Що ж насправді сказала Рада Європи про голодомор в Україні?
Президент Віктор Янукович вважає, що Голодомор був загальною трагедією народів СРСР, а не лише українців. Про це Янукович заявив під час відповідей на питання делегатів після свого виступу в ПАРЄ.
«Визнавати Голодомор як факт геноциду якогось народу неправильно і несправедливо. Це була загальна трагедія народів, держав, що входять у СРСР», – сказав Янукович, зірвавши оплески російської делегації. За його словами, Голодомор був «наслідком сталінського тоталітарного режиму і його ставлення до людей». «Це визнали всі країни, які визнали Голодомор», – додав він.
«Території, на яких проходили ці трагічні події 1930-х років, відомі. Це колишні країни СРСР. Сьогодні ми знаємо про те, що голодомор був і в Україні, і в Росії, і в Ставропольському і Краснодарському краї, у Поволжі, у Білорусії, у Казахстані», – сказав Янукович.
Не встигла Парламентська Асамблея Ради Європи прийняти 27 квітня 2010 року Резолюцію «Про Великий Голод в Радянському Союзі», як наші політики від влади поспішили прокоментувати її на кшталт того, як їм би хотілось її прочитати. Що ж насправді написано в Резолюції 1723 (2010) ПАРЄ, всі охочі можуть прочитати на сайті
http://assembly.coe.int/Mainf.asplink=/Documents/AdoptedText/ta10/eRES1723.htm
Основними положеннями в Резолюції ПАРЄ щодо Голодомору в Україні є такі:
•Пункт 5. В Україні, яка найбільше постраждала, селянство було особливо охоплено Великим Голодом, і мільйони індивідуальних фермерів та члени їхніх сімей вимерли від голоду в результаті насильницької «колективізації», через заборону залишити охоплені Голодом райони і через конфіскацію зерна та іншої їжі. Ці трагічні події названі Голодомором (політично-мотивованим голодом) і визнані українським законом як акт геноциду проти українців.
Зауважу, що ніде в Резолюції немає заперечення щодо визнання Голодомору в Україні геноцидом українського народу.
•Пункт 13. Асамблея вітає важливу роботу, зроблену в Білорусі, Казахстані, Молдові, Росії і, особливо, в Україні для полегшення доступу до архівів, і закликає всі компетентні органи цих країн відкрити всі архіви та спростити доступ до них для всіх дослідників, включно з дослідниками з інших країн.
Сподіваюся, що Служба безпеки України і Державний архів України візьмуть це до уваги і велика робота, зроблена попереднім керівництвом Служби безпеки України, буде продовжена.
•Пункт 11. ПАРЄ рішуче засуджує жорстоку політику сталінського режиму, яка мала наслідком смерть мільйонів невинних людей, як злочин проти людства.
Нагадаю, що в 2008 році Рада Європи вже визнала Голодомор в Україні злочином проти людства.
•Пункт 16. ПАРЄ застерігає політиків усіх держав-членів Ради Європи утримуватись від будь-яких спроб здійснювати політичний вплив на істориків і передчасно судити про висновки незалежних наукових досліджень.
•Пункт 17. ПАРЄ вітає рішення української влади встановити національний день пам’яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в Україні, і заохочує владу інших країн, які також постраждали, зробити те ж саме щодо їхніх жертв.
То ж чи заперечила Рада Європи Голодомор в Україні як злочин геноциду? Вочевидь, ні, і не могла цього зробити як орган політичний, а не юридичний. Водночас, Комітет з правових питань і прав людини ПАРЄ в рішенні від 9 березня 2010 року запропонував внести в проект Резолюції 1723 доповнення «ці трагічні події в Україні, названі Голодомором (політично-мотивованим голодом) повинні бути визнані злочином геноциду». На переконання доповідача від цього Комітету п. Поля Рауена, представника Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, аргументи на користь класифікації Голодомору як акту геноциду є сильнішими, і ним було запропоновано доповнення до Резолюції 1723: «1) визнати український народ основною жертвою Голодомору; 2) є серйозні аргументи, згідно з якими Голодомор відповідає визначенню геноциду. Закликати створити Міжнародну комісію з встановлення істини та примирення щодо Голодомору на кшталт Південно-Африканської комісії».
Тобто у членів Правового комітету ПАРЄ геноцидний характер саме Голодомору в Україні сумнівів не викликає. Текст рішення Правового комітету ПАРЄ можна прочитати на сайті
http://assembly.coe.int/Main.asp?link=/Documents/WorkingDocs/Doc10/EDOC12181.htm
Отже, можу лише побажати політикам від влади не поспішати непрофесійно коментувати міжнародно-правові документи і не поширювати неправдиву інформацію. Бо це також є кримінально караним діянням.
Мирослава АНТОНОВИЧ,
доктор права, завідувачка кафедри міжнародного права
НУ «Києво-Могилянська академія»
