Президент США хоче припинити війну в Україні. А Росія?

Президент Росії Володимир Путін і президент США Дональд Трамп займають свої місця для групового фото з іншими главами держав і урядів на саміті G-20 в Осаці 28 червня 2019 року. Брендан Смяловський/AFP/Getty Images.

Президент США Дональд Трамп не зміг, як обіцяв під час передвиборної кампанії, добитися припинення війни в Україні в перший день після свого повернення до Білого дому. Але упродовж першого тижня перебування на посаді Трамп і президенти Росії та України продовжували відстоювати свої переговорні позиції напередодні очікуваного поштовху під проводом США щодо припинення конфлікту.

Минулого тижня на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Володимир Зеленський, здавалося, підтримав Трампа, коли президент України дорікнув європейським лідерам за те, що вони не інвестують більше в оборону континенту, згодом сказавши, що європейські миротворчі сили чисельністю 200 000 осіб знадобляться, аби стримати Росію від нападу — контингент приблизно такої ж чисельності, як весь діючий персонал французьких збройних сил.

Зі свого боку, Трамп пригрозив запровадити «високі рівні» податків, тарифів і санкцій на російський імпорт, якщо найближчим часом не буде досягнуто угоди. Ініціатор війни, президент Росії Володимир Путін заявив, що він «готовий до переговорів» і запропонував зустрітися з Трампом особисто, описавши його відносини з лідером США як «ділові, прагматичні та гідні довіри».

Незважаючи на примирливий тон, експерти та колишні російські та американські урядовці кажуть, що не бачать жодних ознак того, що Путін готовий відступити від своєї кінцевої мети — остаточно підкорити Україну. Для президента США, який виступає головним учасником угоди, посередництво в остаточному припиненні війни може виявитися найскладнішою проблемою.

«Я не бачив публічних доказів або не чув від будь-кого, кому довіряю, хто добре знає Путіна, що він готовий до переговорів», — сказав Майкл Макфол, колишній посол США в Росії.

Рідкісний момент консенсусу між російськими та західними офіційними особами полягає в тому, що військові цілі Москви залишаються незмінними, оскільки наближається третя річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Путін все ще прагне позбавити Україну її суверенітету та здатності проводити незалежну зовнішню політику, яка могла б, як того бажають багато українців, привести Україну до НАТО.

Війна також є спробою Путіна провести лінію на піску зі Сполученими Штатами. «Йдеться про Україну не в НАТО і про НАТО не в Україні», – сказав Пітер Шредер, який до 2022 року працював у Раді національної розвідки як головний заступник офіцера національної розвідки з питань Росії та Євразії.

Відповідаючи на прохання Foreign Policy прокоментувати можливі переговори щодо припинення війни, посольство Росії у Вашингтоні порадило звернути увагу на статтю колишнього президента країни Дмитра Медведєва, опубліковану на сайті Telegra.ph у грудні, в якій він написав, що «Україна сьогодні стоїть на роздоріжжі: приєднатися до Росії або взагалі зникнути з мапи світу» і що країна має «противитися протиставленню себе панросійському проекту, і вигнати демонів політичного українства».

Крім того, на думку експертів, Путін, схоже, відчуває, що в досягненні цих цілей йому вітер у спину. Російські війська поступово досягають успіхів у східній Україні, оскільки адміністрація Байдена, яка очолювала західну коаліцію у підтримці Києва, спакувала валізи. Російський лідер вважає, що він дуже близький до досягнення своєї мети змусити Київ капітулювати, заявила Тетяна Станова, засновниця російської політичної аналітичної компанії R.Politik. Путін не проти переговорів з Трампом, якщо вони забезпечать такий же результат. "Якщо переговори з Трампом не приведуть до цієї мети, він відмовиться від неї і досягне її військовим шляхом", - сказала вона.

Війна обійшлася Росії дуже дорого. За оцінками експертів, понад 600 000 її військових були поранені або вбиті. Експортний контроль, запроваджений коаліцією країн, які мали намір знищити російську оборонно-промислову базу, був намальований таким широким пензлем, що сонцезахисні окуляри, контактні лінзи та вставні зуби також потрапили під заборону. Інфляція становить 9,5 відсотка, тоді як у досвідченого голови центрального банку країни Ельвіри Набіулліної закінчуються можливості підтримати хитаючий рубль.

Можливо, російська економіка найбільше санкційна на планеті, але можна зробити ще більше, щоб підштовхнути Путіна до столу переговорів. «Є багато можливостей для збільшення левериджу як у фінансовому, так і в енергетичному секторах», — сказав Майкл Карпентер, який до початку цього місяця обіймав посаду старшого директора з питань Європи у Раді національної безпеки. — Треба переконати його, що марно розгортати більше військ і ресурсів для продовження війни».

Погроза Трампа завдати митного удару матиме обмежений вплив. Імпорт російських товарів різко впав після вторгнення в Україну в 2022 році. Минулого року Москва експортувала до Сполучених Штатів товарів на 2,8 мільярда доларів, порівняно з майже 30 мільярдами доларів у 2021 році. Але більш жорсткі дії США, такі як блокування санкцій проти російських нафтових компаній, можуть значно ускладнити продаж Росії нафти та газу, вважає Едвард Фішман, старший науковий працівник Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету.

Втім російська економіка, хоча й уражена, виявилася напрочуд стійкою. Москва продовжувала знаходити обхідні шляхи, зокрема звертаючись до Ірану, Китаю та Північної Кореї, щоб продавати свої енергоресурси та закуповувати зброю. Зростання витрат на оборону, які цього року становитимуть приблизно 40 відсотків державного бюджету, сприяло економічному зростанню, підвищуючи зарплати, особливо серед робітничого класу, що допомогло заспокоїти населення.

Хоча це навряд чи виявиться стійкою економічною стратегією, однак може призвести до того, що Путін зруйнує надії Трампа швидко припинити війну. «Надії Заходу ґрунтуються на хибному припущенні, — написала в недавньому есе у Foreign Affairs Олександра Прокопенко, яка працювала в російському Центробанку до початку 2022 року. — Економічні виклики Росії ще не настільки гострі, щоб вони мали суттєвий вплив на війну в найближчій перспективі».

Щодо путінського війська, то «життя росіян його не хвилює. Це просто гарматне м’ясо», – заявив Борис Бондарєв, єдиний російський дипломат, який публічно подав у відставку на знак протесту проти вторгнення в Україну.

Людина, близька до українського уряду, яка побажала залишитися анонімною, щоб говорити відверто, сказала, що чиновники в Києві розуміють, що адміністрація Трампа має скомунікуватися з Москвою, але чиновники Трампа, ймовірно, з'ясують, що Путін не бажає йти на компроміс. «До цих висновків вони повинні дійти самі», – сказав він.

Оскільки Путін навряд чи піддасться економічному тискові, принаймні в короткостроковій перспективі, на думку Шредера залишаються два варіанти: «Ви або вирішуєте, що збираєтеся вести переговори таким чином, щоб вирішити ці дві основні речі, яких хоче Путін, або намагаєтесь утримувати лінію в Україні, доки російський президент не піде зі сцени

Помічники Трампа висунули ідеї, як покласти край війні. У квітневому документі 2024 року, написаному у співавторстві з Фредом Флейцем, генерал-лейтенант у відставці Кіт Келлог, якому Трамп доручив виконувати обов’язки спеціального представника з питань Росії та України, накреслив широкі контури угоди, за якою Україна тимчасово втратить контроль над окупованими Росією територіями в обмін на невизначені гарантії безпеки з боку Сполучених Штатів, тоді як членство України в НАТО буде скасовано стіл упродовж тривалого часу.

Чи захоче Путін відмовитися від своїх зусиль силою утримати Україну від НАТО в обмін на дипломатичну згоду, яка поставить питання про членство країни в альянсі, залежатиме, скоріш за все, від подробиць такої угоди. Зі свого боку Зеленський вважає членство в НАТО є невід’ємною умовою виживання його країни.

Крім того, виникає питання, чи буде Путін сумлінно дотримуватися мирної угоди. «Я вважаю, що слід припустити, що Росія використовуватиме будь-яке тимчасове припинення вогню або навіть мирну угоду для переозброєння та переоснащення і, зрештою, часу нападу, який вона вибере», — сказав Карпентер.

Емі МАКІННОН, репортер із питань національної безпеки та розвідки Foreign Policy.

Працівник FP Кейт Джонсон зробив внесок у цей звіт.

Foreign Policy
30 січня 2025 року

Переклад з англійської
Вікторії О. РОМАНЧУК, PhD