Український фронт у 2023 році, ймовірно, рухатиметься. Але в якому напрямку?

18.01.2023
З початком нового року Україна, схоже, набирає обертів...

Ще в 2013 році російський генерал Валерій Герасимов коротко заявив про неймовірну проблему, з якою він зараз стикається як новопризначений лідер у невдалій війні Росії проти України: «Не можна генерувати ідеї за командою».

Герасимов, начальник штабу російської армії, цього місяця отримав непросте завдання керувати російськими військами в Україні. Оскільки Герасимов брав участь у невдалому плануванні вторгнення в лютому минулого року, його призначення може стати повторним провалом. Однак американські аналітики вважають, що Герасимов пообіцяв своєму керівникові, президенту Володимиру Путіну, що він застосує агресивнішу тактику, щоб повернути ініціативу в свої руки.

Призначення Герасимова відбувається в той момент, коли Україна також починає використовувати нову зброю і тактику, щоб вийти з кривавого глухого кута. Обидві сторони розглядають 2023 рік як спробу перекроїти здебільшого статичні бойові лінії. Лінія фронту окопів у стилі Першої світової війни може стати більш мінливим і непередбачуваним простором для цьогорічної битви.

Десять років тому Герасимов мріяв модернізувати російську армію для ведення сучасних боїв. Тоді він у відомій статті заявив, що «самі «правила війни» змінилися». Традиційна російська тактика грубої сили застаріла: «Фронтові бойові дії великих з’єднань сил… поступово відходять у минуле».

Натомість, стверджував він, Росії потрібні «швидкість, швидкі рухи, розумне використання десантників і сил оточення», а також нерегулярні «гібридні» сили для боротьби в тилу.

Але вийшло, м’яко кажучи, не так, як сподівалися Герасимов і Путін. Росія спробувала здійснити свій варіант блискавичного удару для захоплення Києва. Але вони дещо прорахувалися з українською доблестю і з російською некомпетентністю. Після провалу плану Путіна щодо швидкого захоплення української столиці російські війська неодноразово відступали.

Натомість Путін, який подає себе як рішучого лідера, відреагував ухваленням рішень, які був змушений змінювати через обставини на полі бою. Після того, як українські війська відбили Харків під час вересневого контрнаступу, Путін поспішно «анексував» чотири регіони, де контроль Росії був доволі ненадійним. Після того, як у жовтні 2022 року українські сили спеціального призначення розбомбили Керченський міст, Путін відчайдушно почав завдавати ракетні удари по цивільній інфраструктурі України, які тривають і досі.

Призначення Герасимова є останнім кроком Путіна і своєрідним «Аве Марія», проте офіційні особи США сумніваються, що це принесе йому успіх. Найбільшою проблемою є хаотична структура командування під його егідою. Поспіхом навчених призовників везуть на фронт і кидають, як гарматне м’ясо. Тим часом вагнерівці на чолі з олігархом і шеф-курхарем Путіна Євгеном Пригожиним взяли на себе провідну роль у запеклій, але стратегічно безглуздій битві за Бахмут на сході України.

Для російських військових настали божевільні часи: у грудні один з вагнерівців оприлюднив відео за участю Пригожина, який в нецензурній формі викривав Герасимова: «Хлопці попросили мене передати, що коли ти сидиш у теплому кабінеті і не чуєш про проблеми на передовій…». Варто пам’ятати, що лінія фронту, де перебувають вагнерівці, частково укомплектована колишніми засудженими, яким пообіцяли, що коли вони виживуть, то отримають свободу. Що за армія!

Серед цього лихослів’я, підсиленого російськими військовими блогерами, Путін вирішив передати Герасимову отруєну чашу прямого командування. Людина, яку він замінить, генерала Сергія Суровікіна, начебто радила обережно захищати російську армію в Херсоні та інших місцях, а ще дружила із Пригожиним.

Герасимов намагатиметься відновити військовий порядок серед командирів, що сваряться між собою, і розпочне складні операції, схожі до задуманих ним у 2013 році. Один з експертів скептично нагадує: «Він не може перевершити самого себе».

З початком нового року Україна, схоже, набирає обертів. Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО надають новий арсенал мобільної зброї – танки й важку броньовану техніку, яка, теоретично, дозволить українцям вести маневрену війну в американському стилі. Не менш важливо, що НАТО вчить українських солдатів за допомогою пришвидшеного курсу ефективного використання цієї зброї.

«Це один із тих моментів, коли ви хочете змінити ситуацію, це саме той випадок», – сказав генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, американським інструкторам під час візиту в понеділок до табору в Німеччині, де українські солдати здобувають знання в терміновому порядку в сфері, яку Пентагон любить називати «загальнозбройними операціями».

Велике питання полягає в тому, чи вистачить українцям мобільних вогневих засобів, аби вести таку маневрову війну, за яку виступають командири НАТО. Наразі Сполучені Штати пообіцяли надати близько 50 бойових машин Bradley, Німеччина – близько 40 бойових машин Marder, а Британія – 14 танків Challenger.

Це навіть близько не ті 300 танків, які просив генерал Валерій Залужний, український командувач. Можливо, з’явиться більше мобільної броні, оскільки Німеччина випустить десятки танків Leopard, а Вашингтон надасть бойові машини Stryker. Принаймні, я на це сподіваюся. Цей рік може стати вирішальним для України. Сполучені Штати та їхні союзники, розумно закликавши Україну розпочати маневрову війну проти розбитих, закріплених у бункерах сил Герасимова. І вони не повинні підтримувати ці зусилля наполовину. У Заходу є стратегія: продовжуйте.

Девід ІГНАТІУС,
американський журналіст і романіст

«Главком»

Джерело: The Washington Post

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)

Універсум 11–12 (349–350), 2022

Журнал Універсум 11–12 (349–350), 2022

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний: «Ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо нас не зупинить»

СЛОВО РЕДАКЦІЙНЕ Петро Костюк Валерій Залужний: «Ми повертаємо своє. Ніхто і ніщо нас не зупинить»

ВІЙНА Євген Дикий Кувалда 8271

ГЕОПОЛІТИКА Юрій Костенко Будапештський меморандум, або хто зрадив Україну

RUSSIAN WORLD Олег К. Романчук Росія – глухий кут цивілізації або «Кубло, притулок поганих справ»
Олег К. Романчук Лоботомія для рашиста?

ПАМ’ЯТЬ Валерій Удовиченко Радянський геноцид в Україні та путінський геноцид українців під час сучасної російсько-української війни – історичні паралелі
Ліна Тесленко Фотолітописець українського Голодомору: «Це було добре організоване масове вбивство»

ПОЛІТИКА Джошуа Яффа Інсайдерські зусилля США з озброєння України

ПРЕМІЇ Держкомтелерадіо: визначено лауреата премії імені В’ячеслава Чорновола 2022 року

ВІЙНА До чого готуватися українцям?