Путін не блефує, а обмежує «червоними лініями» Байдена

31.07.2021

Українська влада, українська дипломатія, український політикум дуже розраховували на результати женевських перемовин Байдена і Путіна, пророкуючи для російського президента своєрідне Ватерлоо. Прогнозувалось, що Байден виставить Путіну певні ультиматуми, окреслить певні «червоні лінії».

Цього не сталося. Бо Росія потрібна Америці. Адже, як зазначив сам Президент США Джо Байден в своєму першому інтерв’ю на зовнішньополітичну тематику, головний суперник для Сполучених Штатів – Китай. Він хоче посунути Америку зі світового Олімпу, потіснити США в глобальних процесах. І коли Байден прийшов до влади, він наголосив: ми не повинні допустити глобального впливу Китаю, маємо зберегти своє глобальне домінування в будь-який спосіб. А для цього треба відродити союзницькі відносини з Європою, укріпити НАТО і домовитися з Росією.

Байден у Женеві заявив: «У світі настає переломний момент і Вашингтону в цій ситуації важливо зберегти провідну роль. Зараз визначається майбутнє на десять років». Американці це розуміють. І тому якщо подивитись на програми, які зараз намагається втілити американський уряд (зокрема модернізація американської армії та інвестиції в майбутнє), то йдеться передусім про новітню воєнну стратегію. І головне завдання, яке вони хочуть вирішити за допомогою цих програм – це зберегти однополярний світ і глобальне лідерство США. Так, до 2025 року заплановано відновити стратегічне командування «Атлантика», яке вестиме воєнні операції на європейському континенті. І передусім у Східній Європі.

До 2035 року американці мають підготувати свої збройні сили, щоб вести дві війни на глобальному та регіональному рівні. Що це за війни? Перша війна – це війна з Росією за Східну Європу, оскільки головне завдання Росії в цій війні – витіснити американців з Європи. Ця мета досить чітко прописана у відомій класичній теорії неоєвразійства, якою Путін марить і намагається втілити в життя. Тоді Росія стає континентальною потугою. Своєрідним Хартлендом, який визначатиме світові процеси. І таким чином Росія ствердить себе як світова держава. Це глобальна мрія Путіна. І він крок за кроком намагається її втілити, незважаючи на економічну слабкість у порівнянні з такими потугами як Китай і США.

Але якщо Китай намагається досягти домінування шляхом економічної конкуренції, то Росія – шляхом воєнної експансії. І тому Росія за останні 10 років провела досить вдалі воєнні реформи й модернізувала свої Збройні сили. У сухопутних військах, у стратегічних ядерних силах вони навіть перевершують Америку, не по кількості, а по новітнім озброєнням. 86 відсотків стратегічних ядерних сил Росії – це новітні озброєння. РФ до 2024 року вже повністю відмовиться від ракет СС-18, які вважались найбільш потужними. А тепер росіяни намагаються зробити аналог на базі цієї ракети. Розробляється гіперзброя. Наприклад, «Посейдон» – унікальна воднева торпеда (десятки мегатонн), яка має дістатися до Америки і спричинити там руйнівний вибух. І все це спрямоване проти США. Тобто Росія реально готується до війни з Америкою, з НАТО. Якраз на його східному фланзі. Планується, що відновлене командування «Атлантика» забезпечуватиме логістику і перекидання військ у Східну Європу.

Натомість Росія ухвалила концепцію так званої «Деескалації». Йдеться про завдання потужного короткочаного удару сухопутними військами за підтримки артилерії по східному флангу НАТО, аби упродовж двох-трьох днів прорвати його і за тиждень вийти на західний кордон Польщі. І таким чином поставити перед Америкою ультиматим про перегляд світового порядку. Звісно, що після цього Альянс перестане існувати як воєнна потуга.

В принципі НАТО вже трансформується під безпекову організацію, не оборонну, і підрозділи Альянсу, розміщені в Польщі та країнах Балтії, скоріш за все мають символічне значення для «стримування» Росії, ніж для серйозної організації оборони східного флангу НАТО. Для того, щоб здійснити перекидання військ з Америки в Європу потрібен час від одного до трьох місяців. Треба враховувати й таке: Німечина «Північним потоком-2» практично закрила Скагерак та інші протоки з Північного моря в Балтійське. Балтійський флот РФ може цілком закрити вхід у Балтійське море, посилаючись на міжнародне право по обороні акваторії моря, де розміщуються промислові та інфраструктурні об’єкти Росії. Відтак з добудовою цього газогону РФ отримає право контролю за морськими акваторіями, де проходять російські комунікації.

Користуючись таким правом, Балтійський флот Росії може достатньо легко замінувати протоки на вході в Балтійське море. Як тепер американці дістануться до східного франгу НАТО, до балтійських країн, до Польщі? Йдеться не про повітряні перекидання (звісно, вони будуть), а про нарощення великих сил шляхом їх доставки морем.

Росія зараз має 22 батальйонні тактичні групи і може наростити угруповання до 800 тисяч особового складу. А що може наростити НАТО? У Польщі 90 тисяч військових – це активні польські сили, по 3–5 тисяч від країн Балтії плюс розміщена в Польщі американська бригада – 4 тисячі. Перевага російських збройних сил на східному фланзі НАТО багатократна. Путін розраховує на те, що йому говорить ГШ ЗС Росії. Він дотримується реалістичної концепції, як дзюдоїст: наскільки силою можу перемогти супротивника.

За останні 10 років Росія наростила і на Чорному морі, і на Півночі, і в Балтійському регіоні значну перевагу над силами НАТО. Тому Путін може розмовляти з Байденом так, як він власне розмовляв з ним у Женеві. Ви мені, мовляв не ставте «червоних ліній». Путін знає, що каже. Тому воєнна компонента Росії буде основною у розв’язанні геополітичних проблем. А концепція «Деескалації» тому так і називється, оскільки Путін переконаний, що НАТО не наважиться відвойовувати загарбану територію, інакше Путін загрожуватиме тактичною ядерною зброєю.

І тут виникає питання: чи наважаться європейські країни розпочати таку війну? Чи наважаться Сполучені Штати у відповідь застосувувати тактичну ядерну зброю, яку ще треба доствити на європейський континент кораблями (якщо йтиметься про крилаті ракети), чи буде використана авіаційна компонента? Чи втрутяться американці? Якщо так, то це загрожуватиме глобальною ядерною війною. На такі психологічні ефекти і розраховує Путін у своїй глобальній політиці. Тож Байден має враховувати всі небезпеки, які виходять від Росії. І тому політика американського президента – не провокувати Росію.

У цій ситуації Україна в розрахунках Байдена відсувається на задній план. Вона стає не буферною зоною і не форпостом Заходу, а стає проблемою для США. Отож, як сказав Путін на пресконференції, «ми з Байденом мазками поговорили про Україну». Про її перспетиви в НАТО годі й казати – Байден дав Путіну зрозуміти, що НАТО Україні наразі не світить. Нема чого говорити і про ПДЧ.

Політика Байдена щодо України буде ще обережнішою, ніж за часів Барака Обами. На жаль. І те чи давати чи не давати більш-менш сучасну зброю Україні Байден ще десять разів подумає, зважуючи як на це реагуватиме Росія.

Якщо говорити про можливий наступ Росії на країни Східної Європи та їх захоплення, то Україна має бути знищена першою. Не випадково Росія нарощує амфібійні сили в Чорному морі для того, щоб відрізати Південь від України. Йдеться не тільки про те, щоб повністю знищити Україну. Росії потрібен плацдарм для розгортання угруповання не тільки на частині північно-східного флангу НАТО, але і на його південній частині. А як вони розгортатимуть це угруповання без української території? Наступати лише морською піхотою в Україні можна, але ж будуть сили Румунії, Болгарії. Там є американський пункт маневреного базування, є система протиракетної оборони. Російським військам там є над чим працювати.

Конкретний приклад. Раніше американські військові кораблі систематично заходили в Чорне море. Що сталося після того як Путін наростив свої війська від 100 тисяч до 150 тисяч на українському кордоні? Байден одразу висловив прохання зустрітися і поговорити з Путіним про глобальну стабільність. А в цей час американські кораблі мали б зайти (як це було при Трампі й раніше відповідно до нашого стратегічно партнерства – підтримка американським прапором), як реакція, як психологічний тиск на Росію, щоб вона стримувалась в цій ситуації. Але тільки-но два ракетні есмінці мали намір зайти в Чорне море, Путін з Патрушевим порадив Байдену не пхати свого носа в цей регіон і той наказав кораблям розвернутись і забратись геть. Це вперше в історії, коли американські кораблі (а перед тим усе ж було погоджено) повернулися назад через погрозу Кремля.

Що США дали взамін? Прислали катер берегової охорони, яка, взагалі кажучи, є цивільною структурою. Це просто насмішка. Це говорить про психологічну неготовність Байдена конфліктувати з Росією. А Путін таку готовність демонструє. І на цьому фактично виграє. І з Росією дедалі більше рахуються. І дедалі більше поступаються.

На жаль, ми втрачаємо підтримку в наших союзників. І зустріч в Женеві показала, що Україна – це периферійна країна. Не для Путіна. Для Америки. Тому Байден і Путін говорили про стратегічну стабільність. А не про Україну. Про кібератаки. А не про Україну. Про порушення свободи слова в Росії, про політичні переслідування в РФ. А не про Україну. Про боротьбу з потеплінням клімату говорили...

При Клінтоні ми мали реальне стратегічне партнерство – комісія Кучма-Гор. І американці нам реально допомагали. Але тільки-но Байден прийшов до влади, як 150 мільйонів доларів допомоги Україні були заблоковані. Байден одразу скоротив воєнну допомогу. Щоправда її зусиллями Конгресу і Пентагону начебто повертають. Тому надіятись на велику підтримку з боку США, як це говорить Павло Клімін (Путін, мовляв, загнаний в глухий кут), безпідставно. Байден і Путін говорили про Арктику, яка важлива і для Америки, і для Росії. Москва мілітаризує Арктику, дарма що говорить про свої мирні плани щодо цього арктичного регіону. РФ створила «полярну бригаду». Будує військово-повітряні бази. Такої посиленої мілітарної структури навіть в часи СССР не існувало. Був Північний флот, ядерний полігон на Новій Землі і все. Нині ж збудували два великі патрульні кораблі з льодовим підсиленням, призначені для бойових дій, а не для перевезення цивільних вантажів.

Мінські угоди як елемент капітуляції

Мінські угоди – це елемент капітуляції. Путін чітко окреслив «червоні лінії» для Заходу. Байден лише намагався про щось говорити: припиніть, мовляв, кібератаки тощо. А Путін у відповідь: це не ми, це ви кібератаки проводите. Скільки запитів було з американського боку про кібератаки? Десять. А наших – тридцять. Це ви, американці, ведете проти Росії кібервійну... Для Путіна Україна – це проблема Росії. Білорусь – це внутрішня проблема Білорусі і Росії. Не США.

Щодо Мінських угод Путін чітко висловився на економічному форумі в Петербурзі – ми, мовляв, нікому не дозволимо проводити «червоні лінії». Ні Вашингтону, ні будь-кому. Росія сама проводитиме їх, де вважатиме за потрібне А хто її смикатиме, то отримає по зубах.

Щодо Мінських угод, то Путін тільки й сказав, що Україна має їх виконати. А що означає у їхньому потрактуванні Мінські угоди? Визнати ОРДЛО стороною конфлікту, впихнути ОРДЛО в Конституцію України. Тобто фактично знищити Україну. Це ж план, схема гібридної війни. Путін ще й уточнив: ми в жодному разі не допустимо українські збройні сили на цю територію. Ніякого поверненння кордону не буде. Путін дав зрозуміти, що Росія не віддасть ці території ні дипломатичним, ні військовим шляхом.

Мінські угоди забезпечують систематичні бойові дії російських військ і підточують Україну. Однак Зеленський, як пацифіст, категорично проти будь-якого застосування сили і ведення бойоих дій – нашим бійцям навіть заборонено стріляти, навіть коли їх систематично вбивають. Але питання ще й в тому, що нам і нічим воювати. При Порошенкові підірвали п’ять (!) стратегічних арсеналів. Більше мільйона тон боєприпасів! І дивним чином підірвали арсенали з ракетами і 152-м боєприпасом для гаубиць. Саме цим гарматним калібром (основна воєнна міць і могутність) здійснюється підтримка сухопутних військ для оборони, для наступу. Відтепер у нас цього стратегічного боєзапасу нема.

Російська розвідка кілька років тому почистила й арсенали, які були в наших сусідів, – у Чехії, в Болгарії. А недавно і в Сербії. Хоч один патронний завод побудували в Україні за сім років ведення війни? Коли в СССР виник дефіцит з боєприпасами під час Другої світової війни, то величезний завод боєприпасів на Уралі був побудований за декілька тижнів. У нас за сім років навіть паркана на кордоні з РФ не можуть поставити.

Де вихід?

Треба збудувати патронний завод, припинити корупцію в ЗСУ. Змінити генералітет, який мислить совєтським минулим. Вони не налаштовані воювати по-справжньому. Росія проводить стратегічні навчання (фактично стратегічне розгортання військ), а ми у відповідь проводимо ротні навчання по охороні об’єктів у Херсонській області. Ситуація неспівставна. І чому Путіну в такій ситуації не нападати? Тим паче, що Байден йому чітко дав зрозуміти, що США Україну відсуває, бо з Росією треба домовлятися.

Чи є у колективного Заходу, в США зокрема, інструменти, якими вони могли б змінити поведінку Путіна, якимось чином вплинути на нього? Байден на цій зустрічі намагався злякати Путіна санкціями. А що у відповідь? Що мені ваші санкціїї. Ви зазнаєте більших збитків через свої санції проти нас, ніж ми. От і відповідь.

Санкції стосуються лише 6 відсотків економіки Росії. Звісна річ, високотехнологічні галузі потерпають, перестали йти технології, нафтогалузь перестала модернізуватись. Але Росія від цього не помре. Вона буде розвиватись далі. Якби 90 відсотків вдалося б перекрити, то інша річ. Ну хоча б як Іран закрити, то Росія тоді б страждала. А так – ні.

Ну зробили чиновників невиїзними. Так вони й так невиїзні – Путін заборонив військовим чиновникам виїжджати з Росії. А дипломати й політики і так їздять. Тобто Путін не відчуває тиску. Тому й поводиться так розкуто і виклично, нахабно і сміливо.

Зустріч Байдена і Зеленського буде в контексті зустрічі Байдена з Путіним в Женеві. Україна вже на других ролях. Це проглядається і в заключному комюніке НАТО. Замість того, щоб визнати, що Росія є агресором (навіть G7 визнала, що Росія є стороною конфлікту, лише ми не визнаємо, що Росія є воюючою стороною – у документах ніде не спромоглися цього зафіксувати), побажали Росії бути більш прозорою, передбачуваною, не порушувати Віденські документи про відкритість, транспарентність.

Дивовижно! Вони не знають, що на кордоні з Україною було не навчання, а стратегічне розгортання військ? Вони не знають, що Росія вийшла з договору «Відкрите небо»? Столтенберг каже, що Росія для НАТО не ворог, не загроза. Однак будемо стримувати Росію і шукатимемо з нею діалогу. От і приїхали...

У Росії зараз найпотужніші сухопутні війська у світі. А за рейтингом бойової могутності Росія на другому місці після Сполучених Штатів. Росія навіть Китай потіснила. Жодна європейська країна не може тягатися з такими збройними силами. Це загроза номер один. Однак Байден вважає, що для США загроза номер оди – це Китай.

Путін слова злого не скаже проти Китаю. Тому що вважає Китай своїм союзником у боротьбі з Америкою, щоб витіснити Сполучені Штати з глобального порядку денного. Тому Росія і Китай працюватимуть в тандемі. Якщо Китай економічно буде витискати США зі стратегічно важливих регіонів, то Росія діятиме у військовий спосіб. Тому вона й націлена на підготовку своїх збройних сил і на підготовку до війни. Цей прогноз на 15 років.

Американці свою стратегію будуть реалізовувати до 2035 року. У Росії є також програма до 2035 року. За їхніми прогнозамми ця ескалація напруженості закінчиться вибухом. Війною. І вони всерйоз готуються до війни. Регіональної і глобальної. Тільки ми думаємо про мир. І думаємо, що нам віддадуть території. Хоча навіть В. Зеленський останнім часом вже не говорить про повернення територій.

Тотальна російська паспортизація, яка почнеться на території України, є формою агресії. І вона у фіналі завжди закінчується воєнним вторгненням. На прикладі Донбасу і Криму ми це побачили. Але це не тільки історія Росії та Путіна. Це історія Німеччини. Як вона загарбала Судети, а потім Австрію. Путін йде тією ж стежкою.

У 1940-х роках у Великобританії був Черчилль, який заручився підтримкою Сполучених Штатів, які о тій порі приблизно так само говорили про свій нейтральний статус: мовляв, ми не втручаємось в європейську війну. Поки їх не бомбанули японці в Перл-Харборі. Після чого США отямилися і почали втягуватися в Другу світову війну. А Путін бомбане.

Наші партнери – це наші сусіди. Яким також загрожує Росія. Бухарестська дев’ятка висунула чіткі вимоги на саміті НАТО – надати Україні ПДЧ, перспективу членства. Бо нас об’єднує спільна загроза – ймовірне російське воєнне вторгнення. Україна в цій черзі просто перша. Бо займаємо дуже важливу стратегічну позицію. Макіндер, відомий американський геополітик, вже давно про це сказав: той хто володіє Східною Європою, той володіє Хартлендом, євразійським суходолом. Той, хто володіє суходолом, володіє світом. Це закон геополітики. Цього закону Путін чітко дотримується. І в цій Східній Європі Україна займає центрове положення. Як Польща займала до 1939 року. Хто підбере Україну, той піде далі.

Гітлер і Сталін мріяли про той самий Хартленд – встановити контроль над всім євразійським континентом. Правда, Гітлер планував завоювати всю Європу географічно – до Уральських гір. А Путін хоче володіти всією Євразією. Половина в нього вже є. Монголію приєднає. Залишиться західний півострів – Західна Європа. СССР дійшов до Берліна, залишився апендикс– Західна Європа. І вона трималась тільки завдяки американцям. Не було б НАТО, совєти захопили б і цей апендикс.

Нам дуже треба хвилюватися через навчання «Захід-21». Бо це репетиція концепції Путіна, про яку веду мову. Для Росії головне – здолати НАТО в Європі. Поставлять маріонеткові режими, як це вже було в 1940 роках у Литві, Естонії, Латвії. У Москви величезний імперський досвід. У сучасному варіанті він уже відпрацьований на Абхазії, на Південній Осетії. В ОРДЛО та ж ситуація. Там російська воєнна адміністрація плюс місцеві колаборанти.

Як завжди оптимізм слід шукати в українцях. Олександр Турчинов здав Крим. Потім вигадали АТО. Начебто у нас нема війни з Росією. Начебто у нас терористи на Донбасі завелися. Хто думав, що знайдуться добровольці, які підуть звільняти Донбас. І Путін не міг про це подумати. І це був його стратегічний прорахунок. Він живе уявленнями, що українців як нації не існує. Мовляв, українці – це один з росіянами народ, тільки українців зіпсували поляки. Путін про це всім говорить. І президенту США зокрема: «Ми – єдиний народ. України як такої не існує. Держави української не існує». І Путін щиро в це вірить. Мовляв, ми маємо право захищати свої інтереси. І в Женеві на цьому акцентував. Байден йому не заперечив. Та сама мантра: ми підтримуємо територіальну

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ,
директор Інституту зовнішньополітичних досліджень,
доктор політичних наук

В основу статті покладено інтерв’ю Григорія Перепелиці для UKRLIFE.TV (https://www.youtube.com/watch?v=JMX5v-QhX8k) 18 червня 2021 року – Путін всерйоз готується до війни з Європою, і Україна буде першою на його шляху

Універсум 5–6 (343–344), 2022

Журнал Універсум 5–6 (343–344), 2022