Росії вірити не можна. Переважна більшість із нас це розуміє. Хтось із 2022 року, хтось із 2014. Найбільш тямкі від часів Переяславської ради або й розправи Івана Грозного над Новгородом, коли й самоназви «росія» ще не існувало. Отже з росією нібито все ясно. А зі США?

Останніми днями політологи, експерти, ЗМІ жваво обговорюють заяви, що пролунали з вуст двох спеціальних представників президента США. 19 квітня CNN з посиланням на неназваного чиновника з адміністрації Трампа заявило про підготовку нових переговорів Віткоффа з росіянами, а також зустрічі американців із представниками України та ЄС. При цьому було наголошено, що адміністрація Трампа готова визнати російський контроль над Кримом. Того ж дня інший спеціальний представник президента США Келлог заявив, що Україні не бути членом НАТО. Цитую: «Ми дуже чітко дали зрозуміти: членство в НАТО виключено. Україна не стане частиною НАТО. Це не новина, ми говоримо про це з 2008 року, коли посол Бернз сказав Кондолізі Райз, що це «занадто». Я сам писав про це в 2013 році».

Зізнаюсь чесно, я не знаю, що писав Келлог у 2013 році. Мене цікавить інше: хто вони такі Келлог та Віткофф? Маю на увазі не подробиці біографій, а посади. Спецпредставник президента США – хто це за протоколом? Які його офіційні повноваження? На якому рівні його слід приймати? Як сприймати його заяви? Адже відомо, що від імені держави можуть говорити її президент і міністр закордонних справ. Крапка. Спецпредставник, це дуже зручно: раптом щось не так, завжди можна сказати, що його невірно зрозуміли, що він говорив неофіційно, не мав повноважень тощо.

В 1980-і роки розповідали історію про те, що нібито видатний київський хірург Микола Амосов домовився про зустріч із Горбачовим. Ішлося про щось дуже важливе, але коли академік прилетів до Москви, його зустріла Раїса Горбачова і сказала, що вона референт президента. «У мене такий референт вдома на кухні», – відповів академік і повернувся до Києва.

Мовлене Віткоффом і Келлогом можна тлумачити як шантаж України та її партнерів. «Слова, слова, слова, – як казав Гамлет. Адже на папері під шантажем не залишиться офіційних підписів ні держсекретаря, ні президента США.

А між тим існують офіційні документи, яким слова обох спеціальних представників суперечать. Наведу лише один із них.

19 грудня 2008 року у Вашингтоні було підписано Хартію про стратегічне партнерство між США та Україною. 10 листопада 2021 року також у Вашингтоні на заміну попередній було підписано нову Хартію про стратегічне партнерство. Підписанти – керівники зовнішньополітичних відомств двох країн, Блінкен та Кулеба. Про бажання вийти з цього документу станом на сьогодні США не заявляли, він для них чинний і є на відповідних американських ресурсах.

А тепер кілька цитат з Хартії в редакції 2021 року:

«Сполучені Штати Америки та Україна:

1.4. Підкреслюють непохитну відданість суверенітету, незалежності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи Крим та територіальні води, в умовах триваючої російської агресії...»

Розділ 2, абзац 3: «Керуючись Декларацією Північноатлантичної ради на Бухарестському саміті НАТО від 3 квітня 2008 року та, як було підтверджено в Комюніке Брюссельського саміту Північноатлантичної ради НАТО від 14 червня 2021 року, Сполучені Штати підтримують право України самостійно визначати свій майбутній зовнішньополітичний курс без стороннього втручання, в тому числі щодо прагнення України приєднатися до НАТО».

Відчули різницю між положеннями Хартії та словами спеціальних представників Трампа? То чому б не зробити офіційний запит до Держдепартаменту, чи мають намір США дотримуватися укладених з Україною документів, у тому числі Хартії? Відповідь американської сторони стане і для України, і для європейських партнерів США відповіддю (притому на довгий час) на запитання, яке я виніс у заголовок: чи можна вірити США?

Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ,
експерт Центру дослідження росії