятувати приречених на смерть цією страшною недугою? Хто боїться україну^® і доктора Новицького?