Дві й більше мов – це частково сумісні або цілком несумісні інформаційні системи. Сумісність (несумісність) може мати енергетичний характер, структурний та інформаційний. Українська та російська мови – це частково сумісні системи і їхнє одночасне використання призводить до суржикізації, а відтак до зростання ентропії. Сконструйована в такий спосіб думка впереваж є несумісною з оригіналом, вона спотворює реальність, спричинює хаос в інформаційному просторі, відтак може спровокувати негативні процеси в інших підсистемах держави як соціальної системи.

Як вважає відомий мовознавець Лариса Масенко, абсолютна більшість зарубіжних соціолінгвістів трактує явище масової двомовності, що переживає певна національна спільнота, як ПЕРЕХІДНИЙ ЕТАП В АСИМІЛЯЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ ВИТИСКУВАННЯ ОДНІЄЇ МОВИ ІНШОЮ. Досліджено, що при такому контактуванні двох мов ОДНА ПРАГНЕ СТАТИ ДОМІНУЮЧОЮ, А ДРУГА – ПІДЛЕГЛОЮ.

Про мовні реалії в Україні сьогодні можна судити з виступів на радіо і телебаченні, з газетних і журнальних публікацій, де питомі українські лексеми день за днем, місяць за місяцем, рік за роком опиняються поза мовним законом, а позанормативні русизми в суспільно-політичний лексиці, у побуті, на жаль, вже стали нормою.

Можна аргументовано стверджувати про існуючі факти мовно-лінгвістичної диверсії щодо української мови. йдеться не лише про легалізацію суржику в побуті, але й організацію мовного хаосу на офіційно-державному рівні – в політиці, науці, культурі.

Кальки з російської спотворюють лексику багатьох українських журналістів: «у випадку» (замість «у разі»), «доля відповідальності» («частка…»), «приймати участь» («брати участь»), «заказний лист» («рекомендований лист»), «підписка газет і журналів» («передплата…»), «складає» («становить»), «у жодному випадку» («у жодному разі»), «закалювання організму» («загартовування організму»), «мізерна доля» («мізерна частка»), «у п’яти хвилинах» і «у п’яти метрах (має бути «за п’ять хвилин» і «за п’ять метрів»), «вартість складає» («вартість становить»), «самий великий» («найбільший»), «працював в одній сорочці» («працював в самій сорочці»), «від першого лиця» («від першої особи»), «за углом» («за рогом»), «коньки на катку» («ковзани на ковзанці»), «важливо відмітити» («важливо відзначити»), «доля секунди» («частка секунди»), «палатка» («намет»), «носовик» («хусточка»), «ізюм» («родзинки»), «виключно» («винятково»), «везе тобі» («щастить тобі»), «простуда» («застуда»), «в даному випадку» («у даному разі»), «заслоняє» (замість «затуляє»), «прАві» – з наголосом на «А» («мають рацію» або «правІ» – з наголосом на «І»), «купе віддиху» («купе відпочинку»), «докладаю» («доповідаю»), «стакан» («склянка»), «образ життя» («спосіб життя), «знаходиться» («перебуває»), «кружка» («горнятко»), «відбувається» («коїться»), «самий кращий» («найкращий»), «втрачає свідомість» («непритомніє»), «забастовка» («страйк»), «відмічати» («відзначати»), «перш за все» («насамперед, передусім»), «палатка» («намет»), «паруса» («вітрила»), «банка» («слоїк» або «бляшанка», якщо зроблена з бляхи)…

Чудова і прекрасна погода (смак, аромат, здоров’я тощо) стала в Україгні відмінною/відмінним. ВІД ЧОГО? До речі, для позначення оцінки успішності (про сумнівну бальну систему оцінювання наразі не йдеться) й далі використовується малозрозуміле «відмінно» (калька з російського «отлично» – переклад з німецького Ausgezeichnet). Відмінно від чого? Вперто пишуть/кажуть: відмінна дорога, відмінні парфуми, відмінне здоров’я, відмінний смак і аромат… Навіть за совєтських часів погода в УРСР була чудовою (не відмінною!), парфуми мали чудовий запах (не відмінний!)… Невже не можна визначити знання як дуже добрі, добрі або задовільні? Навіть у 20-ті – 30-ті роки минулого століття в УРСР замість «відмінно» вживали «дуже добре». Кудись пощезали «Книгарні». Натомість повигулькували «Книги» і «Book». Книжковий фестиваль у Львові «Форум видавців» перетворився на Book Forum. Можливо, саме через це маленьким українцям замість дзиґи пропонують гратися з юлою.

Кількість кальок з російської за майже три десятиліття української незалежності драстично зростає, породжуючи в національному інформаційному просторі хаос, ентропію. Приміром, тотально використовується російське «доля» в сенсі «пайки» або «частки», створюючи плутанину. Але ж «доля» українською – це «судьба» російською. А ще є незрозуміла «точка зору». Чому не «з погляду»? «Без свідомості» замість «непритомний» . Замість «ковзанки» вживають «каток». Але ж «каток» українскою – це машина для асфальту. Журналісти та політики час від часу повідомляють, що на фронті українське військо «несе втрати» (правильно – «зазнають»), громадяни чомусь «несуть відповідальність» , а не відповідають. В лексиці українців отаборилось/прижилося круте місце, круті хлопці та дівчата, навіть круті й мегакруті краєвиди... Молодь вже не уявляє себе без експортованого з-за порєбріка вставного слова «тіпа».

Українці вперто не телефонують, а воліють дзвонити. Завершують телефонну розмову, як правило, банальним: «Ну, давай». Хоча в цьому сенсі, за логікою, напевно, мало б прозвучати українське: «Нумо».

А ще українці питання «піднімають», не «порушують». Депутати Верховної Ради рішення/закони чомусь приймають, а не ухвалюють. А ще «приймають участь». Не беруть. Вважають, напевно, що можна брати хабарі?..

В сучасній Україні щедро вродило й зарясніло усілякими топ-компаніями і топ-новинами, тільки й мови про всілякі фейки (вигадки і брехні кудись заподілись), українці вже не можуть обійтись без мейнстрімів і масмедій, без офісів, шопінгів, банерів і брендів, мультибрендінгових супермаркетів...

В УРСР на рекламних щитах регулярно повідомляли про вихід на екрани нового кінофільму: «Незабаром виходить на екрани…». Слово «незабаром» в Українській державі хтось вирішив замінили на «скоро». Слаа Богу, ще не на «бистро»?

Були в УРСР пункти прийому склопотари, макулатури тощо. З дива-дивного в незалежній Україні замість «пунктів» розплодилась сила-силенних усіляких «точок». «Пункти» кудись заподілись і пощезали, натомість повилазили «точки». У перспективі – «крапки»? Скарбниця в Українській державі відсутня. Замість неї – «казна». В результаті коїться казна-що... Інформаційний хаос породив і віджим (вичавлюання), і штатських (цивільних), і перчатки (рукавички), і роботу (працю), і співробітників (працівників)...

Через світову електронну павутину – інтернет також здійснюється електронна русифікація. На уроках інформатики, в лабораторіях і в побуті школярі й студенти спілкуються дивовижним комп’ютерним суржиком (сленгом): «ти ввів парамєтри страніци?», «файл сохранив?», «натисни «атмєніть», а потім натисни «создать», «дивись на парамєтри страніци – видєліть всьо», «канєц, завєршеніє сєанса».

Одне слово, «динаміка розвитку»! Мовна. Знакова. Семіотична. Малограмотність прищеплюють ще зі школи: «краснокожі індєйці плавали в лодках», «Італія була під сапогом Австрії» – дохідливо пояснює учням вчителька історії. «Земля – це знаряддя праці», – щиро переконаний голова обласної державної адміністрації. Одне слово, «тумани вісімнадцяті» і анальфабети хвацько керують і правлять…

«Україна є суржикомовна, – констатує відома письменниця Оксана Забужко. – Суржикізація є руйнуванням мови. І руйнуванням мислення, бо чистота мови пов’язана з чистотою мислення. Ігор Померанцев говорив дуже точно, що мова є пам’яттю, при всій своїй нібито крихкості. Цитуючи Юрія Шевельова, «кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий цю мову вживає».

Державу як соціальну систему творять різноманітні структурні складові, в яких мові відведена особлива роль. Йдеться, зокрема, про урбаністику, якраві елементи побуту тощо. Приміром, «мова рекламного тексту – це комунікативний блок, предмет соціолінгвістичного аналізу, де мовна функція здійснюється у своїй значимій соціальній ролі».

Колись серед галицької інтелігенції був популярний вислів: «П’яне вухо не чує брязкоту кайданів». Але це було колись. Нині український Львів заполонили іншомовні вивіски. Довкруж площі Ринок бовваніють англомовні назви закладів і крамниць: «Офіс house» (цифровий світ наколо тебе), «Sia home house» (аксесуари для інтер’єру), «La grotta» (піца на дровах), «Space» (жіночий одяг), «Fasion», «Reporter», «Prochnik», «Depp», «Milano fur», «Vip art», «Koazo pub», «Kollin’s»… Проспект Свободи: «Золотой Век», «Diamo», «Jiva», «Brocard», «Oscar», «Welfare», «Opera passage», «Motor», «Argos Antalia», «Levi’s», «MSJ»… Вулиця Дорошенка: «Guten tak», «Double coffe», «Black coffe», «Jacaranda», «Casablanca», «Lilly», «Atlantic», «Dizzy». Поміж них боязко туляться «Продути» і «Канцелярські товари»…

Де автентика? Де самоповага? Ми в такий спосіб долучаємось до загальнолюдських цінностей? «Юс сток» (назва крамниці для одягу розміщена на фоні усміхненої дівчини з кольорами американського прапора), «Євросеть» (замість «Євромережа»), «Смайл» (замість «Посміхнись»), «The best зошити Школярик» (замість «Найкращі зошити Школярик»). А ще «Парад IS», «Lilu», «Nola», «Sela», «Ельнара стар». А ще «хіп-хоп скейтшоп стаф». А ще є піцерія «Delicata», «Doner», мережа аптек «D.S. », і туристичних аґенцій «Трайдент», «Turtess». А ще є незбагнений «готік-хол», «хот-дог», «тітус». Що означає «Мультибрендовий магазин»? Сік в Україні перетворився на «джусік» відтак бабуся просить у продавчині показати їй «дустік з помідорів».

Англіцизми в українській мові вже перетворились на справжню лексичну пошесть: вейпи і скетчбуки, тренінги і шопінги, тендери і гендери, ґранди і кастинги, стартапи і тачпанелі, френди і кіборги, геловіни і онлайни, апгрейди і лайфхаки, гендмейди і буккросинги. Чи не забагато маємо цього «добра»?

Одне слово, проблема збереження національного генетичного коду більш ніж актуальна. Письменниця, громадська діячка Лариса Ніцой не приховує свого обурення: «Масове зґвалтування українців англійськими словами влаштували згори посадовці. Міністерство освіти запроваджує «булінг», міністерство культури шукає «стейкхолдерів» і встановлює «дедлайни», КМДА пропонує в трамваях і тролейбусах дочекатися «валідатора». Останнє – це якась еротична послуга?»

Буяє незбагнена фантазія рекламодавців і приватна ініціатива власників марштуток: «Як заплатиш, так поїдеш», «Зупинок тутка і тамка нема», «Насіння їсти зі шкарлупою», «Не хлопайте дверима», «Хочеш вийти – кричи». Чим не тема для муніципального дисурсу?

Рекламна убогість вражає: «Дякую тобі, Боже, що я не москаль», «Поцілуй мене, бо я українка», «Краще мозоль від пива, ніж горб від роботи». Пишногруді українки і червоні від сивухи козаки, які лізуть під спідницю. На кольоровій туристичній рекламі екскурсії напис: «Гуцулка Ксеня. Замками України». Який стосунок має гуцулка Ксеня до замків України? Мало того, замість вбраної у гаптований кептарик з поплітами у косах «дєвіца в сарахванє», голова якої загорнута в якусь шмату. Або «креативний» напис на фартусі: «Я тут самий главний». А ще є ресторан «Сім поросят». Чому не семеро?

Якщо вірити телерекламі, то пересічна, середньостатистична українка має постійні проблеми з травленням, її дратує неприємний запах з рота, хворіє на карієс і має чутливі зуби, не може прожити без прокладок для трусиків-танга чи нічних тампонів, постійно бореться з проблемною шкірою, зморшками та вугрями, має ламке і пошкоджене волосся всіяне лупою, 24 години на добу розмовляє телефоном, постійно відпирає білі плями від дезодорантів, боїться наближатись до кухонної плити і тому вживає в їжу тільки напівфабрикати…

Побачене й почуте мимоволі налаштовує на творчість – спонукає відтворити в художній формі таку собі побутову картинку-замальовку.

Першокласниці Уляні мама купила дуже гарну зубну щітку. Багатофункціональну, яка чистить зуби у важкодоступних місцях. Навіть язик чистить від усіляких мікробів. А ще мама на сніданок дає Уляні пластівці, бо вони розвивають інтелект, насичують організм макро- і мікроелементами. А сік та йогурт заряджають Уляну нестримною еенргією. Мило, яким миє руки, захищають весь день. Інколи, коли мама не бачить, Уляна користується маминими кремами. Їх у неї багато – для сухої шкіри, для засмаги, для зволоження ступнів ніг, від зморшок, від розширення вен, для щогляду шкіри під очима… А ще мама курить – це те, чого вона дійсно прагне. Бо цигарки дозволяють бути самим слбою. Така в телевізорі реклама…Татко любиь пити пиво з друзями. Бо так виявляється істинна чоловіча дружба. По телевізору казали, що пиво – це напій найкращих часів. А ще в тата є дезодоронт від якого всі жінки божеволіють. Але ним частіше користується брат. У нього є три мобільні телефони: з ліхтариком і фотоапаратом, з маленьким телевізором і радіо, з інтернетом. А це, як казали по телевізору, дивовижний світ нових можливостей, розваг і послуг. Телефонні оператори постійно піклуються про брата. У бабусі новий пояс. З собачої вовни. Уночі він гріє спину. Удень бабуся носить пояс з дротиками – вони зміцнюють тонус її м’язів. Крім того, бабуся вживає пігулки для очищення кишківника, для схуднення і для відновлння роботи печінки та активної діяльності нервових клітин. А дідуть краплі п’є. – реклама каже, що силу чоловічу підвищує. Незабаром дідусь супеременом стане! Сама ж Уляна мріє, щоб у телевізорі почали рекламувати котика. Тоді його мама обов’язково купить…

У корабелів є прикмета: як назвеш корабель – так він і попливе. Так отож. Літературна мова щезла з української реклами. Бал правлять кальки з російської. Мовних «перлів», неоковирностей, нісенітниць хоч греблю гати: «Приходьте і ви одержите істинне задоволення» («Приходьте і ви дістанете (матимете) СПРАВЖНЄ задоволення»); «Ціни найнижчі з існуючих» («Ціни найнижчі з наявних тепер (з теперішніх)»; У містах України якісь пробки (замість заторів); А ще в Україні «самі низькі ціни»...

Логіка копірайтерів (складачів рекламних текстів) незбагненна: «Сієста – найхрумкіший смак!» (смак визначається за «хрумкістю»?!), «Нізорал» спиняє залежність…» (цікаво, від якої залежності рятує шампунь?), «Замовте прямо (?!) сьогодні...» Правильно казати: «Замовте ВЖЕ сьогодні»); «Стакан (чому не склянка?) наполовину повний» (Як це зрозуміти? Адже половина – це одна з двох рівних частин); «Якщо вам заважає різка біль, прийміть…» (Слово «біль» в українській мові чоловічого роду. Тож правильно буде »різкий біль»)…

Вражає безглузда реклама зубних щіток: «щітка для всього рота», «для здоровішого чищення всього рота»(мимоволі виникає іронічне запитання: існують щітки для половини рота?); щітка може почистити «найнедоступніші місця» (це там, де зубів немає?) Реклама крему «Gsrnier» переконує, що «мороз сушить і дратує шкіру». А ще є «світ нерухомості», який хизується: «АН «Талісман» – кращий помічник у світі нерухомості».

«Розчулює» реклама пива: «Чернігівське. Живи на повну!» , «Пиво твоєї Батьківщини», «Пиво зближує людей». Не витримують жодної критики ступені порівняння прикметників, які використовує реклама,. «Кращі книги». Кращі за що? Чому не хороші, або найкращі? Вражає «глибина» фрази: «Соки України – для людей, як для себе». А це вже справжній «креатив»: на білборді зображені помідор, огірок, літровий слоїк, бляшана кришка і резюме – «Час квасити!»

Через недолугу рекламу (йдеться, зокрема, про надмірну експлуатацію примітивних образів автохтонів у сорочках-вишиванках з неодмінним брилем, смушевою шапкою або очіпком на голові й традиційною гостиною – «Йдуть свята – годиться випивати!», «Сім поросят і чарочка по вінця – збулася мрія українця») в свідомості як обивателя так і численних гостей нашої держави у такий спосіб закріплюється спотворений стереотип образу українця. А це вже ідеологія.

Хто змінить рекламні пріоритети, які ведуть до самознищення нації, культури? Доки українці надаватимуть перевагу «м’якій горілці» , «пиву нашої Батьківщини», чіпсам «Лейс», водночас заздро позираючи на дивовижний слоган «туалетний папір Кохавинка прикрасить будь-яке місце», доти Українська держава перебуватиме на задвірках світової культури.

Хаос у мові реклами, в ЗМІ породжує невпорядкованість думок у мозку. Згадаймо сентенцію булгаковського професора Філіпа Філіповича Преображенського: «Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнется разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах».

У масштабах Української держави слід говорити про хаос, надвисокий рівень ентропії в головах чиновників і можновладців, які, приміром, не розуміють сенсу словосполучення «брати участь». Для багатьох з них них «брати» асоціюється з поняттям «брати хабар». Відтак у будівництві й зміцненні держави вони лише «приймають участь». Тобто користі від таких «державотворців» – жодної.

Мова реклами вбиває найбільше. «Шановні пасажири! Не підтримуйте жебрацтво в трамваях і тролейбусах. Це погіршує умови проїзду».

Або: «Для ділових людей! Індивідуальний астрологічний гороскоп – зміни на майбутнє». Потомственна болгарська провидиця пропонує ворожіння на картах Таро, вирішення сімейних проблем, заплутаних ситуацій».

А це вже, можна сказати, класика: «Перериваємо запої вдома. Лікування від запою з доставкою додому»; «Унікальний метод позбавлення від алкоголізму! Аналогів немає. ПЕРЕДБАЧЕНІ ПІЛЬГИ».

Дивовижні українські слогани направду поза конкуренцією: «Паста для всього рота»; «Чітке та ясне зображення»; «Фруктовий смак чорної смородини»; «Без горіхів немає втіхи»; «Надзвичайно святкова пропозиція»; «Вшануймо Гетьман»…

Сучасній українській рекламі притаманна навіть не семіотична підступність, а елементарне невігластво. Причому агресивне. Знакове. Це вже, як мовиться, діагноз: «Ми більше не користуємось зубною пастою. Ми користуємось новою «Аквафреш»; «Скажеш, ти відмовишся від задоволення WINSTON»? «Батарейки видихаються», «Це так само надійно, як передати їх (гроші. – О.Р.) особисто в руки», «Препарат колдрекс розблоковує закладний ніс», «Ейрвейс – препарат для пом’якшення горла», «Нова кава? Но, но. Еліт-форт».

Телебачення завзято переконує: «Тампакс – це так природно». Помовчимо. Ті, хто «не доганяє», можуть отримати додаткову інформацію про «єдині прокладки з природним поглиначем запаху» із так званої «зовнішньої реклами» на одній з львівських маршруток. Це, безумовно, природніше.

Реклама крему: «Шкіра збалансована тому, що зволожена. Шкіра світиться зсередини». Реклама жіночих трусиків: «Так зручно, що хочеться носити, не знімаючи». Або: «Я люблю відчувати дотик. Тому користуюся милом…». Напис на коробці цукерок: «Лебедина вірність».

Хто, приміром, може пояснити, що таке «європейська якість», «ексклюзивний посуд», «здорові політичні сили»?..

Мені вже доводилося в своїх публіцистичних виступах звертати увагу на засилля мовних покручів у журналістиці, демонструвати приклади використання мовних недоладностей українськими телеведучими: ЧОРТІ ЩО; вона ЗВАЛИЛАСЬ мені на голову; під вагою ЛЬДА обривались дроти; ПІДПИСКА в ЛЮБОМУ відділенні зв’язку; ВИЗВАЛА шок; ПРОСИПАЄТЬСЯ ніжність; прапор ВОДРУЗИЛИ; хлопці ПОТІЮТЬ більше; люблять ПОПАХАТИ; ПІДПІЛЬЩИКИ; глядачі РОЗСТРОЇЛИСЯ; збиває З ТОЛКУ; взято під СТРАЖУ; чоловік і жінка РОЗВОДЯТЬСЯ; тато УВОЗИТЬ Бетховена; СТІЙКА пляма; САМЕ НАЙБІЛЬШЕ; в ОДНИХ трусах; ПОКУПИЦЯ; ОГНЕСТРЕЛЬНА зброя; шоу САМОТНЬОГО холостяка; «ТИПОВА дівчина», «ОксанА, та така БОДРА і СІЯЄШ щастям»..

Президент України під час участі у заходах з нагоди 100-річчя Національної академії наук України заявив, що після Революції Гідності відбувається динамічне утвердження державної української мови в освіті, в публічному житті, вона дедалі впевненіше звучить на радіо і телебаченні, зростає присутність української книжки.

На рекламних плакатах Петро Порошенко закликає: «Геть від Москви!». За логікою, мало б появитись і таке гасло: «Геть москворєчіє! Геть суржик!».