Державне управління потребує фахівців, які здатні швидко ухвалювати правильні рішення

У російського історика Едварда Радзинського натрапляємо на спостереження за епохою царювання імператора Олександра II: «Вместо арестованных, высланных или уехавших за границу зрелых людей, возглавлять эту новую молодежь пришли сверстники – недоучившиеся гимназисты и студенты. Их закружил, опьянил, обезумел дух свободы, и они жаждут политической деятельности. Молодые люди презирают поколение вчерашних либералов. С ненавистью молодых к старикам они называют их не иначе как «соглашателями», «господами, которые, при всей эрудиции и революционных фразах, бессильны порвать со старым порядком». Ибо старики верят в реформы. Но верить следует только в революцию».

Олександр Достоєвський (вчений-гістолог, племінник письменника Федора Достоєвського. – Країна) про цей відтинок російської історії пише: «Экспроприаторы, убийцы, бомбоносцы – это бездарные литераторы, студенты, не кончившие курса, адвокаты без процессов, артисты без таланта, ученые без науки. Люди с огромными амбициями и малыми талантами. Много амбиции, но мало амуниции».

Латинське слова ambitio означає честолюбство, зарозумілість, жадібність, гординю. Молодим членам «Голосу народу» (від назв партій «Голос» і «Слуга народу». – Країна) – енергійним і марнославним – амбіцій не позичати. З амуніцією ситуація менш обнадійлива. Ці призовники до парламенту часто не розрізняють інформацію та знання і забувають, що громадська сила накопичується насамперед через останні. Знання – це систематизовані достовірні уявлення про предмети і явища. Застосовуються для організації діяльності і вирішення завдань. А інформація – відомості про поняття, факти, події. Не всім удається сприйняти та належно опрацювати її.

Повний текст матеріалу – в журналі «Країна» за 11 липня 2019 року.