П’ять років тому український народ став на захист своєї держави від збройної агресії Російської Федерації. Особливо відзначились добровольці та волонтери.

О тій драматичній порі ЗСУ бракувало озброєння, бронежилетів, кевларових шоломів, побутових речей тощо. А ще бійцям на передовій бракувало інформації, яка б підіймала їхній дух і надихала на перемогу. У Львові почали друкувати газету «Честь вітчизни». Ініціатори цього видання назвали її першим фронтовим виданням в Україні.

14 жовтня 2014 року в рамках благодійного концерту-телемарафону «Героям Слава» у Львові відбувся аукціон робіт понад двадцяти львівських художників. Кошти, зібрані на аукціоні, були спрямовані на друк фронтової газети. Наклад її становив п’ять тисяч примірників. «Честь вітчизни» рушила на схід України разом з гуманітарною допомогою, яку зібрали мешканці Львівщини для потреб третього батальйону територіальної оборони…

І ось наприкінці грудня 2018 року були закриті газета «Народна армія» і журнал «Військо України» . В умовах війни по суті здійснена справжня ідеологічна диверсія – ліквідовані головні друковані часописи ЗСУ. Хто винен? Хто відповість за кричущий непрофесіоналізм? Чи, може, тут криється щось інше? Чи буде когось покарано?

Маємо своєрідну ілюстрацію до інтерв’ю Єгора Божка, голови Служби зовнішньої розвідки України, який заявив: «Перед усіма російськими спецслужбами стоїть конкретне завдання «закрыть украинский вопрос» у 2019 році. «Закрыть» – означає повернути Україну в орбіту впливу Російської Федерації».

Чи не є закриття двох провідних українських військових видань одним з кроків на шляху «закритія украінскава вапроса»?

Пригадалась сентенція булгаковського професора Філіппа Філіпповіча Преображенського: «Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнется разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах».

Про передвиборний хаос і розруху в головах виборців написано й сказано вже чимало. Як і про «керований хаос», який Путін прагне запровадити в Україні, В його технології цілком вписується історія цинічної, брутальної, по суті антидержавної ліквідації «Народної армії» та «Війська України» в умовах гібридної війни. Таке враження, що хтось потурбувався, щоб наші вояки в траншеях і шанцях, на полігонах і в казармах читали видання країни-агресора «Красную звезду». Підтверджується класичне: хто не піклується про власну армію, годуватиме чужу.

В античні часи вважалося, що порядком є те, що можна передбачити, а хаос – це щось непередбачуване. У Середньовіччі порядком опікувався Бог, а за хаос відповідав диявол. Хто в Українській державі відповідає за Хаос? Президент? Верховна Рада?

Будь-яка соціальна система розвивається. І якщо людина може передбачити, що її очікуватиме, скажімо, через десять років, то можемо говорити про порядок. Якщо ж людина не знає, що буде з нею завтра, то можна говорити про хаос в житті індивіда.

В економіці горизонт прогнозування чималий, але й тут хаос неминучий – перехід до нових технологій.

Нова цінна інформація народжується лише завдяки хаосу. Відомий факт. Але. Ліквідація двох мілітарних видань – це внесення хаосу в інформаційне поле Української держави. І малоймовірно, що завтра замість «Народної армії» і «Війська України» появиться щось модерніше.

Стисло про друковані мас-медіа російської армії. Після тотальної реформи їх залишилося 40. Але останнім часом увага до газет і журналів у РФ різко зросла: деякі ліквідовані ЗМІ поновлюються, як і підготовка військових журналістів у Військовому університеті Міноборони Росії. Центральний друкований орган Міністерства оборони Російської Федерації газета «Красная звезда» 1 січня 2019 року відсвяткувала своє 95-річчя.

В армії США, попри суцільну комп’ютеризацію та інформатизацію, величезну кількості військових телеканалів і спеціальних інтернет-видань, випускаються сотні традиційних друкованих газет і журналів. Навіть невеликі, порівняно з українськими, збройні сили Литви мають військові ЗМІ, серед яких популярністю користується часопис «Karys».

Війна – це хаос і водночас порядок. Якщо хаос домінує, то жити складно. Техніки прагнуть організувати роботи приладів, механізмів у стійкому, статичному, передбачуваному режимі. Архітектори почали закладати в проекти елементи невизначеності – поправки на можливість коливань-флуктуацій у збудованих конструкціях тощо.

Поєднати хаотичні й впорядковані явища, а відтак сформулювати чіткі правила-закони, які б описували-пояснювали переходи від порядку до хаосу і навпаки надзвичайно складно. Знаходження параметрів стійкості системи також непросто – не можна геть все врахувати, бо навіть незначний, на перший погляд, подразник може призвести до неочікуваних наслідків і в результаті система перейде в якісно інший стан. Зміни в системі можуть накопичуватись поступово, непомітно. А можуть виникати стрибком. Вигук Демулена «У Бастілію!» послужив іскрою, що запалила пожежу, привела до ряду подальших політичних подій, що позначилися на долі всієї Європи.

Різка якісна зміна стану системи – це катастрофа. Це втрата стійкості, стабільності. Це хаос. Це зростання ентропії.

У липні 1977 року Нью-Йорк несподівано занурився в пітьму – енергетична система гігантського міста з рівноважного стану перейшла в хаотичний. З енергетичної системи непрередбачувано вийшов величезний користувач, а диспетчерська служба й автоматика не встигли відімкнути генеруючу станцію. Система захисту користувачів від випадкових стрибків напруги почала відключати підприємства від джерел енергії. Руйнація системи спричинила паніку серед населення. Призвела до хаосу.

Втім у масштабах США це була лише локальна катастрофа…

Ліквідація військових видань в умовах війни – річ неприпустима. І вона може призвести до необоротних наслідків в умовах інформаційної, гібридної війни. Може навіть позначитись на стійкості воєнної системи Української держави.

Чи були враховані наслідки ліквідації мілітарних друкованих видань в умовах інформаційно-психологічної війни у такій надскладній системі як ЗСУ? Чи було кимось передбачено, як це може позначитися на духовній сфері українського війська, на світогляді солдатів й офіцерів?

Незрозуміло, як після ліквідації провідних друкованих видань Збройних Сил України здійснюватиметься контрпропагандистська, інформаційна та роз’яснювальна робота серед військовослужбовців.

Чи знає про «керований хаос» у ЗСУ Верховний Головнокомандувач? Хто спроможний ухвалити рішення на державному рівні задля збереження/відновлення друкованих видань воюючої армії, задля перемоги у війні за Незалежність?

Вголос