Людина творить системи – політичні, економічні, соціальні, військові, культурні тощо. Кожна має конкретне призначення. Приміром, мова – це інформаційна система, побудована таким чином: кожна попередня фраза містить у собі інформацію про наступні, а кожна наступна уточнює або розширює попередню. Що точніше враховані параметри стійкості, адекватності, правильності – то довше діятиме система.

Дві й більше мов – це частково сумісні або цілком несумісні інформаційні системи. Сумісність/несумісність може мати енергетичний характер, структурний та інформаційний. Українська та російська мови – це частково сумісні системи. Їх одночасне використання призводить до суржикізації, а відтак – до зростання ентропії (у лінгвістиці й соціології – відхилення, патологія у поводженні групи людей, яке обумовлює світогляд, менталітет, ідеологему поведінки і державотворення. – Країна). Сконструйована в такий спосіб думка здебільшого є несумісною з оригіналом. Вона спотворює реальність, спричинює хаос в інформаційному просторі, відтак може спровокувати негативні процеси в інших підсистемах держави.

Абсолютна більшість іноземних соціолінгвістів трактують явище масової двомовності національної спільноти як перехідний етап в асиміляційному процесі витіснення однієї мови іншою, каже мовознавець Лариса Масенко. Досліджено, що за такого контактування двох мов одна прагне стати домінантною, а друга – підлеглою.

Про мовні реалії в Україні сьогодні можна судити з виступів на радіо і телебаченні, з газетних і журнальних публікацій. Питомі українські лексеми день за днем, місяць за місяцем, рік за роком опиняються поза мовним законом. А позанормативні русизми в суспільно-політичній лексиці в побуті вже стали нормою.

Можна аргументовано стверджувати про факти мовно-­лінгвістичної диверсії щодо української мови. Ідеться не лише про легалізацію суржику в побуті, а й організацію мовного хаосу на офіційно-державному рівні – у політиці, науці, культурі.

Чудова чи прекрасна погода стала в Україні «відмінною». Уперто кажуть: відмінна дорога, відмінний смак і аромат, відмінне здоров’я. Відмінні від чого? До речі, для позначення оцінки успішності й далі використовують малозрозуміле «відмінно». Це калька з російського «отлично» – переклад із німецького Ausgezeichnet. Невже не можна оцінити знання як «дуже добрі», «посередні»? Навіть у 1920–1930-ті в УРСР вживали ці форми.

Кудись пощезали «Книгарні». Натомість повигулькували вивіски «Книги» і Book. Фестиваль у Львові «Форум видавців» перетворився на Book Forum. Можливо, саме через це маленьким українцям замість дзиґи пропонують гратися з юлою.

Кількість кальок із російської за майже три десятиліття української незалежності драстично зростає, породжуючи в національному інформаційному просторі хаос. Приміром, тотально використовується російське «доля» в сенсі пайки або частки, створюючи плутанину. Але ж «доля» – це «судьба» російською. А ще є незрозуміла «точка зору». Чому не «з погляду»? «Без свідомості» замість «непритомний». Журналісти й політики час від часу повідомляють, що на фронті українське військо «несе втрати» – замість «зазнає втрат». Громадяни чомусь «несуть відповідальність», а не відповідають. У лексиці українців отаборилися прижилися круте місце, круті хлопці й дівчата, навіть круті й мегакруті краєвиди. Молодь уже не уявляє себе без імпортованого з-за «порєбріка» вставного слова «тіпа».

Українці вперто не телефонують, а воліють дзвонити. А ще питання піднімають, а не порушують. Депутати Верховної Ради рішення/закони чомусь приймають, а не ухвалюють. А ще «приймають участь». Не беруть. Вважають, напевно, що брати можна хабарі?

У сучасній Україні щедро вродило й зарясніло усілякими топ-компаніями і топ-новинами, тільки й мови про фейки (вигадки і брехні кудись заподілися). Українці вже не можуть обійтися без мейнстрімів і масмедій. Без офісів, шопінгів, банерів і брендів.

В УРСР на рекламних щитах регулярно повідомляли про вихід на екрани нового кінофільму: «Незабаром виходить на екрани…» Згодом слово «незабаром» хтось вирішив замінити на «скоро». Слава Богу, що не на «бистро».

Були пункти прийому склотари, макулатури тощо. З дива дивного в незалежній Україні замість «пунктів» розплодилася сила-силенна всіляких «точок». У перспективі – «крапок»? Скарбниці в Україні теж чомусь немає. Замість неї – казна. В результаті, твориться/чиниться казна-що.

Через інтернет також здійс­нюють електронну русифікацію. На уроках інформатики, в лабораторіях і в побуті школярі та студенти спілкуються дивовижним комп’ютерним суржиком-сленгом: «ти ввів парамєтри страніци?», «файл сохранив?», «натисни «атмєніть», а потім «создать».

«Динаміка розвитку»! Мовна. Знакова. Семіотична. Малограмотність прищеплюють ще зі школи: «краснокожі індєйці плавали в лодках», «Італія була під сапогом Австрії» – дохідливо пояснює учням вчителька історії. «Земля – це знаряддя праці», – щиро переконаний голова обласної державної адміністрації.

«Україна є суржикомовна, – констатує письменниця Оксана Забужко. – Суржикізація є руйнуванням мови. І руйнуванням мислення, бо чистота мови пов’язана з чистотою мислення. Ігор Померанцев говорив дуже точно, що мова є пам’яттю, при всій своїй нібито крихкості. Цитуючи Юрія Шевельова, «кожна мова є чортячо небезпечний свідок історії народу, котрий цю мову вживає».

Державу як соціальну систему творять структурні складові, в яких мові відведена особлива роль. Йдеться, зокрема, про урбаністику, яскраві елементи побуту тощо.

Колись серед галицької інтелігенції був популярний вислів: п’яне вухо не чує брязкоту кайданів. Але це було колись. Нині український Львів заполонили іншомовні вивіски: «Офіс house», Sia home house, La grotta (піца на дровах), Space (жіночий одяг), Milano fur, «Золотой Век», Oscar. Поміж них боязко туляться «Продукти» й «Канцелярські товари».

Де автентика? Де самоповага? Ми в такий спосіб долучаємось до загальнолюдських цінностей? «Юс сток» – назва крамниці одягу, розміщена на фоні усміхненої дівчини та кольорів американського прапора, «Смайл» – замість «Усміхнись», «The best зошити Школярик» – замість «Найкращі зошити Школярик». А ще Lilu, Nola Sela, Ельнара стар. А ще «хіп-хоп скейтшоп стаф». А ще є піцерія Delicata, мережа аптек «D.S.» і туристичних аґенцій Turtess. А ще є незбагненні «готік-хол», «хот-дог», «тітус». Що означає «мультибрендовий магазин»? Сік в Україні перетворився на «джусік», відтак бабуся просить у продавця показати їй «дустік із помідорів».

В українську мову брутально вдерлися тренінги й кастинги, гендери й модератори, стартапи й апгрейди, лайфхаки і барбершопи, кіборги і вейпи, онлайни і буккросинги, тачпанелі й гендмейди, скетчбуки, френди, геловіни та інші мовні покручі.

Про національний генетичний код і його збереження не йдеться. Письменниця Лариса Ніцой не приховує обурення: «Масове зґвалтування українців англійськими словами влаштували згори посадовці. Міністерство освіти запроваджує «булінг». Міністерство культури шукає «стейкхолдерів» і встановлює «дедлайни». КМДА пропонує в трамваях і тролейбусах дочекатися «валідатора». Останнє – це якась еротична послуга?»

Буяє незбагнена фантазія рекламодавців і приватна ініціатива власників марштуток: «Зупинок тутка і тамка нема», «Насіння їсти зі шкарлупою», «Не хлопайте дверима». Чим не тема для муніципального дискурсу?

Рекламна убогість вражає. Пишногруді українки і червоні від сивухи козаки, які лізуть під спідницю. На кольоровій туристичній рекламі екскурсії напис: «Гуцулка Ксеня. Замками України». Який стосунок має гуцулка Ксеня до замків України? Мало того, замість вбраної у гаптований кептарик із поплітами у косах – «дєвіца в сарахванє», голова якої загорнута в якусь шмату. Або «креативний» напис на фартуху: «Я тут самий главний». Є у Львові й ресторан «Сім поросят». Питання: чому не семеро?

У корабелів є прикмета: як назвеш корабель – так він і попливе. Так отож. Літературна мова щезла з української реклами. Бал правлять кальки з російської. Мовних перлів, неоковирностей, нісенітниць хоч греблю гати: «Приходьте – і ви одержите істинне задоволення», замість «Приходьте – і ви дістанете (матимете) справжнє задоволення». У містах якісь пробки – замість заторів. А ще в Україні «самі низькі ціни».

Логіка копірайтерів – авторів рекламних текстів – незбагненна: «Сієста» – найхрумкіший смак!» Смак визначається за «хрумкістю»? «Нізорал» спиняє залежність» Цікаво, від якої залежності рятує шампунь?

Вражає безглузда реклама зубних щіток: «Щітка для всього рота». А є для половини? Чи реклама крему Garnier, яка переконує, що «мороз сушить і дратує шкіру».

Не витримують жодної критики ступені порівняння прикметників: «Кращі книги». Кращі за що? Чому не хороші, або найкращі? Вражає «глибина» фрази: «Соки України – для людей, як для себе».

Через недолугу рекламу, йдеться, зокрема, про надмірну експлуатацію примітивних образів автохтонів у сорочках-вишиванках із неодмінним брилем, смушевою шапкою або очіпком на голові й традиційною гостиною: «Йдуть свята – годиться випивати!», «Сім поросят і чарочка по вінця – збулася мрія українця» – у свідомості й обивателя, і гостей нашої держави закріплюється спотворений стереотип образу українця. А це вже ідеологія.

Хто змінить рекламні пріоритети, які ведуть до самознищення нації, культури? Доки українці надаватимуть перевагу «м’якій горілці», «пиву нашої Батьківщини», чіпсам «Лейс», позираючи на дивовижний слоган «туалетний папір «Кохавинка» прикрасить будь-яке місце», доти українська мова тулитиметься на задвірках світової культури.

Хаос у мові реклами, засобів масової інформації породжує невпорядкованість думок у головах обивателів і політиків. У масштабах держави слід говорити про хаос, надвисокий рівень ентропії в головах чиновників і можновладців, які, приміром, не розуміють сенсу словосполучення «брати участь». Певно, для них поняття «брати» асоціюється з хабарем. Тож у будівництві й зміцненні держави вони лише «приймають участь». Тобто користі від таких «державотворців» – жодної.

На рекламних плакатах президент Петро Порошенко закликає: «Геть від Москви!» За логікою, мало б з’явитись і таке гасло: «Геть москворєчіє! Геть суржик!»

Gazeta.ua