Але мерзотники просто використовували людей, щоб дістатися до влади. Говорячи правильні речі, озвучуючи хороші ідеї, вони працювали на замовника і відверто користувалися запитами суспільства.

Зараз усе повторюється. Правильні обіцянки лунали в ім’я неправедних цілей. В результаті зневірене суспільство заплуталося, все більше людей відвертаються від Зеленського і його «слуг», рейтинги влади падають, а суспільство готове йти практично за будь-ким, хто готовий обіцяти боротися за все хороше проти всього поганого.

Все повторюється. Люди хочуть Месію, а його немає. А якщо ти пропонуєш замість надії на диво обіцянку важкої праці для досягнення результату, то це не викликає ентузіазму у виборця. Тяга до чуда і надія на те, що хтось прийде і зробить всім добре як і раніше сильні в суспільстві з сильним інфантилізмом.

Тому на вільну вакансію Месії «призначають» пройдисвітів. І починається видимість боротьби Ланселот проти Драконів. Думаєте, потім Ланселоти перетворяться в Драконів? Ні. Вони просто знімуть маски лицарів у блискучих обладунках або змиють грим порядності.

Тому, щоб не розчаровуватися згодом, не варто зачаровуватися спочатку. Й історії з Надією Савченко або Володимиром Зеленським тому приклади. Історія легендаризаціі образу і подальшого розчарування від слів і дій реальної людини.

Всі ці Богдани, Ермаки, Менделі, Іванісови, Яременки, Арахамії, лейтенанти Баканови і вся інша свита Зеленського – це не його помилка, а системний вибір. І всі ці люди показують рівень компетентності й порядності команди та її лідера.

Загалом, у нас черговий #недоразумендель з тієї причини, що виборець не хоче розумнішати, продовжує сподіватися на Месію, і вірить в диво. І вибирає тих, хто більше пообіцяє і ближчий йому за духом. Загалом усе логічно.

Але основна проблема в тому, що українці роз’єднані, а політичні еліти не в змозі вести діалог один з одним і поступитися своїми амбіціями в ім’я об’єднання і порятунку України.

А те, що ми за крок від краху держави, вже сумно констатують навіть наші західні партнери. В результаті у нас триває війна всіх проти всіх, до того ж у кожному таборі є, як свої герої та генії, так і свої мерзотники і політичні імпотенти. І виникає втома від того, що майже кожен з них розповідає, що він за праве діло, але абсолютно без врахування інтересів і перспектив України.

Боротьба за владу і ресурс замість битви за майбутнє. На зміну класичним цінностям приходить ціна. Моральних авторитетів, які зможуть об’єднати країну, зараз на горизонті немає. На жаль.

Мене лякає майбутнє України і я не бачу політичних еліт, які б переймалися тією ж проблемою. Є поодинокі політики, що порушують цю тему, але немає спільної позиції. А час невблаганно біжить геть. І або найближчим часом щось кардинально зміниться, або нас чекає глобальна катастрофа.

Сподіваюся, що відповідальність перед майбутніми поколіннями переважить бажання персонально збагатитися. Вірю, що вже найближчим часом в Україні почне формуватися нова політична сила, яка зможе змінити ситуацію і зупинити руйнування державних інституцій. Відповідальність перед нащадками та інстинкт самозбереження повинні цьому допомогти.

Так, ми знову, як і сто років тому, стоїмо перед вибором – чи буде Україна в майбутньому або зникне під руїнами некомпетентності й невігластва. І ми знову перед еволюційним вибором.

Століття тому цей вибір був зроблений неправильно. Зараз права на помилку у нас немає. Часи такі ... І незабаром колесо історії зробить наступний оберт.

Якщо просто сидіти і чекати, то багато фігур злетять з дошки. Остаточно. І не факт, що й сама дошка збережеться.

Думайте.

Переклад з російської

https://antikor.com.ua/