Час переосмислити
Потрібна зміна курсу. Україна стоїть перед довгою війною. Прихильники України повинні молитися за швидку перемогу, але планувати довгу боротьбу.
image: the economist
Війна в Україні вже неодноразово розчаровувала очікування. Зараз вона робить це знову. Контрнаступ, що розпочався в червні, ґрунтувався на надії, що українські солдати, оснащені сучасною західною зброєю і після навчання в Німеччині, відвоюють достатньо території, аби поставити своїх лідерів у сильну позицію на будь-яких наступних переговорах.
Цей план не спрацював. Незважаючи на героїчні зусилля і прорив російської оборони під Роботиним, Україна звільнила менше 0,25% території, яку Росія окупувала в червні. Лінія фронту протяжністю 1000 км майже не змінилася. Українська армія все ще може здійснити прорив у найближчі тижні, що призведе до краху крихких російських сил. Але, зважаючи на події останніх трьох місяців, було б помилкою на це розраховувати.
Просити про припинення вогню або мирні переговори безглуздо. Владімір Путін не демонструє жодних ознак бажання вести переговори, і навіть якби він хотів, йому не можна було б довіряти, що він буде дотримуватися домовленостей. Він чекає, коли Захід втомиться, і сподівається на переобрання Дональда Трампа. Путіну потрібна війна, щоб підтримувати свою внутрішню диктатуру; будь-яке припинення вогню буде просто паузою, щоб переозброїтися і підготуватися до нового нападу. Якщо українці припинять воювати, вони можуть втратити свою країну.
І Україна, і її західні прихильники починають усвідомлювати, що це буде війна на виснаження. Цього тижня президент Володимир Зеленський відвідав Вашингтон для переговорів. «Я маю бути готовим до довгої війни», – сказав він в інтерв’ю The Economist. Але, на жаль, Україна ще не готова, як і її західні партнери. Обидві сторони все ще зациклені на контрнаступі. Їм треба переосмислити як військову стратегію України, так і те, як управляти її економікою. Замість того, щоб прагнути «перемогти», а потім відновитися, метою має бути забезпечення того, щоб Україна мала достатню силу для ведення тривалої війни і могла процвітати, незважаючи на неї.
Перше рекалібрування – військове. Українські солдати виснажені; багато найкращих з них загинули. Незважаючи на призов, їй бракує живої сили, щоб підтримувати постійний широкомасштабний контрнаступ. Їй потрібно мобілізувати ресурси і змінити правила гри. Нова тактика і технології можуть привести до перемоги над Росією. Технічно підковані українські підприємці нарощують виробництво безпілотників: українські безпілотники нещодавно знищили російські військові кораблі; їхні ракети пошкодили велику систему протиповітряної оборони в Криму. Ймовірно, буде завдано ще багато ударів, аби знищити військову інфраструктуру Росії і позбавити її військово-морського притулку в Чорному морі. Не чекайте нокаутуючого удару. Росія також збільшила виробництво безпілотників. Тим не менше, Україна може завдати удару у відповідь.
Поряд з наступальною здатністю, Україна має підвищити свою стійкість. Окрім важкого озброєння, їй потрібна допомога в технічному обслуговуванні для ведення багаторічної війни: рутинний ремонт, надійне постачання артилерії і навчання. Ба більше, тривала війна вимагає кращої протиповітряної оборони. Україна не зможе процвітати, якщо Росія безкарно підриватиме інфраструктуру, вбиватиме цивільне населення, як вона це робила упродовж останніх 18 місяців. Київ має ефективний захист від безперервних повітряних атак. Така ж система ППО необхідна й іншим містам, тому ескадрильї винищувачів F-16 і збільшення систем протиракетної оборони є вкрай важливими.
Також необхідне економічне перекалібрування. Це означає менше пишномовних планів післявоєнної відбудови і більше уваги до збільшення виробництва та капітальних витрат вже зараз. Економіка скоротилася на третину, і майже половина бюджету України оплачується західними грошима. Через дивну голландську хворобу воєнного часу валюта, гривня, зміцнилася, навіть незважаючи на те, що приватні інвестиції різко скоротилися. В умовах, коли близько 1 мільйона людей зі зброєю в руках воюють, а мільйони виїхали з країни, робочих рук бракує.
Українська економіка має перейти од залежності від допомоги до залучення інвестицій, навіть попри те, що війна триває. Україна має великий потенціал – від виробництва зброї до переробки великої кількості продукції, вирощеної на власних фермах. Завдання полягає в тому, щоб заохотити місцеві та іноземні фірми інвестувати більше, а також заохотити більше українців повернутися до спокійніших частин країни на заході.
Чим сильніша протиповітряна оборона України, тим менший ризик того, що новий завод буде підірваний. Чим далі буде відсунутий російський флот, тим безпечніше експорт може здійснюватись через українські порти на Чорному морі. Але економічні реформи також мають значення. Необхідно зробити більше для приборкання корупції в Україні, з пріоритетом на забезпечення чистоти та неупередженості судової системи. Необхідно зробити більше для полегшення ведення бізнесу – від визнання кваліфікацій, отриманих біженцями за кордоном, до надання компаніям страхування на випадок воєнних дій.
Все це вимагає політичної волі з боку України, а також її друзів на Заході. У довгостроковій перспективі найкращою гарантією безпеки України є членство в НАТО. Якщо цього не станеться, партнери пообіцяли створити мережу двосторонніх гарантій безпеки. Не менш важливим є те, що може запропонувати Європейський Союз: не лише гроші, але й перспективу членства. Нелегко розвивати процвітаючу економіку, будучи заваленим вибухівкою – навіть Ізраїлю ніколи не доводилося стикатися з таким потужним агресором. Але Україна, на відміну від Ізраїлю, може одного дня інтегруватися в найбагатший економічний блок світу. Дорожня карта вступу до ЄС, розрахована, скажімо, на десять років, з чіткими етапами, дала б українцям надію і прискорила б економічні реформи, так само, як така ж обіцянка надихнула більшу частину Східної Європи в 1990-х роках.
Для того, щоб це сталося, Європа повинна змінити своє мислення. Вона надала стільки ж озброєнь, скільки й Америка, і набагато більше фінансової допомоги. Але їй потрібно зробити ще один крок. Якщо пан Трамп переможе у 2024 році, він може скоротити американську військову допомогу. Навіть якщо він програє, Європі зрештою доведеться нести більший тягар. Це означає посилення її оборонної промисловості і реформування процесу ухвалення рішень в ЄС, аби він міг впоратися з більшою кількістю членів.
Поразка означатиме неспроможну державу на фланзі ЄС і наближення машини вбивств Путіна до більшої кількості його кордонів. Успіх означатиме нового члена ЄС з 30 мільйонами добре освічених людей, найбільшою в Європі армією і великою сільськогосподарською та промисловою базою. Занадто багато розмов про Україну ґрунтуються на «припиненні війни». Це треба змінити. Моліться за швидку перемогу, але плануйте довгу боротьбу. Моліться за Україну, яка зможе вистояти і процвітати.
21 вересня 2023
Підготувала Вікторія О. Романчук
