Північна та Південна Корея, Косово та Сербія… крихкий мир може залишити відкритою загрозу повернення до зброї

Косово, незалежна держава, невизнана своїм войовничим колишнім господарем Сербією, балансує на порозі нового спалаху насильства.

Північний і Південний В’єтнам двічі вибухав після припинення вогню: спершу після відходу французьких колонізаторів, потім після відходу американців.

Історія заморожених конфліктів не є щасливою. Вони виникають, коли зброя замовкає. Іноді через офіційне припинення вогню чи просто виснаження супротивників, іноді через копітку миротворчу працю, яка виглядає як приклад для всього світу, але не підтримується тією чи іншою стороною конфлікту, залишаючи відкритою постійну загрозу повернення до збройного протистояння.

Президент Трамп, можливо, відмовився від передвиборної похвальби, що зможе покласти край війні в Україні за 24 години. Але 100 днів, які він дав своєму посланникові Кіту Келлогу, щоб знайти прийнятне рішення, і відсутність ентузіазму щодо оплати військових рахунків України зробили перспективу ще одного замороженого конфлікту на кордонах між Росією та Європою ще туманнішю.

Заморожені конфлікти є чимось на кшталт улюбленого російського зовнішньополітичного інструменту в постсвєтській боротьбі Кремля за збереження сфери впливу з неоднозначними результатами.

Зусилля Росії зв’язати Молдову, втілені в тридцятирічне спонсорство сепаратистського регіону Придністров’я, зазнали невдачі після вторгнення в Україну та одночасного виступу проти Москви урядів Кишинева і Києва. У Грузії Росія досягла успіху, фактично стероризувавши населення, щоб воно залишалося на боці Москви.

Однак у Нагірному Карабасі Росія залишилася осторонь і дозволила Азербайджану захопити етнічно вірменський анклав, зрадивши своїх вірменських союзників і, зрештою, не зумівши запобігти етнічній чистці території.

Тисячі жителів Нагірного Карабаху покинули свої домівки після військової операції Азербайджану з відновлення контролю над сепаратистським регіоном

Встановлення миру є надзвичайно важким завданням, зауважує Джон Лоф з Chatham House, який вивчав численні можливі сценарії завершення війни в Україні. «Подивіться на Дейтон, — каже він про угоду, яка поклала край громадянській війні в Боснії. — Тільки військовий додаток до мирної угоди має 100 сторінок». Щоб забезпечити незалежність Боснії, були потрібні зусилля ООН і 90 000 миротворців.

Тим не менш, конфлікт залишається замороженим — етнічні республіки все ще небезпечно сперечаються щодо вектору руху країни. Сербська республіка тягнеться до Москви, а Сараєво міцно тримається за Брюссель, де бачить своє майбутнє.

«Трампу насправді байдуже до України», – зазначає Філліпс О’Браєн, професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюс. — Він хоче отримати премію за припинення бойових дій, оголосити, що є миротворцем, і піти додому».

О’Браєна не переконують погрози Трампа на адресу Росії. Професор зазначає, що американський президент не запропонував Україні жодних гарантій безпеки та позиціонує себе як посередника, а не як гаранта.

Якщо припинення вогню в Україні за посередництва Трампа має хоч якесь історичне порівняння, то О'Браєн боїться, що воно може нагадувати Єрусалим наприкінці шостого хрестового походу, коли арабські армії терпляче дочекалися закінчення 15-річного християнського тимчасового перемир'я і відразу повернулися до Священного міста назавжди.

Відомо, що Трамп прагне отримати Нобелівську премію миру, і все ще втішається нагородою, яку отримав його попередник Барак Обама, перш ніж досяг чогось суттєвого у зовнішній політиці.

Генрі Кіссінджер отримав премію разом зі своїм північно-в'єтнамським колегою за переговори про припинення вогню між Північчю та Півднем, у результаті чого американські війська покинули В'єтнам лише для того, щоб північнов'єтнамці рушили на Сайгон через два роки після виходу американців. Ле Дук Тхо відмовився від нагороди на знак протесту проти килимового вибуху, який змусив Ханой припинити вогонь, і врешті тріумфував.

Корейська війна, найвідоміший заморожений конфлікт на сьогодні, була зупинена на гарячій стадії перемир’ям, яке розділило країну вздовж тогочасної лінії фронту. Північна та Південна Корея досі залишаються в технічному стані війни через відсутність мирного договору.

Зовнішні події та сили мали вирішальне значення для припинення вогню, а смерть Йосипа Сталіна стала ключем до зміни думки Москви щодо проксі-конфлікту з США. Але у Корейській війні також брали участь тисячі іноземних військ під прапором ООН, які залишалися, щоб забезпечити припинення вогню, поки їх повністю не замінили американські сили.

Трамп чітко дав зрозуміти, що якщо припинення вогню в Україні потребує контролю, то його має забезпечувати Європа, а не США чи навіть сили НАТО, які виключають США. Країни Східної Європи мають усі підстави стверджувати, що їхні війська повинні охороняти лише власні кордони.

Схоже, що європейські лідери із запізненням усвідомлюють, що Трамп може означати для України. У Давосі Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської комісії Єврпарламенту, попередила про небезпеку різкого припинення вогню: «Ніхто не хоче миру більше, ніж народ України».

«У нас був заморожений конфлікт на сході України упродовж багатьох років після окупації Росією Криму в 2014 році, — висловився Зеленський про Мінські угоди. — Ми намагалися говорити з Росією. Але ми не чули від них нічого, крім брехні. Жодної правди. Ми не можемо їм довіряти».

Кетрін ФІЛП,
редактор світових справ

The Times
29 січня 2025 року

Переклад з англійської
Вікторії О. РОМАНЧУК, PhD