Таку майже блискавичну заяву очільника держави можна лише вітати. Та чи «царське» це діло наставляти на путь істинний правоохоронні органи? Реагувати на всі подібні неподобства в Україні у Президента часу і здоров’я забракне.

Натомість викликає здивування незрозуміло запізніла реакція Володимира Зеленського на дії слідчих ДБР, які 1 липня 2020 року в рамках розслідування кримінального провадження, відкритого за матеріалами Головного управління військової контррозвідки СБУ, провели санкціоновані огляди військової техніки на території кількох військових частин Повітряних сил Збройних сил України, незаконно вилучивши при цьому 7 приладів НВЧ (клістрони) і тим самим привівши зенітні установки у небоєздатний стан.

2 липня про інцидент повідомило Командування повітряних сил ЗСУ, вдавшись до безпрецедентного кроку – розмістивши на своїй сторінці в Facebook відповідну інформацію під заголовком «ДБР завдає чергового удару по системі протиповітряної оборони країни». У цій заяві, зокрема, було зазначено: «Слідчі інкримінують посадовим особам суттєві порушення у закупівлі клістронів. Разом з тим, у згаданій постанові суду не йде мова про вилучення, а лише «про огляд військової частини А2860 та підпорядкованих їй зенітних ракетних дивізіонів». Такі ж дзеркальні процесуальні дії проводяться в зенітних ракетних бригадах на Одещині (в/ч А2800) та Херсонщині (в/ч А1836).

Створюється враження, що це чиясь спланована акція, спрямована на підрив обороноздатності держави. В той час коли на кордоні з Україною ворог розгортає величезне угруповання військ в рамках масштабного військового навчання «Кавказ-2020», де навіть відкрито розігрується сценарій повномасштабного наступу на Україну, державні інститути дозволяють собі подібні речі».

Згодом це повідомлення зникло зі сторінки відомства в Facebook, однак журналісти встигли зробити скріншоти.

Того ж дня, 2 липня, в Державному бюро розслідувань повідомили, що вилучені (клістрони) повернуті у військові частини о 22:50, а за фактом вилучення приладів із військових частин у ДБР розпочате службове розслідування за результатами якого буде вирішено питання щодо подальшого звільнення посадових особи, причетних до вилучення техніки.

Дивує і насторожує, що лише 3 липня о 18:23 (через дві доби!) на сайті Президента України з’явилась інформація, що Володимир Зеленський поставив завдання правоохоронним органам дати оцінку діям працівників Державного бюро розслідувань, які допустили вилучення військових приладів з військових частин Повітряних сил ЗСУ, що поставило під загрозу бойову готовність частин протиповітряної оборони (ППО) України. Пресслужба Офісу Президента повідомила, що очільник держави висловив глибоке занепокоєння діями ДБР щодо втручання в діяльність Повітряних сил, що прямо впливають на виконання завдань з охорони повітряного простору держави. Він заявив: «Керівникам СБУ та ДБР – негайно надати відповідну правову оцінку діям своїх співробітників і вжити вичерпних заходів для мінімізації можливих наслідків. Ситуацію з цього питання беру під особистий контроль».

Фантасмагорія якась. Слідчі ДБР своїми по суті диверсійними діями перетворили зенітно-ракетні комплекси С-300 на металобрухт, а Володимир Зеленський «ПОСТАВИВ ЗАВДАННЯ ДАТИ ОЦІНКУ». Яку оцінку може мати ДИВЕРСІЯ під час війни? Про яке «глибоке занепокоєння» можна говорити? Хіба що моделювати можливі наслідки свого перебування на Одещині в умовах незахищеності повітряного простору півдня України – саме на південному напрямі, в Херсонській та Одеській областях працівники ДБР фактично вивели з ладу системи ППО. Тож передусім треба було зобов’язати голову СБУ наказати своїм підлеглим відтворити весь ланцюжок причетних до скандалу, з’ясувати роль працівників спецслужб, встановити рівень їхньої професійності. Зрештою у нормальній державі негайно був би скликаний парламент, який висловив би недовіру своєму верховному головнокомандувачу і розпочав би процедуру імпічменту. Але це не про нашу Верховну Раду. Її пофігізім і безпечність феєричні. Вона переймається проблемами грального бізнесу та аналогічною маячнею.

У цій скандальній, загрозливій для безпеки держави історії є три цікавих моменти: а) на повідомлення про обеззброєння військових частин Верховний головнокомандувач зреагував лише через дві доби; б) відколи президент усупереч Конституції може ставити завдання правоохоронним органам? в) перевищення повноважень працівниками ДБР розслідуватиме те саме ДБР – воно вже начебто відкрило кримінальні провадження за фактом перевищення влади або службових повноважень під час вилучення військового майна (частина 3 стаття 365 Кримінального кодексу України) і за фактом можливої диверсії (стаття 113 Кримінального кодексу України).

Ще одна неув’язка: чому не були знешкоджені зловмисникам, які прагнули заволодіти військовим майном – клістронами? Є інформація, що одна бригада відмовились віддати обладнання слідчим ДБР. Ті пригрозили штурмувати військову частину спепризначенцями ДБР. Звідкіля така самовпевненість? Адже військові, діючи за статутом, мають повне право на території частини застосувати зброю, якщо сторонні не виконують накази вартових.

Скільки з нас донині чули слово «клістрон»? Пояснімо стисло: клістрон – це один з основних елементів системи наведення зенітних ракетних комплексів на ціль, без клістрона радар мертвий, це просто купа металу, ракети не полетять без клістрона. Немає сенсу розповідати про принцип його дії. Навіть більшість військових, не кажучи вже про «спеців» ДБР, не знають як працює «серце» ЗРК, як у цьому електровакуумному приладі здійснюється перетворення постійного струму в змінний шляхом модуляції швидкостей електронів електричним полем надвисокої частоти (НВЧ).

Тож слідчі ДБР спромоглися інкримінувати посадовим особам зенітних ракетних бригадах лише «суттєві порушення у закупівлі клістронів». Що криється з цим єзуїтським формулюванням – «суттєві порушення у закупівлі клістронів»?

Спробуємо розібратися. Річ у тім, що ці пристрої навіть у мирний час були дефіцитними. З початком війни питання «як дістати клістрон» значно ускладнилось. Наша протиповітряна військова техніка експлуатується понад 30 років. Цикл капітального ремонту одного комплексу С-300 потребує вісім-дев’ять місяців. Якщо комплекс йде не на модернізацію, а на ремонт, то змінювати вузли і блоки на сучасні не можна. Треба виготовити точно такі ж, або придбати нові. У ЗРК С-300 чимало блоків «зав’язаних» на промислову й елементну базу СССР: клістрони, лампи біжучої хвилі тощо. Роздобути їх проблематично. Бо зберігаються вони тільки на російських складах або в обменежій кількості у військових ангарах країн, які мають «трьохсотки».

Ми змушені/маємо жити за законами воєнного часу, коли економіка, політика, наука підпорядковуються основній задачі – обороні країни від російської агресії. Ряд юридичних правил уневажнюються. Так, чимало волонтерських закупівель (оптика, тепловізори, дрони, зброя, машини, бронежилети, шоломи, дефіцитні запчастини) за кордоном (надто в 2014-2015 роках) відбувалися без належного бюрократичного оформлення. Бо йшлося про захист держави.

Чи хтось з нинішньої влади пам’ятає, як 2014 року в Москві був затриманий Юрій Солошенко, колишній директор полтавського заводу «Знамя», при спробі закупити клістрони до С-300? Після двох років ув’язнення Солошенко був звільнений в рамках обміну полонених. 2018-го український патріот помер у віці 75 років.

Попри те, що війна триває і майже щодня на фронті гинуть наші солдати, для тих, хто прийшов до влади минулого року, пріоритети змістились – на думку декого зі «слуг народу», війна закінчилася тож українці мають жити за законами мирного часу. Відтак треба порушувати кримінальні справи проти тих, хто на думку нинішніх правоохоронців п’ять-шість років тому чинив юридичне свавілля, діяв усупереч закону. Одне слово, за бажання і згідно отриманого політичного замовлення підстав для репресій проти занадто самостійних і незалежних волонтерів і військових знайдеться чимало. А в нас шукають винних у справі Шеремета…

«Люди геть забули, що на Донбасі йде реальна війна. Вони не розуміють, що там хтось кожну ніч не спить, чекає світанку, тому що світанок – це нове життя. Цінніше його немає нічого. У 2015 році ми почали програвати інформаційну війну. Зараз у нас в ній повний провал» (Сергій Кривонос, генерал-майор, заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони).

Війна триває. І поки в Україні не буде власного технічного рішення по клістронах, доти продовжуватимуться нелегальні операції з придбання в РФ дефіцитних електровакуумних ламп для системи управління зенітних ракет С-300. І не тільки. Такі закони війни. Тож постає питання: з якою метою працівники ДБР вилучали клістрони і супровідну документацію? вони розуміються на цій прецизійній техніці? Вони в художніх полотнах не розбираються, а тут високоточні прилади.

Навряд чи працівники ДБР достеменно знали, що таке клістрони. Ймовірно, що їм хтось підказав, що треба саме вилучити, а не тільки оглянути й підтвердити наявність. Можна припустити, що йшлося про перевірку «на вошивість» протиповітряної оборони ЗСУ. І схоже на, що поставлене завдання вони виконали. Поміркуймо. Навіть найкращі слідчі ДБР могли ненароком (не хочеться думати про геть лихі наміри) пошкодити прецизійні електровакуумні прилади магнітним полем – шукай винних. Невідомо якими були умови транспортування й зберігання клістронів. Що з ними чинили в ДБР? В якому стані повернули? Непрофесійним поводженням легко пошкодити ці надзвичайно чутливі НВЧ-елементи, вплинувши на їхні характеристики та надійність. Після вимкнення радар треба перезапускати, випробовувати, навести на ціль. А це втрата дорогоцінного часу.

Та існує й інша небезпека – можливий витік у Росію інформації про маркування клістронів і супроводжуючу їх документацію. Спецслужби РФ можуть легко встановити на яких складах зберігались прилади і хто саме причетний до передачі дефіцитних елементів військової техніки ворогові. Одне слово, маємо гарантовану кримінальну справу – закупівля нелегальна, поставка якась темна, підозрілий розрахунок готівкою, накладних і рахунків немає, відсутня фактура, бракує супровідних документів.

Невже військова контррозвідка настільки бездарна і не розуміє, що так діяти не можна, що не можна секретні речі виносити на загал? Хай там як, але стався витік інформації державної ваги. 3 липня міністр оборони Андрій Таран заявив, что результатом дій ДБР став не тільки підрив бойової готовності частин протиповітряної оборони, а й створення можливості витоку інформації, яка відноситься до грифованої. Ситуація вкрай підозріла. Дії причетних до неї людей мають ознаки державної зради. Чи не отаборилась у ДБР законспірована агентура Кремля? Мимоволі складається враження, що під абревіатурою державної структури ДБР діє філія ГУ ГШ ЗС РФ. «3 квітня 2020 року, керівником Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань абсолютно випадково, за результатами конкурсу, призначений Ігор Олександрович Гейда – колишній співробітник Управління СБУ в Харківській області. <…> Саме він у лютому 2014 року таємно переправив у Росію міністра внутрішніх справ України Віталія Захарченка та керівника Департаменту внутрішньої безпеки МВС України Олександра Тулаєва» (https://naspravdi.today/2020/06/20/kerivnykom-holovnoho-operatyvnoho-upravlinnia-dbr-pryznacheno-liudynu-iaka-nelehal-no-vyvozyla-v-rosiiu-eks-ministra-vnutrishnikh-sprav-zakharchenka/).

Позаштатний агент НАБУ Євген Шевченко стверджує: «Періодично в Укроборонсервіс приходять розумники з СБУ і ДБР – все намагаються з’ясувати дані постачальників по лінійках клістронів. І щоразу йдуть гуляти лісом, оскільки донині жодного переконливого пояснення своїм діям вони дати не змогли». Інакше кажучи, те, що сталося 1 липня за участю СБУ і ДБР – не випадкове непорозуміння. Можна припустиити, що спецслужби РФ намагаються з’ясувати, як «укропи» укомплектовують свої С-300 приладами пошуку й наведення. Бо їх виробляють лише в Росії і не експортують у ворожу Україну. Відтак через якогось агента-двійника (агента СБУ, який насправді, працює на ФСБ абощо) сповістили військову контррозвідку СБУ, що українські С-300, мовляв, укомплектовані контрабандними деталями. Зчиняється аларм – рапорт у ДБР, звернення до суду і у висліді ракети, які закривають Хмельницьку, Одеську й Херсонську область, фактично зняті з бойового чергування.

Тепер росіяни з нетерпінням чекатимуть результатів слідства, яке повідомить, яким чином СЗРУ чи ГУР МО доставляє з РФ злощасні клістрони, хто їх продає, який маршрут, де вікна на кордоні тощо. Одне слово, дуже цікавий прецедент – як через самих українців викрити канали постачання з РФ забороненого обладнання, як з допомогою детективів ДБР можна паралізувати ППО регіону або й країни. Діючи за таким сценарієм можна буде опечатати (якщо буде ухвала суду), приміром, усі танки (перед російський наступом) через підозру контрабанди запчастин або неправильно проведений тендер. На українські атомні електростнції можуть заходити дуже ввічливі «зелені чоловічки» з належним чином оформленими папірцям і розкуто діяти на АЕС згідно інструкцій ФСБ чи ГУ ГШ ЗС РФ.

«Коли я наважусь розв’язати війну, мої війська несподівано появляться в столиці сусідньої держави, скажімо, в Києві. Вони будуть одягнені в українську військову форму. Вони пройдуть вулицями серед білого дня. Ніхто їх не зупинить. Все буде наперед продумано і підготовлено до найменшої дрібниці. Війська зайдуть у генеральний штаб, вони займуть міністерства і будівлю парламенту. За кілька хвилин Україна виявиться позбавленою своїх керівних діячів. Армія без генерального штабу! Всі політичні діячі прибрані зі сцени! Запанує неймовірне замішання. Але в мене вже наперед будуть налагоджені зв’язки з людьми, спроможними організувати новий уряд – такий, який вигідний мені. Ми знайдемо таких людей в будь-якій країні. Нам навіть не доведеться їх підкуповувати: вони прийдуть до нас самі. Їх підштовхуватимуть ілюзії й марнославство, партійні розбрати і корислива зарозумілість. Перемовини про мир почнуться ще до початку війни. Я кажу вам, панове, що неможливе виявляється успішним. У нашому розпорядженні буде достатньо добровольців, достойних довіри і готових на будь-яку жертву. Ми перекинемо їх через кордон ще в мирний час. Не одразу, а поступово. Сьогодні ви не повірите мені, панове, але я здійснюю це крок за кроком»...

Цей текст – невеличка публіцистична містифіація. Та неважко уявити, хто сьогодні у світі міг би виступити з такою заявою. Насправді ці думки висловив Адольф Гітлер у розмові з Форстером, гауляйтером Данціга. В оригіналі замість «Києва» фігурує «Париж», а замість «українську» – «французьку». Тільки й того...

«Ми знайдемо таких людей в будь-якій країні. Нам навіть не доведеться їх підкуповувати: вони прийдуть до нас самі. Їх підштовхуватимуть ілюзії й марнославство, партійні розбрати і корислива зарозумілість».

2 липня Національною радою з питань телебачення і радіомовлення була ініційована позапланова перевірка телеканалу «112 Україна». Приводом стали схвальні коментарі Віктора Медведчука щодо статті Володимира Путіна, опублікованої 18 червня 2020 року в американському журналі «The National Interest», в якій російський президент покладав відповідальність за початок війни, крім нацистської Німеччини, на Великобританію, Францію, Польщу. При цьому роль Радянського Союзу у розв’язуванні війни замовчана. Тим самим Віктор Медведчук по суті популяризує та пропагагує антиісторичні інсинуації глави держави-агресора.

«Продемонстрована в ефірі телеканалу «112 Україна» позиція Віктора Медведчука стосовно статті Володимира Путіна у контексті подій в Україні є сприятливою для російського уряду, такі висловлювання забезпечують інформаційну підтримку дій російського керівництва в умовах збройної агресії проти України і загрожує створенням серйозної міжнародної напруженості, що становить загрозу національній безпеці України», – наголошує Нацрада.

У цьому ж контексті симптоматичною є поява підготовленого американськими конгрессменами-республіканцями законопроекту про визнання Росії державою – спонсором терроризму. Відтак санкції проти Росії пропонується поширити і на «лідерів її кампанії з дезінформації». Зокрема йдеться про запровадження обеження для уже згадуваного Віктора Медведчука.

Після відставки голови Нацбанку Якова Смолія генеральний директор (CEO) української інвестиційної компанії «Dragon Capital» Томаш Фіала зауважив: «Ми відкладемо нові інвестиція, адже влада робить останні п’ять місяців абсолютно протилежно тому, що інвестори, як внутрішні, так і міжнародні, очіують від них і радять їм. Це остання крапля. Можна тільки здогадуватися, які мотиви: повна некомпетентність або мотивований Росією саботаж».

Так отож.

«Все буде наперед продумано і підготовлено до найменшої дрібниці. Війська зайдуть у генеральний штаб, вони займуть міністерства і будівлю парламенту... »

Черговий скандал за участю ДБР – це по суті сигнал агресору про можливі шляхи пониження рівня боєздатності українських ПС ЗСУ і водночас шок для наших партнерів по НАТО. Непрофесійні дії представників української влади деморалізуюче впливають на ЗСУ (можна лише здогадуватись, про що думають військовики, довідавшись про дії ДБР, не розуміючи, чому в умовах війни на 40 тисяч скорочується особовий склад армії), що може підштовхнути Московію до більших агресивних дій.

Герой України генерал-лейтенант Михайло Забродський: «Декілька клістронів – це декілька непрацюючих комплексів виявлення, наведення і ураження. Це більше доби діра в нашому повітряному просторі завширшки декілька сотень кілометрів…Ми вимагаємо від міністерства оборони не млявої оцінки і не службових розслідувань, а чіткої відповіді: хто винен у тому, що відбулося. Ми вимагаємо від Генерального прокурора Венедіктової чіткої оцінки дій «фахівців» з ДБР, які останнім часом відзначилися лише штурмами музеїв і висуванням маревних звинувачень проти опозиції. Ми вимагаємо від Верховного Головнокомандувача чіткої оцінки посадових осіб. Винних – до відповідальності».

Саме так. Винних – до відповідальності. Зволікати не можна. В історії вже були такі прецеденти. До прикладу: «Столиця Норвегії і великі морські порти не були захоплені силою зброї. Ними оволоділи з надзвичайною швидкістю за допомогою гігантського змови, який, безперечно, можна назвати одним з найсміливіших і добре організованих політичних змов за останні сто років. Використовуючи підкупи і таємно засланих агентів, спираючись на окремих зрадників серед високопоставлених цивільних і військових діячів Норвегії, німецький диктатор зумів створити свого Троянського коня всередині цієї країни… Для цього знадобилося лише привернути спільників з числа осіб, які займали ключові пости в норвезькому урядовому апараті і військово-морському флоті. Все було підготовлено бездоганно» (зі статті Леленд Стова, корреспондента «Чикаго дейлі ньюс», опублікованої після того, як її автор дістався Стокгольма).

Пречудова інформація до роздумів…