У січні цьогоріч голова Служби зовнішньої розвідки Єгор Божок заявив, що перед російськими спецслужбами стоїть завдання «закрыть украинский вопрос» 2019 року. Тобто повернути Україну в орбіту впливу Російської Федерації. Для цього Кремль розробив три сценарії. Перший – реванш проросійських сил на виборах. Другий – внутрішня дестабілізація. Так званий контрольований хаос, щоб змусити Україну прийняти умови Кремля. Третій – військова операція. Наголосив, що ймовірність другого і третього сценаріїв – висока.

21 травня керівник Адміністрації президента Андрій Богдан повідомив, що в команді Володимира Зеленського обговорюють можливість референдуму про досягнення мирних домовленостей із Росією. Мовляв, мусимо шукати компроміс.

Чи не мались на увазі «болісні компроміси» від Віктора Пінчука? Стаття українського промисловця і філантропа в американському The Wall Street Journal 29 грудня 2017-го мала назву: «Україна має піти на болісні компроміси заради миру з Росією». Українців обурили такі міркування. Було зрозуміло, що це примітивно змонтовані у Кремлі пропозиції капітуляції Києву.

Але повернімося до ідеї референдуму. 26 квітня 2018 року Конституційний Суд визнав неконституційним Закон «Про всеукраїнський референдум» часів Віктора Януковича. Тоді Центр політико-правових реформ відзначив, що таким чином держава поки що убезпечена від проведення маніпулятивних референдумів, які підміняють волевиявлення народу і легітимізують владні рішення через інститут прямої демократії.

Треба думати, Зеленський побоявся брати на себе відповідальність за капітуляцію, до якої його підштовхують. Чи не тому 25 травня під час зустрічі з громадськими активістами уже заявив, що ­йшлося «не про законодавчий референдум, а інформаційний: громадяни, що ви думаєте? Це нормальна розмова з суспільством».

Навіть такі опитування можуть бути небезпечні для Української держави. Бо ними легко маніпулювати. Надто – коли йдеться про малоосвічене й недосвідчене в політичному сенсі українське суспільство. Ключове питання можна сформулювати так: «Ви за мир із Росією?» І 90 відсотків громадян дадуть ствердну відповідь. А можна запитати: «Ви готові капітулювати перед Росією, не отримавши жодних гарантій, що кримський і донецько-луганський сценарій не повториться в інших областях України?»

Цьогоріч троє з чотирьох опитаних впевнені, що заради миру на Донбасі треба йти на прямі переговори з агресором. А кожен другий – готовий надати окупованим територіям автономію у складі країни, як цього хоче Кремль. 40% вітчизняних респондентів добре ставляться до країни, що окупувала кілька українських регіонів. Про це свідчать результати опитування центру «Соціальний моніторинг», соціологічної групи «Рейтинг» та Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка.

Ван Кревельд, професор Єрусалимського університету, наголошує: будь-яка держава, що вимушена зважати на громадську думку і витрати, завжди виявляється вразливою в зіткненні з супротивником.

– Немає сенсу ні зараз, ні будь-коли виносити це питання на референдум. Народ некомпетентний у таких питаннях, – підтверджує головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України Олександр Вишняк.

Тож цілком можна погодитися із головою Верховної Ради, який вважає, що новий президент і його команда шукають шляхів капітуляції перед країною-агресором. Відкриваючи 22 травня позачергове засідання парламенту, Андрій Парубій сказав:

– Ні Петлюра, ні Коновалець ніколи не запропонували б українцям референдум про примирення з Росією. Ці люди боролися з Росією за Україну. Рекомендую президенту і його команді добре вивчити уроки української історії.

Громадянська спілка «Рух ветеранів України» 22 травня записала відеозвернення до Володимира Зеленського. Вони висунули президентові вимоги: викорінити з українського політикуму представників проросійських сил і змусити їх відповідати за скоєні злочини, проявити політичну волю в покаранні корупціонерів, сприяти перегляду інституту громадянства, скласти перелік колаборантів і зрадників, всебічно підтримувати становлення новоствореного Міністерства у справах ветеранів.

Зазначили, що не розуміють, чи збігаються погляди Зеленського на розвиток України з думкою тих, хто воював.

– Нас сотні тисяч пройшли війну. Ціна свободи і незалежності країни – наше здоров’я і життя наших побратимів. Ми не дозволимо спаплюжити наш внесок у майбутнє України через зближення з ворогами.

У цьому ж контексті висловився і командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош:

– Українців не можна принижувати. Після 700-річного колоніального рабства вони, можливо, поки що не навчилися будувати державу. Але повстання робити навчилися добре і знімати тих «орлів», які намагаються паразитувати на українцях. Зеленський в інавгураційній промові говорив, що готовий втратити рейтинги, популярність, посаду. Ні, він втратить життя. Висітиме на якомусь дереві на Хрещатику – якщо зрадить Україну і тих людей, які під час Революції та війни загинули. Важливо, щоб він це розумів.

Тим часом проглядається схема, на яку звертав увагу Єгор Божко. Бізнесмен Ігор Коломойський в інтерв’ю Bihus.info заявив, що війна на Донбасі – це «громадянський конфлікт. Там воюють українці з українцями, а Росія підтримує частину з них. І якби її не було, то українці давно помирилися б».

У січні 2015-го Україна визнала Росію державою-агресором постановою Верховної Ради. У серпні 2014 року Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен кваліфікував вторгнення збройних сил РФ через східний державний кордон як «ескалацію збройної агресії Росії проти України». У липні 2015-го Парламентська Асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала військову агресію Росії проти України. У квітні цьогоріч колишній генсек альянсу Расмуссен підтвердив свою позицію:

– 2014 року – після нападу Росії на Україну – ми зрозуміли, що Москва не наш стратегічний партнер, а наш стратегічний супротивник. Конфлікт на Донбасі – це і є гаряча війна.

Заява Коломойського про війну українців з українцями небезпечна. Ображений на попередню владу, він, по суті, поширює російську пропаганду». Симптоматично, що, складаючи присягу на вірність Україні, Володимир Зеленський жодним словом не згадав ні Путіна, який розв’язав війну проти України, ні Росію – як державу-агресора.

16 червня 2015-го центр «Миротворець» (неурядова організація, що займається дослідженням ознак злочинів проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. – Країна) оприлюднив секретний план російського Генштабу по захопленню Лівобережної України: «Це російський план «Барбаросса» щодо нападу на Україну угруповання військ «Північ». Документ розроблено у Санкт-Петербурзі, у штабі Західного військового округу РФ. Такі плани є і в інших об’єднаних стратегічних командувань. Подібно до гітлерівського російський бліцкриг був розрахований на 14 днів. Реалізація планувалася на квітень-травень 2015 року. Незалежна експертиза підтвердила, що документ справжній».

Однак перший президент України Леонід Кравчук вважає, що потрібно розпочати діалог між Росією та Україною. І розділити питання Донбасу і Криму. Мовляв, «півострів анексований і введений у систему російської федеративної держави». Інакше кажучи, із втратою Криму треба змиритися? Підсумок розмірковувань Кравчука: «Головне – знайти таку схему, щоб у Путіна не було відчуття, що він здався». То, може, Україні й пробачення попросити у Владіміра Владіміровича за завдані йому моральні та фінансові збитки?

Недавно на телебаченні вигулькнув і народний депутат Володимир Литвин. Останні чотири роки сидів тихо в парламенті, аж раптом теж хоче замиритися з Кремлем:

– Якщо конфлікт не завершиться за п’ять років, то України не стане. Це жорстокі реалії, яких не можна не помічати.

За його словами, про мир потрібно розмовляти з усіма, від кого залежить розв’язання цієї проблеми.

Механізм дестабілізації України, про що згадував голова зовнішньої розвідки, напевно, почав окреслюватися. Журналіст Віталій Портников прогнозує:

– Якщо Москва справді є частиною цього плану про референдум – усе вийде. І ми отримаємо державу в державі, що дивитиметься російське телебачення, жити в «русском мире» і голосувати на українських виборах. І не розповідайте, що наші громадяни за це не проголосують. Проголосують.

Допомогти може правильна й реалістична кадрова політика. Зокрема, дотримання президентом Конституції, беззастережне служіння Законові й українському народові.

Але тут не все гаразд. Григорій Омельченко, генерал-лейтенант, почесний голова Спілки офіцерів України, у відкритому листі до президента пише: «Пане Зеленський, ваші призначення базуються не на принципі трьох «П» – професіоналізм, патріотизм, порядність. А на принципі особистої відданості друзів і бізнес-партнерів із «95-го кварталу», на зв’язках із вашим фінансовим і інформаційним спонсором Коломойським. Така кадрова політика нічим не відрізняється від політики ваших попередників. Ви нахабно проігнорували вимоги Закону «Про Службу безпеки України», що встановлює порядок призначення начальників органів і підрозділів СБУ. Без подання голови СБУ поставили свого друга дитинства, засновника і керівника «Кварталу-95» Івана Баканова першим заступником голови СБУ. Він призначений без спеціальної перевірки на допуск до державної таємниці й без проходження військово-медичної комісії про стан здоров’я та придатність до військової служби».

До речі, про військо. Президентові таки доцільно пройти курс молодого бійця. Хоча б місячний. А ще отримати інформацію про наявні військово-облікові спеціальності. Не зайве переглянути й найновіші українські кінострічки – «Кіборги», «Позивний «Бандерас» і американську Стенлі Кубрика про війну у В’єтнамі «Суцільнометалева оболонка». А «Мистецтво війни» Сунь Цзи, «Державець» Макіавеллі та «Природа війни» Карла фон Клаузевіца повинні стати його настільними книжками.

Співавтор виборчої програми Володимира Зеленського, співвласник «Кварталу-95» Борис Шефір в інтерв’ю «Детектор медіа» висловив більш ніж суперечливі думки: «У нас у передвиборчій програмі написано, що, якщо прибрати людей, матеріально зацікавлених у війні, вона закінчиться. В даному разі колишній президент і його оточення були зацікавлені в продовженні війни. Ми їх прибрали, і я впевнений, що вона затихне. Війна перестане приносити дохід. Якщо ми сильно захочемо, то ми з ними (із владою РФ. – Країна) домовимося. Їм що, подобається воювати? Ви думаєте, Путін – маніяк, який любить постріляти в живих людей? Він що, псих? Він розумна людина. Так, у нього імперські амбіції. Але можна ж домовитися. А якщо ні, то будемо оголошувати справжню війну. А то що це таке: однією рукою воюємо, а іншою рукою торгуємо? Дуже важливо бажання хоча б одного боку, інакше для світу немає перспектив».

Так думає людина команди ЗЕ. Тож цілком можна припустити, таку позицію поділяє і президент.

«Я очікую перегляду квот. 90 відсотків – це багато. Закон про мову потрібно скасувати і прийняти нормальний закон. Це перший крок для скасування війни», – каже Шефір.

На це різко відреагував голова Верховної Ради Андрій Парубій: «Земля під вами буде горіти». Зреагував і віце-прем’єр-міністр В’яче­слав Кириленко: «Співавтор виборчої програми президента Борис Шефір виступив за скасування закону про мову, квот та підтримки українського кіно. Думаю, це і є реальні плани Зеленського у гуманітарній політиці. Якщо так, то це реалізація путінської програми боротьби з усім українським. І шлях ­Януковича». Держава реально над прірвою.

Журнал «Країна»