«Я відчуваю тривогу стосовно мого майбутнього у зв’язку із Зеленським. Він, мабуть, не розуміє, що йому робити, і як робити ... Я вважаю, що Зеленський сам не розумів, на що він йде... Я думаю, що Зеленський взагалі буде лікуватися у психотерапевтів незабаром, якщо знайдеться психотерапевт, який зможе йому допомогти».

Семен Глузман,
український психіатр, громадський діяч,
політичний в’язень часів СССР

У жовтні 2009 року Євген Сверстюк чітко сформулював вимоги до кандидатів на посаду Президента України:

«1. Однозначна особистість, українець з бездоганною репутацією і докладно висвітленою біографією.

2. Людина високої культури і широкого кругозору, з глибоким розумінням української історії і національних пріоритетів, що були нівельовані століттями неволі.

3. Особа з бездоганною професійною репутацією і позитивним сімейним іміджем.

4. Людина, порядність і правдивість якої не ставилися під сумнів.

5. Незалежна політична фігура, не зв’язана з власним бізнесом і не обтяжена популістськими навичками, закоріненими в комуністичному вихованні.

6. Президентові народ хоче вірити. Як правило, вірять тому, хто вірить у Бога і сповідається перед ним».

Безумовно, це ідеал, але саме ідеали і є орієнтирами. Питання лише в тім, наскільки близько перебуває обранець від цього ідеалу. Питання лише в тім, наскільки відповідально і прискіпливо ставились українці до вибору першої особи в державі. Зокрема, 2019 року…

Василь Овсієнко, політв’язень часів СССР, історик дисидентського руху, десять років тому звернув увагу на таке:

«Ніколай Азаров, «парєнь із Калугі», прибився в Україну в 1984 році. Він принаймні не прикидається українцем. Напередодні виборів 2004 року один журналіст запитав Азарова, чи не збирається і він висуватися в президенти України. Азаров відповів: «Ещё лет пятьдесят президентами Украины должны быть украинцы». Правильно. Років через півсотні, коли буде стабільний Закон, коли буде тверда Українська держава, президентом можна буде обрати хоч Барака Обаму – і нічого з Україною не станеться. Я допускаю, що й тепер Президентом України може бути не українець родом. Але це має бути людина, яка перейнялася українським національним духом і готова душу й тіло покласти за Україну».

З цим, врешті-решт, можна погодитись. Але. Незабаром побачимо/відчуємо/зрозуміємо наскільки новий президент Української держави «перейметься українським національним духом і буде готовий душу й тіло покласти за Україну».

З тексту присяги новообраного президента: «Я, Зеленський Володимир Олександрович, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Для цього доведеться вирішувати надскладні проблеми українського державотворення, долати та обирати непрості економічні, політичні, соціальні та військові шляхи. Дотримуючись Основного Закону країни.

Але насамеред треба встановити загальнозрозумілі пріоритети, якими має визначитися майбутнє України. Слід виробити оптимальний план осягнення цілі. Не будь-якою ціною, не скільки буде змоги, а лише стільки, скільки потрібно. Головні ресурси доброго планування – інтелектуальні й психологічні, а не матеріальні. Добре планування полягає у стимулюванні до дії – розумно і свідомо вибрані, реалістично й точно окреслені цілі, які можна здійснити. Цілі мають збігатися з можливостями, інакше – втрата ресурсів на авантурні прожекти. Існують засадничі речі, які українці врешті-решт мають усвідомити: ДЕ ХОЧУТЬ БУТИ і ЯК ХОЧУТЬ ТУДИ ДІСТАТИСЯ.

Треба поставити перед нацією першочергову мету і вказати найкоротший шлях до її реалізації. Йдеться насамперед про зрозумілу всім громадянам програму не просто виходу з кризи, а по суті програму порятунку держави. Має бути висунено гасло «За!». За Україну, за її прооцвітання, за її громадян, за їхній добробут, за їхню безпеку.

Щоб збалансувати владу, в найближчі три-чотири місяці слід скликати Установчі збори (Конституційну асамблею).

Перше завдання УЗ – визначити соціально економічний устрій суспільства. Цей устрій має забезпечити умови зростання економічного добробуту країни та її громадян, дотримання свобод і соціального захисту. Саме УЗ визначають повноваження та відповідальність кожної гілки влади, граничну кількість державних чиновників і розміри їхнього утримання. Ці норми мають бути зафіксовані, й надалі жодна гілка влади не може їх перевищувати. Принцип відсторонення членів УЗ від влади і неучасті їх у виборних владних структурах у майбутньому гарантує, що при встановленні меж повноважень і привілеїв гілок влади вони створюватимуть їх не «під себе». Це найважливіша умова будівництва ефективних структур влади.

Головна особливість Установчих зборів полягає в тому, що після виконання покладених на них функцій їх члени уже ніколи не займатимуть виборних державних посад. УЗ мають також строго розділити гілки влади, заборонити так зване «делегування повноважень» від однієї гілки влади до іншої. Саме через таке делегування виконавча влада звичайно підпорядковує собі інші структури, у результаті чого демократія замінюється авторитарним режимом і деспотією.

1. Установчі збори мали б затвердити не тільки новий виборчий закон, а й нову Конституцію (вона може бути й модифікованою сучасною). «Розвести» всі гілки влади повинна нейтральна сторона.

2. Оскільки в судовій гілці влади цілковитий обвал, то для посилення (чи тотальної зміни) судової гілки влади треба здійснити два заходи: а) виборність суддів (як і депутатів); б) запровадження інституту судових засідателів (у кожному засіданні має брати участь 10–12 засідателів).

Чи наважиться новий Президент ініціювати скликання Установчих збори (для затвердження нової Конституції з новою гілкою судової влади і новим виборчим законом)? Кого запропонує (від цього все й залежить) ввести в члени УЗ?

Якщо Установчі збори не будуть скликані і в умовах війни («Ганнібал біля воріт!») не буде здійснене «перезаснування» системи, держава може ввійти у своєрідний стан ступору, а відтак перетворитись в «Україну 404».

Слід зважати й на таке: у ключових столицях Європи запанували настрої умиротворення країни-агресора. Ситуація багато в чому нагадує діяння продажних політиканів зразка 1938 року. Для України дедалі актуальнішим стає застереження В’ячеслава Липинського: «Спинний хребет кожної державної, а отже, й державно-демократичної організації – військо».

В умовах так званої гібридної війни українському президентові особливу увагу треба приділити проблемі захисту інформаційного простору держави. А ще, на наш погляд, йому таки доцільно пройти курс молодого бійця (хоча б місячний), аби знати як поводитися зі зброєю (бодай з АКМ, ПМ чи «Форт»), отримати елементарні навички надання медичної допомоги та дістати базові уявлення про тактику й стратегію ведення бою, про інженерне обладнання позицій, про мінну безпеку та екіпірування. А ще отримати інформацію про наявні військово-облікові спеціальності.

Безумовно, «Мистецтво війни» Сунь Цзи, «Державець» Макіавеллі та «Природа війни» Карла фон Клаузевіца повинні стати настільними книгами нового президента. Володимиру Зеленському треба буде усвідомити і надважливе значення та можливості розвідувальних служб.

Новому президентові не зайве переглянути і найновіші українські кінострічки – «Кіборги» та «Позивний «Бандерас», американський кінофільм Стенлі Кубрика про війну у В’єтнамі «Full Metal Jacket» («Ціліснометалева оболонка»)...

І, звісна річ, Володимиру Зеленському конче потрібно скласти тест на підтримку ухваленого «мовного закону» – «держава зобов’язана забезпечити можливість повернення до рідної мови і тим українцям, які на ньому вже говорять, і русифікованої, найбільш вразливої частини народу» (Віталій Портников, журналіст). Тим паче, що навіть Рада Безпеки ООН з ініціативи РФ скликала своє засідання з приводу «мовного закону», ухваленого українським парламентом.

Багато чого ще треба буде зробити, осягнути, вивчити, зрозуміти, усвідомити, пройти, здолати, оминути... Дотримуючись Основного Закону Української держави. І на те нема ради.

Замість післямови

Відомий біржовий аналітик Степан Демура цікаво прокоментував президентство Володимира Зеленського: «У Зеленського немає не те щоб команди, немає взагалі людей, котрі якось, щось розуміють в економіці. А про політику я взагалі мовчу – Кремль полускає їх усіх, як горішок».

Українцям Демура дав поблажливу напутню пораду: «Гаразд, дітваки, зла не тримайте. У вас є симпатична країна – клімат хороший, політична система перспективна, розташовані поруч з Європою. Залишилось тільки порозумнішати».

Помовчимо?