5–6 (91–92), 2001
Олександр Спаринський: «Добре там, де ти спроможний змусити інших до себе прислухатися»

1–2 (87–88), 2001
Українська культура: проблеми і перспективи

11–12 (85–86), 2000
Митець – в’язень часу

5–6 (79–80), 2000
Мережі культури в Європі

3–4 (77–78), 2000
Чи можливе порозуміння між культурою і цивілізацією?

1–2 (75–76), 2000
Польсько-українське культурне прикордоння

11–12 (73–74), 1999
Рефлексії на тему мови

5–6 (67–68), 1999
Пушкін в ореолі легенд, або синдром національного психозу

5–6 (67–68), 1999
Литовські жарти з історією України

1–2 (63–64), 1999
Національна культура в сучасній Україні – persona non grata

9–10 (59–60), 1998
Культурі легко дихати треба

5–6 (55–56), 1998
Андрій Бокотей: «Мистецтво – універсальний посол України у світі»

5–6 (55–56), 1998
Двоюрідні люди

3–4 (53–54), 1998
Ольга Петрова: «Я могла не бути професором, мистецтвознавцем, жінкою, але я мусила бути художником»

11–12 (49–50), 1997
У мазовецьких степах України

5–6 (42–43), 1997
Племінний вождь замість президента

3–4 (40–41), 1997
Збірки Оссолінеуму реституції не улягають

1–2 (38–39), 1997
Петро Кулик – митець проти ідеології

1–2 (38–39), 1997
Національне відродження: «згори» чи «знизу»?

1–2 (38–39), 1997
Чи потрібна українцям «русскоязычная» мова?