1. Мета документа

На запит Комітету з питань розвідки Сенату Сполучених Штатів Америки (SSCI) дослідники переглянули ряд публікацій у соціальних мережах, які Facebook надав Комітету. Facebook пов’язує матеріали з Головним управлінням Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, відомого як ГУ, або за попередньою абревіатурою ГРУ (Головне розвідувальне управління), яка використовується в цьому документі. Набір даних було надано вищезгаданому Комітету у відповідь на запит Комітету про діяльність ГРУ у Facebook.

Facebook пов’язує з ГРУ набір даних 28 папок, кожна з яких містить принаймні одну унікальну сторінку. Цей звіт кількісно визначає і контекстуалізує матеріал у цьому наборі даних. Він включає довідковий огляд тактики і методів ГРУ, збірку зведених статистичних даних та набір ключових заходів щодо кількох операційних кластерів (комірок), які докладно розглянуті в документі. Ці кластери включають створення вигаданих персонажів, публікацій та організацій з метою поширення російських урядових наративів; операції, спрямовані проти України; операції, спрямовані проти США; операції щодо злому та витоку інформації. Ми детально обговоримо ці кластери та їх складові детальніше у Розділі 5 під назвою «Операційні кластери».

Сторінки цього набору даних були вилучені 2018 рокву (або й раніше) відповідно до політики Facebook щодо несанкціонованої діяльності, відтак їх більше не видно публіці. Хоча деяку інформацію, пов’язану з окремими операціями та відшукану журналістами-розслідувачами, показано в цьому звіті з метою докладнішого розуміння діяльності ГРУ в широкому інформаційному просторі – ЗМІ та соціальних мережах.

Ця публікація та її висновки частково базуються на аналізі вмісту соціальних медіа, який був наданий авторам Сенатським комітетом з питань розвідки під егідою Технічної консультативної групи Комітету, члени якої працюють з метою надання суттєвих технічних та експертних консультацій на теми, важливих для постійної діяльності Комітету та нагляду. Викладені висновки та інтерпретації є думками авторів, і не обов’язково представляють погляди Сенатського комітету з питань розвідки чи його складу.

2. Підґрунтя й контекст

Головне управління Генерального штабу Збройних Сил (більш відоме як ГРУ) – це військова розвідувальна служба Російської Федерації. ГРУ звітує Міністерству оборони Росії, котре своєю чергою звітує Президентові Росії, як Верховному Командувачу збройних сил. Складаючись з кількох управлінь, організованих за регіонами та можливостями, ГРУ володіє людськими ресурсами, має потужний відділ аналітики, володіє навиками ведення психологічних операцій, кібер-операцій та кінетичних операцій (Спецназ); психологічні методи впливу ГРУ та можливості кібер-вторгнення – це два види їхньої діяльності, які ми розглянемо в цьому звіті. Можливості впливу ГРУ перегукуються з кількома іншими суб’єктами, що стосуються Росії, включно з Аґенцією інтернет-досліджень (IRA), що є номінально незалежною структурою соціальних медіа, власником якої є Євген Пригожин, олігарх, тісно пов’язаний з президентом Росії Владіміром Путіним.

Перша тактика, – поширення дезінформації, – це добре відома російська тактика ведення інформаційної війни, частина серії механізмів впливу, що називається «активними заходами» [активниє мєропріятія]. Операції впливу в наборі даних ГРУ значною мірою відповідають встановленій тактичній схемі, відомій як відмивання інформації, в межах якої історія створюється або насаджується, а потім легітимізується шляхом повторення цитування в інших засобах ЗМІ. Відомі приклади, зорієнтовані на США, включають фальшиві історії, як-от створення СНІДу ЦРУ, чи кампанію з підробленими документами, що мали свідчити про те, буцімто уряд США підтримує політику апартеїду . Така тактика має назву «бустерство»: в ньому створюється повторюваний контент і поширюється для посилення уявлення про те, що дана позиція є популярним поглядом; одним зі схожих прикладів в історії була операція КГБ 1970-х роках: тоді були створені тисячі статтей на підтримку тодішнього прем’єр-міністра Індіри Ганді. Цей набір даних показує те, як ці стратегії оновили і припасували в часи цифрової ери, створивши при цьому онлайн-маріонеток, які виступають авторами та відомими «незалежними інтернет виданнями» – саме вони поширюють неправдиву інформацію через інтернет-ресурси.

Ступінь координації між різними структурами, що впливають на операційні можливості – у даному разі ГРУ та ІРА – питання відкрите, особливо після оприлюднення звіту Особливого радника (більш відомого під назвою «Доповідь Мюллера») . Висновки з проведеного аналізу Управлінням США з питань судового розслідування щодо втручання Росії в президентські вибори в США у 2016 році призвели до цілого ряду обвинувальних актів працівників ГРУ й ІРА. У вище згаданому звіті згадується про хакерські напади у випадку з Демократичним національним комітетом США та у зв‘язку з кампанією Клінтона 2016 року – вину за них покладають на підрозділ ГРУ 26165 та підрозділ 74455 відповідно. Звіт включає посилання на кампанію з кібербезпеки Crowd Strike, яка проводила розслідування систем DNC після вчинення порушення, та виявила докази причетності до цього російської групи з кібер-шпигунства, пов’язаної з ГРУ багатьма різними – ці факти підтвердив ряд дослідників та управлінь у галузі кібербезпеки: APT 28, також відомий як Fancy Bear. Попередні дослідження цілого ряду даних IRA, проведені компаніями New Knowledge, Graphika та інститутом Oxford Internet Institute на замовлення SSCI, перелічували теми, які були присутні в цьому наборі даних ГРУ, включно з обліковими записами тролів IRA, що підтримують хештеги та вміст, пов’язані зі зламом з боку ГРУ (деякі з них були створені незадовго до того, як ГРУ їх «злило»). Однак наразі немає конкретних доказів співпраці між цими двома суб’єктами.

Ведучи мову про виконання другої тактичної функції (мається на увазі злам і хакерство), операції ГРУ перетинаються з роботою інших російських спецслужб. Мова йде про органи-наступники КГБ – Федеральну службу безпеки Російської Федерації (ФСБ) та Службу зовнішньої розвідки РФ. Російські ЗМІ зауважили ці дублювання, зазначивши при цьому, що розмежування обов’язків між ГРУ та СЗР «сприймають і розуміють лише ті, хто працює в обох агенціях». Дослідники в галузі кібербезпеки вважають, що обидві організації більше конкурують одна з одною, аніж співпрацюють та координують свою роботу. Є навіть випадки, коли одне управління викривало діяльність та присутність іншого, в той час обоє переслідували одну й ту ж ціль.. Набір даних, що надаються Facebook, не містить доказів, пов’язаних із хакерськими атаками, однак дає змогу поглянути на шляхи поширення й виведення «зламаної» інформації на публіку.

Операції, орієнтовані на Україну

Хоча зусилля російського уряду вплинути на свого сусіда на заході не є ні новими, ні несподіваними, вони набули нової інтенсивності під час, і особливо після протестів на Євромайдані 2013–2014 років. Оскільки Сторінки, створені ГРУ, орієнтовані на українських користувачів, зосереджені на характеристиках та наслідках Євромайдану, ми включаємо підсумки прозахідноукраїнської революції 2014 року та стандартні розповіді, які використовує російський уряд для створення їпроти неї.

У листопаді 2013 року в центрі Києва розпочався протестний рух, який став відомим як Євромайдан. Очевидно, що основною причиною протестів було рішення президента Віктора Януковича відмовитися від Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, про що велися переговори з 2012 року. Але конфлікт між урядом Януковича та студентами й активістами, які зібралися на центральній площі Києва, а також новий спалах набагато більш глибокого, давнього конфлікту, від якого страждало українське суспільство, яке пережило Помаранчеву революцію лише дев’ять років до цього, було ще однією причиною цьому. Польща та Австро-Угорська імперія прагнули тісніших зв’язків з ЄС; Схід, де проживала велика кількість російськомового населення і протягом століть був частиною Російської імперії, хотів, щоб Україна залишалася тісно прив’язаною до Росії. Це внутрішнє напруження було не просто питанням внутрішніх справ; російський уряд історично використовував цей розрив, щоб здійснювати вплив на українську політику.. Коли Євромайдан в лютому 2014 р. досяг кульмінації – після днів вуличних боїв у Києві, в яких загибло понад 100 людей, а державний контроль над частинами Західної України фактично припинився – Янукович втік до Росії, і в Києві до влали прийшов новий уряд. Ця революція була розцінена однією стороною як відмова від широко розповсюдженої корупції уряду Януковича та неправомірного впливу Росії на українську політику, а з іншого – як узурпація законно обраного уряду.

Російському уряду було багато що програвати в цій боротьбі, і він не сидів склавши руки, коли український уряд почав рухатися в напрямку Заходу. Застосування його сили, включаючи анексію Криму та військову інтервенцію на Донбасі, зіграло свою роль і весь світ це побачити. Він також продумав ведення ідеологічно наративної битви. З самого початку російські державні ЗМІ прагнули дискредитувати Євромайдан, назвавши його державним переворотом, яким керували США у співпраці з українськими націоналістами. Це було «відкритим» оповіданням російського уряду, яке воно розповсюджувало вдома та за кордоном за допомогою своїх вітчизняних та міжнародних інформаційних бюлетенів та Міністерства закордонних справ. Російський уряд приховано фабрикував сторінки соціальних медіа і влаштовував зловмисні хакерські атаки. ^. Цілі таких дій мали кілька причин: скерувати міжнародну думку проти прозахідного уряду в Києві та послабити Україну зсередини, посилюючи існуючу напругу між Сходом і Заходом.

Комітет солдатських матерів України

Є одна спільнота (група) у Facebook, пов’язана з ГРУ, націлена на Україну, що представляє Комітет солдатських матерів України. Ця організація створена за зразком російської громадської організації під назвою «Комитет солдатских матерей», яка виявляє зловживання, вчнені з боку російських військових, та яка функціонує на правовому рівні від імені солдатів. Варто відзначити, – враховуючи конфігурацію операцій російського уряду щодо впливу на Україну, – що КСМ історично являє собою джерело проблем для російського уряду, особливо щодо його військових операцій. ГРУ, очевидно, припускало, що російський уряд бачив у КСМУ зможе створити схожі проблеми й українських військових силам. У цьому звіті ми не робимо чіткої оцінки щодо легітимності КСМУ; цілком можливо, що ГРУ просто створила сторінку у Facebook для іншої автентичної організації.

КСМУ активізувався у вересні 2014 року – через п’ять місяців після початку збройного конфлікту на Донбасі. Певна група веде веб-сайт, на якому регулярно публікує звернення до українського уряду, повідомлення про корупцію у збройних силах та повідомлення про стан солдатів у війні на Донбасі. Один із нещодавніх постів, наприклад, детально описує долю українсього солдата, доведеного до самогубства через ненависть у лавах армії та через напади на Міністерство оборони за його схильність «заплющувати очі, а не розслідувати смерті солдатів, що не стосуються бойових дій». Група також має свою сторінку в мережі ВКонтакте ВК (повністю російською мовою), що була нещодавно оновлена. А ще є група КСМУ в мережі Facebook, яка не є активною вже з 2015 року і яка є переважно проросійською за тоном та змістом, хоча посилається на веб-сайт КСМУ. Ця група була дуже активною, оскільки з січня по березень 2015 ставлиа нові публікації в інтернеті майже щодня. Виглядає так, що цю сторінку захопили якісь підозрілі проросійські обліковими записами – один із прикладів – Ольга Громова (див. нижче) – а потім про неї просто забули.

Цікаво, що на веб-сайті КСМУ є кнопки Like, які посилаються і на Facebook, і на ВК, незважаючи на те, що, на відміну від сторінки ВК, група Facebook ніколи не публікувала жодного контенту КСМУ, натомість створюючи проросійські відео і статті. Цікаво, що на офіційному веб-сайті КСМУ з’явилося посилання на цю групу Facebook, яка ніколи не публікувала жодного вмісту, що стосується неї, і що це посилання залишилось після того, як Група перекрила проросійські акаунти.

Сторінка Facebook, пов’язана з ГРУ для КСМУ, схоже, була активною лише один день: 24 березня 2017 року, коли вона розміщувала зображення профілю, ідентичні сторінці ВК ЦСМУ та схожі до зображення, відображене в заголовку веб-сайту КСМУ. Ця дата належить до активних дій і на інших сторінках КСМУ, які показують активність 16 березня 2017 року та 5 квітня 2017 року.

Оскільки на ній майже нічого не публікувалось, сторінка КСМУ, приписувана ГРУ, не є корисним джерелом інформації про те, як ГРУ, можливо, прагнуло використати КСМУ для подальшої російської розповіді про конфлікт в Україні. Зрозуміло, однак, що КСМУ став би в хорошій нагоді російському уряду: вітчизняна громадська організація з аналогом в Росії створювала проблеми українським військовим і часто ставила під сумнів необхідність боротьби проти повстанців на Сході. Незрозуміло, якою мірою КСМУ діяв узгоджено з російським урядом – відповідь може бути зовсім не такою, але це, безумовно, сприяє російським інтересам в атаках на Міністерство оборони України та викритті жорстокого поводження з боку збройних сил, що потенційно може підірвати довіру громадян. Це правда, що українські журналісти звинувачували групу в наймі акторів, щоб викликати обурення, поширюючи фальшиві новини про українських військових та співпрацюючи з антимайданськими активістами. Однак, перевірити ці твердження важко. Незважаючи на те, що розширення організацій, зосереджених на розбіжних питаннях, було однією з основних тактик дезінформаційної кампанії, здійсненої IРA, яка створювала облікові записи в соціальних мережах з іменами, ідентичними тим, що були в реальних децентралізованих соціальних групах. Однак спроба ГРУ використовувати КСМУ в цьому контексті не свідчить про законність організації. Ширша діяльність КСМУ може заслуговувати подальшого розслідування з боку українських журналістів.

Схоже на те, що КСМУ демонструє тактику ГРУ щодо вставки неправдивих сторінок Facebook у законні проросійські мережі та групи для підтримки та розширення проросійських повідомлень. (Див. Додаток до стратегічно схожої сторінки, Антимайдан Україна.) Інша сторінка, орієнтована на Україну і для виходу з України, можливо, спробувала б таку саму тактику, але взяла на себе іншу внутрішньо-українську спрямованість, щоб звернутися до прозахідної аудиторії.

За вихід з України

Ця сторінка Facebook, приписана ГРУ, відійшла від «загальної лінії» російського уряду щодо питань, що стосуються України. Для виїзду з України націлено на українців, які проживають на Західній Україні, зокрема у Львові. Оскільки антиросійські настрої та підтримка Євромайдану в цій частині України були дуже високими, то, ймовірно, потрібно було б застосувати інший підхід до цієї аудиторії. Суворий антиєвропейський меседж щодня озвучувався російськими державними ЗМІ. Якщо мета була суспільним поділом в Україні, ГРУ потребувала створення нової, неросійської персони та іншої розповіді.

Сторінка Facebook, приписана ГРУ для виходу з України, представляє один із підходів для досягнення поставленої мети. Хоча немає жодних доказів того, що вона була успішною, адже працювала менше місяця, з 2 по 30 червня 2017 року, все ж вона пропонує іншу стратегію в межах операцій з боку російського уряду щодо впливу на Україна. Ця стратегія мала чотири компоненти:

• Сторінка антиурядового представництва львів»ян привертає до історичного статусу Львова як польського міста.

• Розповсюдження спільного вмісту з інших сторінок та груп на Фейсбуці, призначених для допомоги українцям і росіянам, що хочуть емігрувати і знайти роботу в Польщі.

• Розповсюдження новин та статей, що стосуються безвізових подорожей українців країнами Європи та українською еміграцією до ЄС.

• Критика уряду, який створює такі умови для життя своїм громадянам, щоб вони не могли залишитися і жити в Україні.

• Тобто, фактично, західним українцям пропонується покинути свою країну. Таким чином, хоча «Для виходу з України» і нібито підштовхує громадян рухатися в іншому напрямку, ніж інші сторінки, пов’язані з ГРУ, однак все це було узгоджено і мало значно ширшу й більшу мету – роз’єднати українське суспільство. Зрештою, сторінка Facebook Для виходу з України існувала настільки коротко, що важко зробити якісь значущі висновки. Поза кількома спільними статтями та одним фотошопним зображенням, виглядає так, що на її розробку й опрацювання відводилося мало часу. Був створений своєрідний оповідач, але лише передостаннє повідомлення на сторінці дає хоч якусь конкретну вказівку про те, що це за оповідач: в оновленому статусі, написаному англійською мовою, видно скаргу на відсутність майбутнього в України й висловлення великого бажання емігрувати до Польщі. Сторінка на короткий час потрапила до груп, орієнтованих на Львів та Польщу, а потім зникла. Немає жодних доказів того, що хоч щось було зроблено для підсилення й оновлення вмісту Сторінки на інших соціальних платформах або для розширення її охоплення, і, таким чином, вона так і залишилась сторінкою у вакуумі.

Скорочений переклад з англійської
Вікторії О. РОМАНЧУК