Керівник сайту «Миротворець» Роман Зайцев вважає, що українські ЗМІ зараз перетворюються на зброю ворога проти нас. Про це він сказав в інтерв’ю виданню «Факти».

«Після того як три місяці тому сайт «Миротворець» опублікував особисті дані журналістів, акредитованих у так званих «ЛНР» і «ДНР», експертне співтовариство розділилося на тих, хто підтримав акцію, і тих, хто назвав її провокацією, спрямовану проти ЗМІ. І, треба відзначити, доволі ефективну. Адже складно довіряти журналістам, про яких розповідають, що вони працюють з терористами. При цьому аргументи медійників, котрі стверджують, що суто професійний підхід зобов’язує їх працювати по обидва боки барикади, потопають в океані обурення. Це обурення підтримує і виконавчий директор Центру дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, світу, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець», а віднедавна ще й керівник інформаційної агенції Роман Зайцев. На його думку, зараз, під час неоголошеної війни, журналісти повинні бути насамперед патріотами, а потім професіоналами», – пише видання.

– Романе, публікація «Миротворцем» списків журналістів, акредитованих у терористичній організації «ДНР», викликала величезний резонанс. Однак ви в полеміку не вступали й, витримавши паузу, опублікували переписку вітчизняних журналістів з представником «МГБ ДНР».

– Нагадаю читачам, що ми від третіх осіб одержали доступ до пошти «міністра пропаганди» терористичної організації «ДНР» Олени Нікітиной, звідки акуратно вилучили списки журналістів, котрі співпрацюють з бойовиками, – відповідає Роман Зайцев. – Потім у такий же спосіб у поле нашого зору потрапила переписка працівника так званого «МГБ ДНР» Тетяни Єгорової з колишнім креативним продюсером каналу «Інтер» Марією Столяровою та екс-випусковим редактором «Подробиць» й «Подробиць тижня» Леонідом Муравйовим на цьому ж каналі. Знайшли багато цікавого.

З’ясувалось, що ці журналісти, до речі, вони громадяни Росії, погоджували з «МГБ» будь-який дріб’язок, кожну картинку й підводку до неї, аж до реплік героїв сюжетів, вносили корективи в тексти, підтасовували факти, однобоко використовували аргументи, «палили» одних політиків, випинали інших, змінювали акценти. Столярова дозволяла собі такі епітети, як «мерзенна країна», «мерзенні людці», а в пориві емоційного захвату якось написала: «Двоє росіян роблять всю Україну!»

Розмотуючи цей клубок, ми попутно з’ясували, що кореспонденти телеканалів «Україна», «Донбас», «17 канал», «112», «Громадський», члени команди Шустера теж активно листувалися і з Єгоровою, і з деякими ляльководами з Кремля. Всі подробиці можна знайти у нас на сайті в дампах поштових скриньок цих «товаришів».

Подумайте: тривалий час «через поребрик» контролюють і фактично керують політикою провідних телеканалів, конструюють іншу реальність. От звідки хвилі чорного піару, цебри помий, заклики міняти владу, лементи «зрада!» тощо. Тобто агентура країни-агресора привільно почуває себе в інформаційному полі України, при цьому навіть задає тон контенту. А наші «вільні й незалежні» журналісти догідливо цікавляться у замовників: «Чого ще бажаєте?» У Кримінальному кодексі України таким діям є чітке визначення.

Як будувати держава, якщо з «блакитного екрана» 24 години на добу маніпулюють свідомістю мас? Додайте сюди ще діяльність у соцмережах, особливо в Facebook й в Twitter.

З жалем констатую, що деякі ЗМІ України перетворилися на зброю пропаганди супротивника. Вони безпосередньо або непрямо працюють на нього, запаскуджуючи розум мільйонів громадян, хоча, безумовно, наша аудиторія порівняоі з російською вже має стійкіший імунітет.

– Ви оголосили війну журналістам?

– Боронь Боже. У «Миротворця» інші завдання. Ми лише довели до відома громадськості, що в медіасередовищі в поті чола трудяться агенти «братньої країни», зрадники державних і національних інтересів, і що значний сегмент інформаційного простору повністю під їхнім контролем. Основна мета їхніх господарів – промивання мозку, деморалізація й дебілізація нашого суспільства, ліквідація логічного мислення, дезорієнтація громадян України таким чином, щоб перевернена з ніг на голову інформація й відверта неправда стали нормою.

Ми лише висвітили наявність надзвичайно серйозної проблеми: частина наших ЗМІ стала дзеркальним відображенням російських, а їхні працівники перетворилися в посібників терористів. Не всі, звичайно.

Увімкніть телевізор і переконаєтеся, що багато каналів транслюють ті самі меседжі, генеровані не в нас. Їх подають під різним соусом – начебто коментують різні експерти, начебто різна картинка, але суть незмінна. У ряді електронних і друкованих видань та ж ситуація.

– Здавалося, що відразу ж після оприлюднення переписки почнуться «тектонічні зрушення», але помітної реакції це чомусь не викликало. Хіба що в соцмережах пишуть якісь мляві пости, а взагалі ж – тиша.

– Це гаданий штиль. Може, потрібно час на вивчення матеріалів або на пошуки виправдань, хоча зовсім не уявляю, якими вони можуть бути.

Щось дивне коїться у вітчизняному інформаційному просторрі. Не відчуваєте? Чому, приміром, деякі захисники прав людину й свободи слова різко перестали говорити про те, що «Миротворець» перешкоджає професійній журналістській діяльності? Хоча до цього вони разом з терористами й країною-агресором длокладали значні зусилля, спрямовані на знищення нашого центру. Час розставив усе на свої місця.

До речі, де вибачення в нашу адресу? Чому мовчать глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський і Мирослава Гонгадзе, що обіцяла «підняти увесь світ» після публікації «списків акредитованих»? Чому нічого не кажуть міжнародні організації журналістів? Де всі, хто писав колективні звернення, вимагав прибрати матеріали із сайту та відкрити щодо нас кримінальну справу? Чому зараз усі в рот води набрали? Зробили якісь висновки чи йдеться про кругову поруку?

Ми надали нові докази того, що деякі «акули пера» співпрацюють з Російською Федерацією і терористами. Чому немає «глибокої стурбованості»?

Повторюю вчергове: наші журналісти – насамперед, громадяни України. Вони не можуть бути нейтральними, коли їхню землю топчуть російські чоботи. Відповідно до статті 17 Конституції України, «захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». Крапка.

– Недавно ви зареєстрували «Миротворець» як засіб масової інформації. Чому?

– Тому що на центр, прикриваючись з усіх боків законами, що надають у нашій країні більші права будь-якому працівникові масмедіа, почали наїжджати, – продовжує Роман Зайцев. – Але це нерівний і нечесний бій. Сьогодні «Миротворець» в одній ваговій категорії з опонентами. Ми проаналізували досвід багатьох ЗМІ й зробили точно так само. Йдеться про процедуру реєстрації.

Тепер на «Миротворець» поширюються всі статті законодавства країни, котрі захищають права журналістів. Відзначу, що наша команда насамперед досконально вивчила «Кодекс професійної етики українського журналіста». Працюємо в повній відповідності з ним. Від всієї душі рекомендую колегам освіжити в пам’яті зміст цього документа.

Щодо зловтішних випадів, мовляв, тепер нас буде легше закрити, стане простіше вимагати зняти матеріали й звертатися в суд за компенсацією морального збитку, можу засмутити – не вийде, навіть не витрачайте час. В Україні свобода слова.

А на обвинувачення, що «Миротворець» вніс розкол у журналістське співтовариство, відповім так. Добродії, годі знущатися з країни. Проблеми не в нашому сайті, а в, м’яко камжучи, неохайності деяких журналістів, їхній жадібності й непорядності.

Сьогодні садіасуспільству дуже потрібні гігієнічні процедури, люстрація, якщо хочете. Процес самоочищення треба запустити негайно й самим, поки не пізно. Давайте зберемо з’їзд, віче, форум, нараду, тематичний вечір... Гнійник розкритий, шириться дуже поганий запах. Давайте поговоримо хоч раз начистоту про те, що відбувається в нашому цеху.

Заодно хочу поставити запитання. Чому тренінги для українських журналістів, молодих у тому числі, нерідко проводять громадяни держави, що воює з нами? Яким таким безцінним досвідом діляться росіяни: як правильно подавати перекручену інформацію, брехати й перекручувати факти?

На тренінгах, за нашими відомостями, навчають називати бойовиків «ополченцями» й «проросійськими активістами», уникати в статтях і репортажах слів «ватник», «колорад», «сепаратист». Але ворогів треба називати ворогами, і в нашій ситуації будь-який лексикон доречний.

– «Миротворець» цього року провів спецоперації «Гейша», «Балет», «Апостоли». Розповідайте про їх.

– Гейша» – це Олена Гейшторова, мешканка Торецька. З нею на зв’язку було кілька десятків інформаторів, які перебувають у нашому тилу й повідомляли їй різними каналами дані про пересування й дислокацію підрозділів Збройних Сил України. Ми їх виявили й одержали в черговий раз багато доказів російської агресії проти нашої країни. Звичайна рутинна робота центру.

Попутно довелося розробити окрему операцію під кодовим найменуванням «Балет». Там фігурує московська тусовщиця Іріна Абсалямова, що пише жіночі романи під ім’ям Ірен Міхар. Вона вхожа в богемні кола, вихваляється зв’язками зі Світланою Дружиніною та Людмилою Касаткіною, обожнює Путіна, жадає «боротися з хунтою» і так далі. З «Гейшею» у неї було цілковите взаєморозуміння, навіть вициганювала гроші у свого чоловіка Ісляма Абсалямова для нової подруги. Завдяки «Балету» ми виявили кілька джерел фінансування бойовиків на Донбасі. Коли романістка зрозуміла, що замість «Гейші» з нею листувалися «прокляті кропи», вона була шокована.

«Апостоли» – це 12 комендатур терористичної організації «ДНР». Ця операція, що не вдалася, показала, наскільки зайве слово в пресі може нашкодити гарній справі. Ще раз закликаю журналістів бути гранично акуратними – звіряти все до коми. Більш детально про ці операції можна прочитати на нашому сайті.

Наразі «Миротворець» проводить багато спецоперацій, розповісти про них – значить поставити на цьому хрест. Настане час – розповімо.

Щодо пошуків наших «клієнтів», ми їх не припиняємо ні на день. Усіх, хто подався на той бік, попереджаю: не зникнете, знайдемо. Ми вміємо працювати.

Все таємне завжди стає явним. Недавно (через 76 років!) у Німеччині виявили нацистських злочинців Другої світової. І в нас буде так само, тільки набагато раніше. Всі війни закінчуються. Закінчиться й ця. І Росія буде змушена підписати угоду про видачу злочинців. Інші країни теж це зроблять. Щоб полегшити їм роботу, ми весь масив інформації регулярно передаємо кому треба.

– Судячи з ваших натяків, буде щось ще, пов’язане з діяльністю певної частини вітчизняних журналістів?

– А як же! Забігаючи вперед, повідомлю, що готуємо вкрай неприємний для деякого сюрприз. «Випадково» у наші руки потрапила переписка представників ряду провідних російських пропагандистських видань. Навіть не можете уявти ту огиду, яка зазнаєш, коли читаєш, як багато наших журналістів здатні плазувати, вимолюючи гонорари, з якими проханнями іноді звертаються, як догоджають.

Підсумовуючи, хочу попросити колег, що сліпо втяглися в цькування «Миротворця»: не заважайте нам працювати. Основна наша діяльність – захист співвітчизників і країни від тероризму й російської агресії. Точиться найжорстокіша інформаційна війна. Кремль не гребує нічим. Категорично не можна бути на підтанцьовці в країни-агресора. Можна багато говорити на тему ЗМІ України під час війни. Мій погляд збігається з поглядом журналістки з Горлівки Ірини Шевченко. Вона чітко розставила крапки над «i», написавши коротко: «Я пропагандист України».

Сайт «Патріоти України»

Переклад з російської