Країні прийшла похоронка. Одна на усіх

Я цього тижня черговий з написання коментарів, але що писати не знаю. Чесно. Написати про те, що Росія ввела регулярні війська в Україну і там, за підрахунками Комітету солдатських матерів, воює до 15 тисяч військовослужбовців? Марно, тому що Володимир Путін не визнає, що ввели війська. Їх там немає, цих військ. І всі, хто говорять, що війська є, ті брешуть. Потім Путін скаже, що війська були, і йому це зійде. Але про це не варто писати, це очевидність, таке вже було. Написати, що рейтинг Путіна впав? Так він упав «аж» на три відсотки. І зараз, за опитуваннями «Левади-центру» у президента «всього» 84%, а не 87. Думаю, що якщо він війська навіть у Вашингтон введе, то втратить ну, відсотків 10. Тобто, росіян введення 15 тисяч солдатів в Україну цілком влаштовує.

Влаштовують і безіменні таємні похорони полеглих. Влаштовує і те, що назріває велика війна, справжня, тому що захоплення ось цього півдня України, викликане вже не всякими «російськими територіями», які треба повернути, а тому що зірвався туристичний сезон, через те, що до Криму немає дороги. Тому, кривава війна, яка, безумовно, буде, – вона буде саме в ім’я відпочивальників, яким має бути зручно наступного року поїхати до Криму. Звичайно, логіка дивна, але яка вже є. Ще, після заборон продуктів для своїх же росіян і початку великої війни заради відпочивальників, соціологи фіксують скажені стрибки в опитуваннях громадської думки. Приміром, менше росіян стало відчувати, що «в країні справи йдуть у правильному напрямі» – це цитата і є питання соціологів. Так ось, зафіксований божевільний стрибок у неймовірних 2% і тепер, що «все добре» відчувають не 66%, а 64. Мабуть, коли похоронки приходитимуть у кожну другу сім’ю, то рейтинг впаде ще сильніше – відсотків на 5, а, може, навіть 7. Ось скажіть, як про це писати? Що тут сказати?

Тільки те, що курс Путіна правильний, і що його росіяни схвалюють. Що я і фіксую. І війну громадяни схвалюють, і майбутні похоронки, а вони будуть, ці похоронки, адже не змусиш українців, заради красивого шосе до Криму, просто так віддати третину своєї країни. Вони, безумовно, воюватимуть, а отже будуть похоронки. Але росіяни, заради шосе, згодні ховати своїх дітей. Ну, що я тут можу сказати – це дивно, але це правда, так показує соціологія. А отже так і буде. У сенсі, похоронки заради шосе. А ще можна було б написати про протести проти війни. Дмитро Монахов запросив у фейсбуці народ прийти на акцію протесту. Його усе лайкнули, а перепостів було більше двох тисяч. У результаті, він на акцію прийшов один! Розумієте, не двоє навіть, а один! Просто сам прийшов, там його і пов’язали. Тобто, усі лайкаючі й ті, що роблять перепост, вони, звичайно, проти війни, але попросили на акцію прийти інших. Усі, окрім одного, виявилися громадянами з перепосту. Тобто, і ті, хто начебто і проти, вони теж згодні на похорони заради шосе. Вони, правда, вважають, що війна їх не торкнеться, і своїх дітей вони вивезуть. Вони забули, правда, що коли йде велика війна, то мобілізація торкається всіх, а ухилення називається дезертирством. Особливо, якщо війна Вітчизняна, а саме так її і назвуть. Це буде Вітчизняна війна проти укрофашистів, які проти дороги для тих, хто їде з Росії відпочивати до Криму.

Напевно, так.

Загалом, писати і аналізувати усе це можна, та немає сенсу.

Що писати про країну, якій прийшла похоронка. Одна на всіх.

Універсум 7–8 (249–250), 2014

Журнал Універсум 7–8 (249–250), 2014