Піраміда цінностей була переверненою: відмінник – ізгой, що у майбутньому приречений просиджувати штани на інженерську зарплату. Дівчатка люблять хуліганів, фартових парубків. А що парубкові не пощастило, потрапив в «криту» – шкода пацана!

Все укладалося в парадигму «Без лоха – життя погане». У школі списували, видаючи чужі знання за свої, далі тягли, що погано лежить із заводів. Крутились якось. Годували, розумієш, Україну.

І раптом звичний світоустрій дав крен. Прем’єром став типовий «терпила». Лохи захопили владу й «оборзєлі» настільки, що не хочуть більше грати в наперстки!

Яценюк для пролетаря – живе втілення образи. Він – гірше фашиста. Тому що фашисти – хоч і не наші, але міцні хлопці, теж з робітників, співали пісні, поважали пиво й шнапс. А тут? Худий, лисий, в окулярах. Мабуть, коли нормальні пацани за школою курили, цей у бібліотеці сидів, навчався. Інша річ Янукович!

А пастор? Турчинов? Уявляєте – віруючий. Сміх та й годі! «Батя», щоправда, теж вірив, але якось інакше, по-богатому. Лише оклади скільки коштували! І ми типу православні: дивіться, який у нас хрестик! Самі хрещені, якщо хреститися вміємо. У церкві були останній раз, щоправда, років три тому – чергового пацана хрестили.

Янукович взагалі був зрозумілий пацан: не терпила, не лох, піднявся з лайна до самої вершини. А що крав?.. Ну, а ти б на його місці не крав? Та не бреши.

І от Донбас, принаймні якась його частина, піднялася на боротьбу за колишній спосіб життя.

Це не боротьба з фашизмом, ясна річ. Визначення фашизму серед борців з ним мало хто дасть, тим паче, що ніхто не намалює символ фашизму. Потрібне було гасло, просте й зрозуміле, от і назвали супротивників фашистами.

Насправді це ксенофобія й нічого більше – ксенофобія за інтелектуальною ознакою. Звідсіля, до речі, виникає нелюбов «антифашистів» до євреїв, у яких примат освіченості вирощувався тисячоріччями. Зверніть увагу, що у всякого супротивника шукаються єврейські коріння – так було з Тимошенко, Яценюком, Порошенком і навіть з Ярошем.

Багато хто дивується дурості Царьова, Пушиліна, Губарєва. Деяких лідерів так і зовсім перекидають через кордон – за браком місцевих кадрів. Інших тут немає – для того, щоб керувати ДНР потрібен якийсь певний сплав підлості, недалекоглядності й сякого-такого розуму.

Підтримка базується на таких самих «депутатах». Розкол Донбасу відбувся не за політичною ознакою, а за інтелектуальною. На барикадах ДНР зараз немає відмінників. Там – двієчники, якими верховодять трієчники-пройди й «хорошисти». Це – контрреволюція двієчників.

Плюньте в тім’ячко тим, хто вимагає «услишать Домбас». Нічого розумнішого «И-и-и» і «У, суки» ця частина Донбасу зробити не може. Вимоги про федералізацію те саме що «боротьба з фошистами» – придумані обидві не рядовими бійцями а наперсточниками. Дарма, що ті нині ходять у піжмаках від Армані – федералізація їм потрібна, щоб у межах регіону їхня влада залишалися непорушною й менти як і раніше призначалися ними ж.

Чим нижчою є освіта людини, тим ймовірніше він буде за Путіна й Російський Міф. Зверніть увагу: проросійські агітатори погано знають мову, яку мають намір захищати від «бєндєровцев». Бандерівці, до речі, володіють звичайно трьома-чотирма мовами.

– Що ти пропонуєш? – запитує звичайно в такій ситуації мій шеф.

– Не знаю, – відповім я.

Мозок у цих голови вже не вкласти. Запроваджувати якусь суцільну моду на освіченість? У краї, де дипломи завжди купувалися? Робити безоплатною другу вищу освіту за деякими спеціальностями, коли й першу вищу не всі прагнуть одержувати?

Це процес, боюся не на один десяток років. Навіть коли Росія посиплеться, а це вже перспектива найближчого десятиліття, їх не відпустить. Навпаки, відбудеться створення нового міфу, начебто того, котрим оповите минуле часів СССР. Будуть казати, що Путін усе робив правильно, але хвороба/вороги/зрадники все зруйнували.

Єдине, що спадає на думку – це метадонова, замісна терапія: дати їм інший, прекрасний український міф.

Опубліковано в блозі tumanjarom.livejournal.com
25 червня 2014