Українська дипломатія грається

На думку Богдана Яременка, українського дипломата і громадського діяча, Петро Порошенко просто шукає спосіб виконати мінські домовленості, фактично ігноруючи висновки про те, що це не ті домовленості, які можуть принести мир.

Остання зустріч в «нормандському» форматі та заява президента України після неї продемонстрували: позиція української сторони залишається незмінною в порівнянні з попередніми подібними зустрічами. Фактично офіційний Київ, в прагненні уникнути звинувачень, не готовий відкрито визнавати, що «Мінські домовленості – це не варіант», а також враховувати позитивні підсумки резолюцій ПАРЄ.

Коментуючи заяви Петра Порошенко за підсумками «нормандської» зустрічі, екс-генконсул України в Единбурзі і Стамбулі, голова правління фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко констатував: «Позиція України не змінилася в порівнянні з попередніми зустрічами. Фактично Порошенко заявляє про безальтернативність мінських домовленостей. Він просто шукає спосіб їх виконати, фактично ігноруючи висновки про те, що це не ті домовленості, які можуть принести мир ». Зокрема, «ігноруються позитивні речі, які для української дипломатії створюють ті ж резолюції ПАРЄ». Яременко заявив, що слова про «часові рамки» і «дорожню карту» виконання мінських домовленостей, через два роки після їх прийняття, виглядають «абсолютно дивно і нереалістично». Яременко наголосив: «Це не можна пояснити нічим іншим, як бажанням уникнути звинувачення в невиконанні цих домовленостей. Схоже, замість того, щоб намагатися підштовхувати наших партнерів до розуміння того, що Мінські угоди – не варіант, українська дипломатія грається в гру під назвою «Не бути звинуваченим у зриві мінських домовленостей», не думаючи про те, що реальна ситуація – це не стіл переговорів, що в цей час гинуть люди, і Україна не розуміє, які у неї перспективи».

http://ukr.obozrevatel.com/, 20 жовтня 2016

Меркель не вважає, що Україні слід негайно повернути контроль над кордоном

«Україна отримає остаточний контроль над власним кордоном тільки в кінці процесу, а до того ми маємо згоду, що спостерігачі ОБСЄ можуть рухатися вільно аж до кордону. Інколи це можливо, інколи проблематично, і російський президент це зазначив», – сказала Канцлер Німеччини Ангела Меркель на брифінгу після завершення переговорів у Берліні. За її словами, питання про озброєну місію ОБСЄ слід підняти лише після запуску виборчого процесу на Донбасі: «Коли буде існувати закон про вибори, і процес місцевих виборів будуть готувати, тоді можна буде говорити і про озброєну місію ОБСЄ». Жодного документу за результатами зустрічі підписано не було.

«Також домовилися, що ніхто не перешкоджатиме діяльності ОБСЄ і для забезпечення підготовки до майбутніх місцевих виборів, коли безпекові умови дадуть нам можливість їх проводити. Зараз ми зробимо спробу, щоб запровадити поліцейську місію ОБСЄ, яка буде забезпечувати безпеку як на час виборчого процесу, так і на перехідний період», – сказав після зустрічі Порошенко.

Тетяна КУСОК
http://www.pravda.com.ua/, 20 жовтня 2016

Захід викрутив руки Порошенку. Україна зазнала поразки від європейської бюрократії

Щодо розбіжностей у заявах Путіна і Порошенка після переговорів у Берліні, то я сподіваюся, що вони одне і те саме називають просто різними термінами. Але, врешті-решт, ці п’ятигодинні розмови закінчилися згодою Росії допустити спостерігачів ОБСЄ. Хоча треба чітко розуміти, що спостерігачі ОБСЄ – це, в тому числі, російські експерти, тобто, строго кажучи, експерти агресора. Хоча думаю, навіть цю угоду Росія виконувати не буде, тому що вона може набути форми викривальної: всім стане зрозуміло, що це російська агресія.

Росія не виконує свої зобов’язання ніде і ніколи – що в Сирії, що в Україні. Тим не менше Захід продовжує на щось сподіватися. Це – функція дипломатів намагатися в найбезнадійнішій ситуації, в ситуації розмови з терористами закликати їх до розсудливості. Участь Суркова в переговорах – це свого роду форма легалізації. «Так, ми злочинці, – кажуть вони, – але якщо ви хочете з нами говорити, то їжте ще й Суркова!» Це такий виклик. Виклик здоровому глузду, виклик охайності європейців. Але вони йдуть на це. Ніхто не хоче війни і кровопролиття. Крім того, це позиція європейських чиновників, вони більше зацікавлені в процесі обговорення проблем, ніж у самому результаті.

Щодо «дорожньої карти», про яку домовилися в Берліні, то розмови про це триватимуть. Йдеться про те, що Росія, продовжуючи агресію, не виконує своїх зобов’язань і фактично обманює і світове співтовариство, і Україну. У мене мало сподівань на те, що якісь домовленості можуть виконуватися Росією. РФ вже достатньо довела, що вона не є договороздатною.

Проведення виборів на Донбасі при домінуванні бандитів – це просто абсурд. Це річ, що не реалізується, але багатьом чиновникам в Європі потрібно поставити галочку, що процес триває. Хоч це і безглуздо.

У такій ситуації Путіну просто дуже потрібно було підтвердження статусу лідера світової держави, особливо після того, як з ним відмовилися зустрічатися, тиснути йому руку, і той самий Олланд і американці на дипломатичному рівні припиняють контакти. Тому для Путіна був важливий такий маленький прорив ізоляції, але розраховувати на те, що він буде виконувати взяті на себе зобов’язання, не варто.

І, на мою думку, Україна пішла на безпрецедентні поступки. По карті демілітаризації видно, що Маріуполь фактично залишається незахищеним, при тому що кілька разів робилися спроби його захоплення. І повинен зазначити, що це не демілітаризована зона в повному сенсі, це просто відведення якихось окремих видів озброєння, щоб зберігати там напруженість, Путін у цьому зацікавлений. Будуть постачання нових озброєнь, будуть застосовані вишукані методи обману.

Взагалі мінські угоди – це фікція, на яку західні переговорники змусили підписатися Україну, це викручування рук з боку чиновників, європейських дипломатів. Не буде виконуватися відведення військ, не буде виконуватися перемир’я, натомість спробують лише використовувати це для продовження агресії та провокацій.

Я впевнений, що він це розуміє, але в нього немає виходу. Не може ж він, як я, закликати до відмови від цієї кабали у вигляді безглуздих угод, які іменуються Мінськими. Йдеться про жорстокого, варварського агресора.

Ось убитий Моторола був садистом, злочинцем. Це не виняток, це правило. І, наскільки я розумію, йдеться про масові злочини на територіях ДНР і ЛНР, які в майбутньому можуть бути розкриті, втім, на це Росія не піде.

Я не дуже розумію, чому Україна не розпочинає судовий процес, підготовку до трибуналу щодо цієї агресії в Україні, в Криму. Це ті самі військові злочини, які скоюються в Сирії. Україні давно час зробити заяву і почати діяти в цьому напрямі.

Отже, переговори призвели до того, що політичні вимоги терористів приймаються. Але це не поразка від Росії, це поразка від європейської бюрократії, для якої процес є важливішим, ніж результат.

Константін БОРОВОЙ, російський опозиційний політик,
«Апостроф», 20.10.2016

«Багато хто зараз мені скаже, чому Україні не відмовитися від Мінських угод і не заявити, що це – окупована територія і відповідальна за неї окупаційна влада. Зокрема, в цьому плані були витримані дві останні резолюції ПАРЄ. Це дуже спокусливо і по суті вірно, але Україна не може не рахуватися зі своїми західними союзниками. У Заходу амбіції миротворців і конструктивний момент – заморозити цю лінію конфлікту».

Андрій ПІОНТКОВСЬКИЙ, політолог,
http://obozrevatel.com/

Клімкін розповів, про що ж саме домовилась нормандська четвірка

Міністр закордонних справ Павло Клімкін виступив у Верховній Раді під час години запитань до уряду і пояснив, про що саме йшла мова 20 жовтня у Берліні на зустрічі канцлера ФРН Ангели Меркель, президента Франції Франсуа Олланда, президента України Петра Порошенка і президента РФ Володимира Путіна та які домовленості були досягнуті.

Клімкін зазначив, що позиції України і Росії кардинально різняться: «Наша спільна позиція з Німеччиною та Францією і позиція Росії розходяться як в плані послідовності виконання заходів, так і чіткої гарантії їх виконання – у плані допуску ОБСЄ до територій окупованого Донбасу, у плані допуску ОБСЄ до неконтрольованої ділянки кордону».

Клімкін наголосив, що без чіткого встановлення послідовності та гарантій говорити про виконання Мінська неможливо: «І це наша спільна позиція з Німеччиною, Францією та іншими країнами ЄС».

За словами міністра, у Берліні говорилося про можливість запровадження озброєного компоненту ОБСЄ, однак в цьому плані позиції сторін розійшлися: «Тут наші позиції теж поки що достатньо розрізняються, але головне, що внаслідок послідовного тиску досягнуто домовленості про продовження цієї дискусії на віденському майданчику».

Глава МЗС зазначив: «Наша позиція в ході саміту була в тому, щоб без повного виконання безпекових домовленостей, зокрема припинення вогню, повного доступу ОБСЄ до території окупованого Донбасу і до неконтрольованої ділянки кордону, без виведення російських військ, озброєння і найманців переходити до обговорення інших питань неможливо».

У ході зустрічі лідери країн домовилися розробити «дорожню карту», яка стане основним документом з імплементації усіх Мінських угод – від 5 вересня та меморандуму від 19 вересня 2014 року і від 12 лютого 2015 року.

Як повідомив Клімкін, досягнута домовленість, що протягом листопада відбудеться зустріч у форматі міністрів закордонних справ для обговорення дорожньої карти: «Дорожня карта має включати безпековий вимір, логіку подальших політичних кроків, але обов’язково гуманітарний вимір: звільнення всіх заручників і в’язнів».

20 жовтня в ефірі ток-шоу «Право на владу» заступник голови Адміністрації президента Костянтин Єлісєєв зазначив, що Україна отримає доступ до неконтрольованої ділянки кордону з Росією на другий день після проведення місцевих виборів на окупованій частині Донбасу.

Тетяна КУСОК,
http://www.pravda.com.ua/, 21 жовтня 2016

Лише ілюзія безпеки

«Щодо «поліцейної місії ОБСЄ». Така місія не матиме сенсу без роззброєння всіх місцевих бандформувань в ОРДЛО . Мало того – вона може бути небезпечною в політичному сенсі, оскільки створить ілюзію «безпеки» в окупованих районах Донбасу, на чому наполягає Київ, але де-факто безпеки не забезпечить », – написав координатор групи «Інформаційний спротив» народний депутат Дмитро Тимчук на своїй сторінці у «Фейсбуці».

Логіка проста: поліцейська місія може бути озброєна тільки стрілецькою зброєю, тоді як у бойовиків – бронетехніка (включаючи танки), артилерія, міномети, гранатомети і пр. У цих умовах представники «збройної місії ОБСЄ» можуть забезпечити хіба що власну захист від місцевих п’яних голодранців , бажаючих поширюють в кишенях європейських гостей. Але ніяк не «вирішувати проблеми» з до зубів озброєними бандформуваннями.

Тому навіть з повним виведенням військ РФ з Донбасу (у що віриться насилу, але все ж), без роззброєння натовпів місцевих бойовиків і російських найманців ефективність «поліцейської місії» сумнівна. Але її присутність формально виконає умову Києва з безпеки – ось вам місія, а тепер, будь ласка, проводьте місцеві вибори. Правда, тепер під дулами автоматів не російських солдатів, а місцевих бойовиків і найманців. Хоча різниця, очевидно, не велика.

http://patrioty.org.ua/, 21 жовтня 2016