Поезія – скульптура

Міртала — творчий псевдонім скульптора Міртали Сергіївни Пилипенко, яка народилась у Харкові в сім’ї відомого в 20-х роках українського письменника та громадського діяча Сергія Пилипенка і Тетяни Кардиналовської.

У 30-х роках її родину після арешту батька вислали за межі України. Сім’я жила в Калініні (Твері). Під час війни Мірталу разом з матір’ю та сестрою Асею було вивезено до фашистської Німеччини на примусову працю. Роки поневіряння по різних таборах, Італія, Англія, еміграція до США (1947 p.)

Художню освіту Міртала здобула в мистецькій школі при Бостонському музеї мистецтв (клас скульптури). 1957 року вона блискуче закінчує школу і одержує вищу нагороду — стипендію на творчу подорож до Європи. В Парижі вона удосконалює свій фах, навчаючись у відомого скульптора Осипа Цадкіна та в Кутюрьє в Школі декоративного мистецтва. Повернувшись до Америки, Міртала закінчує Тафтський університет і отримує ступінь бакалавра мистецтв. В 1972 р. опублікована її перша збірка поезій російською мовою, і після нетривалої викладацької роботи на курсах скульптури Міртала повністю присвячує себе творчій праці. Згодом її вірші вийшли в США українською та англійською мовами, а в 1992 р. її збірка “Райдужний міст” була видана в Києві видавництвом “Український письменник”.

На основі своїх скульптурних композицій і віршів та музики видатних композиторів Міртала створює відеопрограми “Шлях людини” та “Мандали”, а також театральний варіант “Світ і тінь”.

Ім’я скульптора Міртали занесене до таких відомих довідників, як: Who’s Who in American Art (“Хто є хто в американському мистецтві”); Who’s Who of American Women (“Хто є хто серед американських жінок”); International Directory of Arts (“Міжнародний довідник мистецтв”) та ін.

В 1992 р. Міртала привезла свої скульптури в Україну і, після турне по головних музеях країни, подарувала їх своїй Батьківщині. Вони тепер на постійній виставці в Українському домі у Києві та в меморіальному Музеї Сергія Пилипенка при Державній Академії Міського Господарства у Харкові.

Роксана КОСТЮК

ПОЕЗІЯ — СКУЛЬПТУРА

Суть поезії Міртали Кардиналовської — у її злетах у височінь, а її цінність — у своєрідних, свіжих образах, музичності та художній ясності, у проникливих думках, захованих за символікою обманливої простоти вислову.

В нашу добу загальної розгублености, а часом і розпачу, радісно почути слова, освітлені позитивним та гармонійним світоглядом. Гуманність філософії Міртали підносить дух і її думка йде до самого серця читача.

Тема людини з її перемогами і поразками, її радощами та сумом — одна з провідних тем поетеси. Та ще частіше вона поринає у життя природи. В її віршах тісно переплетений світ довколишній і світ внутрішній — макрокосм і мікрокосм. Вона тонко реагує на найменші прояви життя природи, в якій усе живе — будь то струмок чи колос, що впав на воду, чи звичайний камінець. Поетеса вбачає життя в барвах, русі, лініях, і її людина ані боїться природи, ані обожнює її. Ця людина — невід’ємна частина всесвіту, вільна, свідома свого високого покликання, повна світла дитина Сонця.

Ася ГУМЕЦЬКА
Мічиганський університет

* * *

Кріз життя —

босоніж —

вбрід!

Ідемо спроквола,

бредемо врозбрід,

гуртом, чередою,

поодинці чи в парі,

часом поруч,

а часом — далі.

Кому — по плече,

кому — по коліно.

Усі невмолимо

грядуть

покоління.

Завдання складне,

завдання — одне:

щоб скарби свої

на нерівній путі

не підмочивши

вгорі пронести.

* * *

Три —

п’ять —

сім —

ніколи днів не злічим!

Час не має межі —

біжить —

біжить —

біжить —

А що, як невпинний біг

частин, електронів

усіх на місці враз зупинити —

чи буде час тоді жити?

Невже у вагадловім кроці

в його дерев’яній коробці

шукати доказу вперто,

що маємо час попереду,

майнув він позаду і вмер,

але ніби є й тепер,

за годиною знову година?

А може, і зовсім немає

тих років,

хвилин,

годин,

і час причалу не знає —

стоїть без початку і краю?..

* * *

Круг життя замкнеться

простий і ясний,

вже не буде завтра —

час пішов у сни.

Вже було майбутнє,

а минуле — буде,

час усі завади

назавжди забуде,

і його границі

розійдуться в вічність,

попливе луною

миті безконечність.

* * *

Лік згубила чужим містам,

а душа моя

там,

все там,

де рідну мову чути,

де можуть прийняти,

збагнути.

З глибини видобуду руди,

відішлю її туди,

туди,

де потреба більша,

де мова рідна

ніжніша.

Слова переплавлю в сплав,

щоб голос могутнім став.

Думок

гострі ножі

зріжуть

брехню іржі.

СКУЛЬПТУРНА СИМФОНІЯ

Мистецтво Міртали пов’язане з точно окресленими сюжетами: люди, простір і елементи часу, які за ними стоять. Люди в неї рухаються масами, проте не як маршуючі вояки або метушлива юрба, а скоріше як спокійна братерська процесія пілігримів, що крокують до невизначеної мети. Потиху, але невідступно, вони прямують через простір, структурованим їхнім шляхом, і крізь час, виміряних ритмом їхнього поступу. Здається, що вони еволюціонують від неіндивідуалізованого і недиференційованого стану до індивідуального, повного буття. Розвиваючись, як мотив Фуги, вони осягають повного виразу в контрапунктовому контексті.

Інколи якась фігура, що стоїть осторонь, формує контури довколишнього простору, подібно до мелодії без акомпанементу, яка створює життя і пульс часу. Іншим разом індивідуальна постать з’являється у концертоподібному відношенні до ансамблю, як віртуоз у діалозі з оркестрою.

У Міртали словник форм — людських та просторових — це скульптурна стенографія, яка дає їй змогу транспонувати фізичну реальність її сюжетів у зорову мову поетичного значення. Оминаючи перешкоди реалістичних деталей, вона досягає майже метафізичної ясности своїх сюжетів: людські постаті в неї натякають на нескінченну одіссею людства, даючи втілену форму і людські виміри безмежному простору і безконечному часу. Вони нам говорять про нашу підставову суть. Як елементи синтаксичних і ритмічних гармоній вони викликають інтуїтивний і медитативний відгук.

Іван ҐАЛАНТИЧ
Тафтський університет, Бостон

Універсум 11–12 (145–146), 2005

Журнал Універсум 11–12 (145–146), 2005

Мирослав Маринович: «Очищення замуленого духу народу – головний Вибір України»

СЛОВО РЕДАКЦІЙНЕ Олег К. Романчук Право на владу

БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ Наталя Мельничук Економічна експансія на медіаринку України

РЕТРОСПЕКТИВА Гордій Вербецький, Петро Вербецький Про встановлення кордону між Україною і Росією

НОВІ ВИДАННЯ Леонід Череватенко Україна, умивана кров’ю

ДІАСПОРА Поезія – скульптура

ПОЛІТИКА Мирослава Левицька Про споглядальну і вичікувальну позицію української влади
Василь Луценко Історична пам’ять

ПАМ’ЯТЬ Дарія Глущенко Президент оголосив ушанування жертв Голодомору 1932–1933 років пріоритетом центральної та місцевої влад
Аркадій Сидорук Американець, який став українцем

ТОЧКА ЗОРУ Йосиф Сірка Відкритий лист до Президента України Віктора Ющенка