Джек Пеленс – видатний американський актор українського походження – належить до тих людей, що, інтегруючись у різні культури світу, збагачують їх і водночас заповнюють український «олімп слави». Член Українського товариства США, він є частим гостем українських фестивалів і святкувань.

Українець завжди залишається українцем. Навіть якщо він живе за океаном, має світову славу, а люди заповнюють кінозали лише заради нього.

Зірка Голівуду Володимир Палагнюк завжди дещо порушує традиційні канони шоу-бізнесу і тримається на деякій відстані від голівудського істеблішменту. Любить землю. Має кілька ранчо і навіть ферму з сотнею корів і коней, і тим, що належиться ще мати на фермі.

І хоч Україну знає здебільшого з творчості улюбленого Гоголя і недосконало володіє рідною мовою, він чудово пам’ятає пісні, що батьки його привезли з рідних країв.

Людина освічена і надзвичайно цікава, до життя ставиться з гумором. Його амплуа – сильна мужня особистість, яку ніщо не лякає. Чи так це в реальності? «Звичайно, я лякався, але щось не можу пригадати, коли», – каже Джек.

Володимир Джек Палагнюк народився у Латтімері, штат Пенсільванія, в 1921 році третім з п’ятьох дітей Івана Палагнюка та Анни Палагнюк (Гром’як). Його батьки у 1906 році емігрували до Сполучених Штатів, де Іван Палагнюк пропрацював 39 років шахтарем. Підлітком під час канікул Володимир також підробляв на антрацитових родовищах. Проте найбільше його захоплював спорт: бейсбол, баскетбол, бокс і футбол. Ще в школі малий Володимир був зіркою атлетики.

Підготовкою ж до його кар’єри стали два роки в університеті Північної Кароліни, різні тимчасові роботи, служба пілота у військово-повітряних силах і навчання у престижному Стенфордському університеті (свого часу незакінчене через захоплення театром).

Приїхавши до Нью-Йорка з позиченою сотнею доларів у кишені, після кількох прослуховувань він отримує роль у бродвейському спектаклі «Велика двійка». Потім були інші пропозиції. Вже тоді критики відзначили особливу сценічну динаміку актора.

Режисер Еліа Казан, зауваживши здібного хлопця, запрошує його на місце Ентоні Куіна у виставу «Трамвай бажання», а згодом підписує з ним контракт на наступний проект у Каліфорнії – фільм «Паніка на вулицях». Тоді з’являється сценічний псевдонім Палагнюка – Джек Пеленс. У 1950 році. Пеленса визнають на Бродвеї найбільш перспективним актором за участь у драмі «Темрява опівдні».

Після повернення у Голівуд актор зіграв у картині «Раптовий страх» (1952 р.). Роль коханого чоловіка, що стає вбивцею власної дружини, вдалася. Як наслідок – висунення на здобуття нагороди Академії кіномистецтва. Інша номінація була за роль «крутого хлопця» у фільмі «Шейн» (1953 р.). У ній актор промовив не більше 16 рядків тексту, але цього виявилося достатньо, щоб створити той, притаманний Джекові магнетичний образ.

1957 рік приніс нарешті Пеленсу серйозну нагороду «Еммі» за роль боксера-професіонала у фільмі «Реквієм по важковаговику».

Після цієї події Джек Пеленс «втікає» на кілька років до Європи, знімається там в кіно, але його більше захоплює мистецтво та історія «старшого континенту». Нещодавно у Франції навіть вийшла монографія про актора.

Сьогодні у творчому доробку Палагнюка більше ніж 125 фільмів, телевізійних серіалів. Серед них – знаменитий вестерн «Професіонали» (1966), телефільм «Дракула» (1974), «Танго і Кеш» (1989), «Бетмен» (1989), «Багдадське кафе» (1988), де артист зайнятий у трошки незвичній для свого іміджу ролі – художника-хіппі. А ще дуже популярна у 80-ті роки наукова телепрограма «Вірити цьому чи ні», котру актор вів разом з дочкою Холлі. Знавці кіно кажуть, що обличчя Пеленса притягає глядача, як ковток холодної води в спекотний день.

З «Оскаром» поталанило тільки втретє.

«Оскар» прийшов аж через сорок років після першого висунення на цю нагороду. Найголовнішу премію актор виборов у 1991 році за другопланову роль у фільмі «Міські хитруни».

Але свою творчість Пеленс не обмежує лише акторською діяльністю. Він – художник, письменник і поет. Незабаром має вийти його перша книга. А нещодавно він завершив своє «перерване» навчання у Стенфордському університеті і отримав диплом журналіста.

Його талановиті діти успадкували від батька та матері, Вірджинії Беккер (також акторки), здібності до всього прекрасного. Старша дочка, Холлі, – журналістка і письменниця, молодша, Брук, – професійна художниця, а син, Коді, – музикант.

Усі вони збиралися відвідати Україну. Наразі цей задум встиг здійснити (двічі) лише сам Джек. Його син також побував на батьківщині предків у 1996 році (на десятиліття Чорнобильської катастрофи).

А ще Володимир Палагнюк мріє зіграти гетьмана Мазепу. На жаль, в Україні, мабуть, цей задум йому вже не вдасться реалізувати. Проте мрії для того й існують, щоб здійснюватись. Лишається надія на те, що Джек, а також його менеджер Том Деніелз та інші натхненні прекрасним образом легендарного гетьмана люди зможуть «to make a dream come true» у Голівуді.

На запитання, звідки у нього стільки енергії і сили, Джек Пеленс відповів, що «дуже любить бараболю і кожен день її їсть». Крім того, прекрасно готує улюблені голубці і вареники.

Це людина з добрими карими очима, густим сивим волоссям, зростом під метр дев’яносто, манера спілкування якої невимушена і відкрита. В його очах є впевненість і самоповага, а у погляді вгадується глибока внутрішня філософія і знання життя.

«Я вам бажаю такого щастя, якого можна тільки побажати. Я вірю, що Україна стане однією з наймогутніших націй у світі і сподіваюся на зустріч наступної весни».