У часописі вміщено дослідження Олега Романчука (шеф-редактора й автора ідеї видання) про традиційні риси та сучасні тенденції “Золотого Бібліону її Величності Пригоди, Таємничого Пана Детектива і Загадкової Феї Фантазії”.

“Ті, що зневажливо відгукувалися про пригодницькі романи, безперечно, не мали рації, впадаючи у гріх снобізму. Акцентуючи на стереотипах жанру (заплутана інтрига, запаморочливий темп викладу, незліченні алогічності у вчинках героїв, які частенько обирають чомусь найнезбагненніші, мало не безглузді, шляхи досягнення мети, неодмінна любовна тема, а також дещо спрощена мова), вони запевняють, що такі книжки до вподоби тільки людям, схильним до поглинання коміксів. І не більше.

Відтак забувають, що багато маститих письменників зумисне не виходили за рамки цього жанру, аби вийти на більш ефективний контакт із широким колом читачів, вони не хочуть бачити, що це не тільки спосіб розважити читача, а передусім спосіб у гостросюжетній формі підійти до соціальних, етичних та інших проблем сучасної йому дійсності. Забувають вони також, що першим автором безсмертного твору пригодницького жанру був сам Творець...”

Погодьмося, що значна частина (як не менша, то більша) любителів книжкового слова ставиться з упередженням до так званого “кримінального чтива”, яке в російськомовному варіанті заполонило наш книжковий ринок. Мова йде саме про сучасну пригодницьку літературу (якщо це література взагалі).

Адже ніхто зараз (на відміну від недалекого тоталітарного минулого) не заперечує духовної та пізнавальної цінності творів класиків пригодницького жанру: Роберта Стівенсона, Жуля Верна, Майн Ріда, Александра Дюма, Рафаеля Сабатіні та багатьох інших.

“Дехто жахнеться і перехреститься. Інший розсміється. А ще хтось гаряче обуриться подіями і деталями, описаними у цій повісті”. Так автор Андрій Куліш попереджає читача в передмові до повісті-бойовика “Сафарі для двох”. За словами письменника, ця повість — тільки фантастично-політичний бойовик, військово-пригодницьке “чтиво”.

Дія повісті розгортається в наш час на тлі громадянської війни в Україні між “червоними та державниками”. Головний герой — снайпер Стас, який виконує спецзавдання, що мало б покласти край братовбивчій війні. Стаса переслідують дивні спогади, які мали місце в його попередніх життях: він є то диверсантом польської Армії Крайової, то найманцем на службі в бургундської корони в XII ст. тощо. Ним підсвідомо керує вояцький досвід кількох поколінь. “Ти страшна людина, Стасе. І добре, що ти на боці Добра... Ті, що живуть у тобі, не дозволяють, щоб ти пішов неправедним шляхом”, — так характеризує головного героя його напарниця. Повість густо приперчена назвами різноманітних видів зброї, військовим жаргоном. “Сафарі для двох” — ідеальний сценарій для трилера-бойовика.

Стаття Ольги Яремійчук розповідає про легенду американського вестерна, видатного американського актора українського походження — Володимира Джека Палагнюка.

Омелян Бучацький запрошує читача в подорож країною, де “усе догори ногами”, де лише в дні посту місцеві канібали не їдять туристів, де “кенгуру, подібно до жінок, скачуть людям по головах”. Ласкаво просимо в Австралію!

Хочеться побажати, щоби цього разу проект видання популярного пригодницького журналу не застряг на першому числі, а рушив далі. Тоді ми матимемо нарешті регулярний український часопис, що, сподіваємося, зацікавить підростаюче покоління.

“Поступ”, 2001 р.