— Вікторе Анатолійовичу, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, яку міжнародна спільнота визнала найбільшою техногенною катастрофою, завдали Білорусі, Росії та Україні величезних економічних збитків і стали фактором, що визначає розвиток потерпілого регіону. Водночас аналітики констатують певний спад міжнародної чорнобильської активності. Чи означає це, що чорнобильська проблема зникає з порядку денного впливових форумів, а міжнародна діяльність щодо реабілітації потерпілих районів згортатиметься?

— Частково ви маєте рацію, одначе я не був би настільки песимістичним у своїх оцінках.

Восени минулого року генеральна Асамблея ООН ухвалила чорнобильську резолюцію, співавторами якої традиційно виступили Білорусь, Росія та Україна. Комплексні наслідки чорнобильської катастрофи ще довгі роки шкодитимуть гармонійному розвитку цих держав, адже коштів для самостійного подолання наслідків вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС їм явно бракує, незважаючи на зусилля, яких вони докладають до реалізації реабілітаційних програм. Важливу роль у відбудові потерпілих регіонів відіграє зовнішня донорська допомога. Досі вона надходила як каналами ООН та регіональних інтеграційних організацій, так і в рамках приватних благодійних ініціатив.

До речі, Генеральна Асамблея в своїй резолюції високо оцінила діяльність міжнародного наукового форуму з питань Чорнобиля, який відбувався у лютому 2003 року. Читачеві буде цікаво дізнатися, що засідання форуму проходили не в далекому Нью-Йорку, а тут, у Відні, у штаб-квартирі МАГАТЕ.

— Розкажіть докладніше про форум та основні цілі його роботи.

— Тут буде доречним невеликий історичний екскурс. До 2001 року у потерпілих державах не було вироблено єдиних підходів до визначення масштабів катастрофи та наслідків її, які можна було б пов’язати з аварією на ЧАЕС. До того ж уряди цих країн залишилися сам на сам з постчорнобильськими проблемами й зробили спробу самотужки розв’язати питання реабілітації потерпілих районів, поширюючи інформацію про наслідки катастрофи і залучаючи зовнішніх донорів до участі в проектах. У результаті потенційним донорам, готовим допомогти потерпілим районам, була подана докладна, але вельми суперечлива панорама наслідків катастрофи. Неузгодженість інформації, яку подавали вчені Білорусі, Росії та України, викликала недовіру потенційних донорів. Сумним підсумком цього стало скорочення обсягів гуманітарної допомоги, яка надсилалася у потерпілі регіони. Подолати цю тенденцію й стимулювати приплив донорської допомоги можна було тільки за умови погодження підходів до визначення масштабів наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Саме це міркування й лягло в основу ініціативи проведення міжнародного наукового форуму з питань Чорнобиля, з якою виступив Мохамед Ель-Барадеї, Генеральний директор МАГАТЕ, під час візиту в Республіку Білорусь 29-31 серпня 2001 року. Пропозицію керівника Агентства підтримали три держави, які зазнали найінтенсивнішого радіоактивного забруднення (Білорусь, Росія, Україна), а також численні зацікавлені спеціалізовані міжнародні організації системи ООН і наукові об’єднання, які працюють над постчорнобильськими проблемами.

Мета форуму, сформульована учасниками першої установчої наради у лютому 2003 року, полягала у відтворенні єдиної наукової картини наслідків катастрофи на чорнобильській АЕС. Для досягнення цієї мети учасники форуму планували узагальнити і систематизувати нагромаджену інформацію про наслідки чорнобильської аварії, а також розробити й узгодити єдині підходи до оцінки їхніх масштабів. Далі на основі наукових даних передбачалося опрацювати прогноз тенденцій дальшого розвитку ситуації в забруднених місцевостях і рекомендації щодо пом’якшення медичних і екологічних наслідків аварії, які відчутно впливають на соціально-економічний розвиток регіону.

— А як надалі передбачається використовувати висновки й рекомендації Форуму? Чи будуть вони опубліковані?

— Усі ці дані опубліковані в підсумковій доповіді, яку передбачено передати як інформаційний матеріал урядам потерпілих держав. До відома світової громадськості підсумкова доповідь буде доведена на відкритій міжнародній конференції з питань Чорнобиля у 2005 році.

Таким чином, кінцева мета форуму — не лише проаналізувати нагромаджений фактологічний матеріал та систематизувати його в щонайповнішій картині чорнобильської катастрофи, а й створити наукову базу для здійснення конкретних проектів, у фінансуванні яких зможуть взяти участь урядові й неурядові структури. Головне, що всі проекти, розроблені на основі рекомендацій форуму, вписуватимуться в загальну наукову стратегію зусиль у пом’якшенні наслідків катастрофи й дозволять з максимальною ефективністю використовувати ресурси для розв’язання найгостріших екологічних і медичних наслідків аварії на ЧАЕС.

— Як організована робота наукового форуму з питань Чорнобиля? Хто бере в ній участь?

— Робота Форуму побудована у формі засідань експертних груп з проблем медико-біологічних наслідків катастрофи та організаційних нарад. У засіданнях експертних груп беруть участь провідні спеціалісти трьох потерпілих держав, МАГАТЕ, Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ), Продовольчої і сільськогосподарської комісії ООН (ФАО), Наукового комітету ООН з дії атомної радіації (НКДАР), а також визначні вчені в ядерній галузі.

Результати роботи експертних груп розглядаються на організаційних нарадах форуму, в яких беруть участь також представники Програми розвитку ООН (ПРООН), Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) і Всесвітнього банку. Проміжні підсумки роботи підбито на другій організаційній нараді 10-11 березня 2004 р. у штаб-квартирі МАГАТЕ у Відні.

Після закінчення роботи експертних груп буде проведено заключне засідання форуму, на якому планується затвердити текст підсумкової доповіді.

— Повертаючись до Ваших слів про проведення відкритої міжнародної конференції, мабуть, особливе значення для успіху Форуму має своєчасність подання результатів його роботи. У зв’язку з цим як Ви оцінюєте результати другої організаційної наради? Чи є якісь перешкоди для успішного закінчення Форуму?

— Дякую за запитання, адже саме потреба своєчасного подання підсумків і рекомендацій щодо пом’якшення екологічних і медико-біологічних наслідків стала рефреном другої організаційної наради у Відні. З моменту скликання форуму намітилось певне відставання у виконанні експертними групами графіка заходів приблизно на півроку-рік. У такій ситуації учасники другої організаційної наради погодилися з необхідністю забезпечення чіткого й неухильного виконання умов проведення Форуму, за якими затверджена підсумкова доповідь має бути подана до відома світової громадськості не пізніше 2005 року. Для цього треба прискорити темпи роботи експертних груп і затвердити підсумкову доповідь.

Тут належить взяти до уваги, що країнам, які потерпіли від катастрофи на ЧАЕС, наукові рекомендації потрібні для мобілізації зовнішньої міжнародної підтримки вже зараз. Будь-яке зволікання з проведенням засідань експертних груп, а отже, відкритої міжнародної конференції означає відтермінування адресної допомоги забрудненим регіонам, яку готова подати світова суспільність.

— Як оцінює Білорусь свою участь у процесі?

— Білорусь надає великого значення успішному закінченню міжнародного наукового форуму з питань Чорнобиля. Про ступінь нашої зацікавленості свідчить активна участь білоруських спеціалістів у засіданнях експертних груп, надання всієї необхідної інформації, високий представницький рівень національних делегацій на організаційних нарадах Форуму.

— Дякую, Вікторе Анатолійовичу, за змістовну розмову.

Розмову вів д-р Василь НОВИЦЬКИЙ
Відень, 2 квітня 2004 р.