Виникає запитання: хто ще в Німеччині визначає, які дії є правильними і якими вони мають бути?

Чи це ЗМІ, завжди обмежені термінами у пошуках інформації, а також скандалізуються задля збільшення тиражу? Чи це все ще політика? (Про вплив економіки на політичні рішення я б зовсім не хотів говорити, хоча це також дуже важливо та цікаво!).

Понад 2/3 того, що знають жителі Німеччини про актуальні політичні події, вони отримують з радіо, ТБ, газет та політичних листівок, отже — із ЗМІ. Натомість дорогі партійні кампанії відходять на задній план. Навіть ті компоненти, які раніше були вирішальними для форомування думки, як, наприклад, розмови на роботі чи в колі сім’ї, стали для прийняття рішення, за кого голосувати, менш важливими.

Індивідуальний вибір, а також результати виборів залежать від трьох факторів впливу:

— тривалі зв’язки окремої людини з партіями;

— орієнтири кандидатів;

— проблеми компетентності партій.

У 50-х, 60-х, 70-х, 80-х рр. вирішальними для успіху партій (особливо великих) були тривалі зв’зки з виборцями через соціальні групи (як, наприклад, католицька церква або профспілка) або регіональні меншини. Ці зв’язки виникали завдяки безпосередньому оточенню; наприклад, у спілкуванні з членами сім’ї, друзями чи колегами. Саме там вирішується: буде успіх чи поразка. Треба сказати, що значення великих організацій (таких, як церква чи профспілки) відчутно зменшилось за останні 20 років: кількість парафіян постійно скорочується та й профспілки змушені констатувати постійний та й болісний відплив членів.

Загалом картина така: соціо-культурні середовища, які впливали у минулі століття на партійні перспективи, значно зменшуються; у деяких галузях навіть до втрати будь-якого значення.

Це характерне для обох народних партій у Німеччині:

— католицько-селянське і маломістечкове середовище, яке раніше було міцно пов’язане з союзними партіями (партіями-побратимами) (ЦДУ/ЦСУ — ХДП/ХСП) стає партійно та політично відкритішим; така ж тенденція у галузі профспілок та індустріально залежних середовищах, які раніше були тісно пов’язані з соціал-демократами (СПД — СДПН).

В обох галузях спостерігається дуже сильне зниження довготривалих партійних зв’язків.

До цього приєднується ще й інший важливий показник — більш ніж половина виборців (вже не 25%, як у 1996 р.) вважають німецькі партії абсолютно некомпетентними.

Через втрату довіри до політиків політикою цікавиться менше половини громадян у порівнянні з 1990 р. А там, де зникає інтерес до політики, знижується розуміння політичних подій і цілей. Звичайно, настає спад політичних знань і зв’язків.

І за таких тенденцій виникає простір для короткотривалих факторів впливу на виборче рішення: для кандидатів і для актуальних політичних проблем.

Можливе значне збільшення потенційних виборців, що міняються. Результати виборів також стають через це відкритішими, і вони набагато більше залежать від актуальних політичних тенденцій, ніж раніше.

Політичний клімат думки стає гнучкішим.

На минулих виборах до Бундестагу чимало виборців ще за тиждень перед виборами не знали, за яку партію вони голосуватимуть. Саме ці виборці зважуються лише за день до виборів. Для них мас-медіа є найважливішим джерелом політичної орієнтації.

І саме тут вплив ЗМІ набуває нового значення.

ЗМІ постійно відігравали важливу роль у процесі формування думки. Мало хто з виборців, наприклад, знає основних кандидатів, яких висувають партії на вибори до Ланд- або Бундестагу особисто. З них 99% контакт з політикою й головними кандидатами відбувається непрямо, в основному через мас-медіа.

Вони діють не лише як нейтральна інстанція, що відображає реальний стан справ і не є чистим “транспортером” новин.

ЗМІ представляють соціальні групи. Видавці, акули ТБ і журналісти) звичайно мають власні погляди і уявлення щодо значення певних політичних проблем. Вони показують — і не лише в час виборів, — яких політиків і які партії вважають компетентними в політичних галузях і в окремих особливих політичних проблемах, а в яких розв’язання цієї компетентності не бачать.

Не лише завдяки коментарям у різних ЗМІ, а й через свідомий чи несвідомий відбір інформації мас-медіа впливають на політику (а також на економіку) — аж до можливої маніпуляції.

Здатність маніпулювати стосується не лише політичного змісту, але й умілого використання камери,створення відповідної картини і фону. Особливо вразливими й беззахисними жертвами стають політично мало поінформовані громадяни, бо вони стежать за політичними новинами лише спорадично, і їм важко зіставити їх, а потім, відповідно, все оцінити. Особливо це стосується нових тем і неочікуваних подій (2002: божевілля в Ерфурті і повінь у Східній Німеччині). Завдяки мільйонній аудиторії ЗМІ можна досягти того, що думка формуватиметься в короткий термін. Політичний спектр тем змінюється дуже швидко. Великі газетні видавництва і програми ТБ посідають т. зв. Agenda Setting, тобто вони самі вирішують, які теми найактуальніші в політиці й суспільстві. ПРИКЛАДИ: (Ерфурт — внутрішня політика (“гаряча лінія”). Повінь: захист навколишнього середовища (Солідарність). Викликано відповідального за кризові ситуації, час виконавчої влади. Під час розкриття теми: акт помсти (різанина в Ерфурті, яка була вчинена вигнаним зі школи учнем), злочинність у школі поставлено на порядок денний як першочергові проблеми. Політики перевершили себе з акціями, пропозиціями і вимогами, знаючи, що причини лежать набагато глибше і повинні бути оцінені більш диференційовано.

Наукові опитування безпосередньо після трансляції новин і політичних інформаційних програм показують, наскільки швидко забуваються факти і як поверхово вони сприймаються. (Після ТБ-дебатів перед виборами опитані глядачі могли значно легше згадати колір краватки обох кандидатів, ніж їхні аргументи).

Партії усвідомлюють зрослі можливості ЗМІ (особливо телебачення) і намагаються використовувати їх для своїх цілей. Але це вдається лише тоді, коли політика й політики зі свого боку враховують закони ЗМІ. І часто виникає ситуація, коли партії висувають і обговорюють переважно ті теми, які ЗМІ вважають важливими.

Саме тому мас-медіа мають великий вплив і на громадську думку, а отже на рішення виборців, оскільки політики й самі орієнтуються на голос ЗМІ.

Медіа здатні і піднести політика на висоту, і так само його звідти скинути.

Поки політики узалежнюють свої рішення від оцінок ЗМІ, доти журналісти мають досить широкі можливості управляти політикою.

Навіть медіаполітичним дилетантам впадає у вічі, що завдяки такому розвитку подій змінюється стиль самопрезентації: не лише дні виборів інсценуються за правилами ЗМІ, але й рекламування певних плакатів має відкрите медіаінсценування.Тоді генеральні секретарі розклеюють плакати у дорогих костюмах в смужку. Є навіть плакати, які друкують з метою одноразової презентації у мас-медіа.

Партії проводять також акції, які запускаються тільки для телебачення і фоторепортерів (наприклад, генеральний секретар ХДП коментує невиправдане зростання цін на бензин через підвищення податків на нафту, тримаючи в руці пістоль від бензобака).

Проте найважливішим у виборі громадян є персоніфікація політики. Нехаризматичні, малоактивні кандидати часто вже у внутрішньопартійному виборчому процесі опиняються позаду. При цьому багато партійних стратегів вважає, що голови партій повинні частіше виступати у розмовних шоу, деякі навіть можуть показуватися в ролі гостя у “щоденному милі” або прилетіти на передвиборчий виступ з неба на парасольці. (Мьоллеманн інсценував самогубство: стрибнув з парасолькою, не розкривши її).

Отже: імідж стає дедалі важливішим.

Згаданий вплив ЗМІ на визначення пріоритетності тематики не підлягає сумніву.

Компетентність поступається у виборах політичному прогнозу.

Уже не послідовно ведена політика приносить успіх на виборах, а добре розраховане приземлення в часі у день голосування.

Так само однозначно можна сказати, що ЗМІ підтримують культ особи в політиці і часто беруть участь в політичному інсценуванні.

Безсумнівним є й вплив медіаістерії на політику, підсиленої квотативним тиском в галузі ТБ. Перескакування від однієї теми до іншої, перегони аж до цілковитої знемоги після чергової сенсації. Політика реагує на це, і сама знемагає. Вона втрачає “терплячість”, яка була б потрібна для розв’язання справжніх проблем громадськості (вдосконалення охорони здоров’я і пенсійної системи, а також боротьба з безробіттям).

Таким чином, політика стає перебивною картинкою ЗМІ.

Переклад з німецької Вікторії РОМАНЧУК