Лицемірні? Ну-ну… 4 лютого 2014 року на засіданні Президії Верховної Ради Криму депутат від Партії регіонів Володимир Кличников запропонував прийняти звернення до президента та Законодавчих зборів Російської Федерації виступити гарантом непорушності статусу автономії Криму, а також непорушності прав і свобод громадян АРК. «Понесло» і депутата Сергія Цекова з партії «Русское Единство»: «Ми просто зобов’язані звернутися до Російської Федерації з урахуванням того, що Крим – це російська автономія, російська за національністю, з культури і мови. Зрозуміло, що це багатонаціональна територія, на якій проживають представники різних національностей у мирі та злагоді, але, тим не менше, нашим захисником може бути тільки Російська Федерація. Тому я закликаю Президію і Верховну Раду АРК підготувати відповідне звернення до Російської Федерації на підтримку допомоги і захисту». Обидві ініціативи депутати Верховної Ради Криму розглянуть на своєму засіданні 19 лютого. Ось так.

Цікаво було б почути коментар з цього приводу від в. о. міністра закордонних справ пана Кожари. Та наразі він зберігає дипломатичну паузу. Зрештою, дивуватись нема чого. Бо свого часу, ще 2 грудня 2012 року, коли такий собі «Всеукраинский Координационный Совет организаций российских соотечественников» оприлюднив на інформаційно-аналітичному порталі «Русский мир Запорожья» заяву, в якій містився далеко не двозначний заклик (« Мы обращаемся к руководству Российской Федерацией с призывом не допустить ситуации, когда представители левопатриотического движения, русских и пророссийских организаций Украины будут вынуждены в одиночестве противостоять узурпировавшему власть на Украине альянсу украинских националистов, подстрекаемых и поддерживаемых западными державами »), ні українське МЗС, ні владні структури та організації, відповідальні за оцінку й прийняття належних ухвал щодо провокативних закликів, належним чином не зреагували …

Чи не тому прес-служба Партії регіонів, підбадьорена такою пасивністю силовиків, нічтоже сумняшеся 2 квітня 2013 року заявила, що «фашизм – на пороге украинского Дома», що «от фашиствующих лозунгов оппозиция перешла к зверству и террору» ? Отож бо й воно…

Сьогодні «п’ята колона» в Україні вже не криючись, нахабно й агресивно демонструє брутальні приклади підміни понять й банального політичного шулерства. Яскраве цьому підтвердження – офіційне освячення «п’ятої колони» в Україні чинною владою в особі сотень місцевих організацій Партії регіонів та Харківської облдержадміністрації. Йдеться про створення у Харкові такої собі «громадської організації» з гучною російськомовною назвою «Украинский фронт» та не менш гучним російським імперським символом – так званою «георгіївською стрічкою». На зібранні організаторів об’єднання глава Харківської облдержадміністрації Михаїл Добкін заявив, що «фронт почне зачищати і очищати українську землю від тих, хто прийшов сюди з окупаційними планами».

З цього місця хотілось би почути докладніше. Зачищати і очищати українську землю від казаков з Волгограду? Від донських, кубанських і тверських казаков? Бо як повідомив «Аргумент», верховний отаман союзу козачих військ Росії і зарубіжжя, член комітету з безпеки Державної Думи РФ Віктор Водолацкий нічтоже сумняшеся заявив, що козачі війська Дону, Кубані і Тереку зможуть надати допомогу козакам Запоріжжя впоратися з безладами в Україні. Мовляв, Дон, Кубань і Терек – це близькі до Запорізького війська території. І якщо козаки Запоріжжя звернуться по допомогу, то козачі війська Росії негайно її нададуть. За словами Водолацького, національна безпека України пов’язана і з Росією, оскільки на українській території перебувають близько 7 мільйонів російських громадян ( http://argumentua.com/novosti/kazachi-voiska-dona-kubani-i-tereka-namereny-usmiryat-vosstavshuyu-ukrainu).

Трагедія України в тому, що у Верховній Раді чимало парламентаріїв просувають та захищають інтереси іншої держави, всупереч національним інтересам. «Спершу вони займають ключові позиції в урядовому апараті, затим ведуть в країні підривну роботу і нарешті викликають кризу, з тим щоби ввести… війська за телеграмою, текст якої складається зазделегідь» . Ця цитата з книжки Луї де Йонга «Немецкая пятая колонна во второй мировой войне» стосувалась дій німецької п’ятої колони в Австрії 1938 року. Однак спостереження Луї де Йонга все ще актуальні для розуміння конфліктних ситуацій, пов’язаних з російськими меншинами на території колишнього СССР. Між воєнною і політичною п’ятими колонами, безумовно, існує чимало проміжних, перехідних варіантів. Їх українці відчувають сьогодні особливо гостро в системі освіти, в Законі про мову, в безпековій та військовій сфері, у міжконфесійних конфліктах…

І в «Украинского фронта», і в «Украинского выбора» й інших так званих громадських організацій є цілком конкретні плани стосовно Української держави та українського народу. Написані ці плани в Москві. Але від кого насправді треба «зачищати і очищати українську землю» українці добре знають. Їхні прагнення (українського народу) вже звиш двох місяців артикулює Майдан. А Захід мало-помалу усвідомлює, що нині Україна нагально потребує ефективної економічної та політичної допомоги, що сьогодні Україна має стати найвищим глобальним пріоритетом для світових демократій, зважаючи на «сусіда з каменем за пазухою»...