Журнал «Універсум» – унікальне явище в українському медіапросторі. Майже ровесник доби новітньої незалежності.

На його сторінках переживаються, виборюються, осмислюються, оцінюються, передбачаються найпекучіші, а іноді найпекельніші сподівання і втрати, ризики і шанси, квіти і терни йдешньої історії, що на наших очах і долях борсається за якимось незбагненно кандибоберним сценарієм.

«Універсум» – це клуб відроджуваної і відродженої національної свідомості, що очищається від скверни совєтчини. Це системне гуманістичне гніздовище синхронного співжиття з духом і порухом гонорової інтелектуальної громади, що всіма силами душі і розуму прагне правди, честі і свободи. Це своєрідна арена системного мислення, роздумів про те, що відбувається з Україною в контексті історичного минулого і сьогодення. Арена особлива. Значуща. З високим кипінням багатющого національного інтелекту тих, кому надається слово.

Соціальне здоров’я нації вимірюється ставленням до Часу – часткою спроектованих у майбутнє сьогоденних справ, тобто наскільки уми і помисли спрямовані у перспективу. І в цьому сенсі «Універсум» демонструє добре здоров’я українського інтелекту.

Незалежність освіжила, оздоровила, модернізувала український інтелект завдяки відкритості інформаційного і людського обміну з усім світом. Натомість управлінська система не очистилась від совєтської номенклатури. Ба, більше. Вона разом з криміналом, олігархами швидко звила корупційне кубло, в якому зухвало нехтуються національні інтереси України. Та ще страшніше. Це кубло перемелює свіжі молоді сили, які там швидко перероджуються. Навіть Майдан не змінив ситуацію.

Але Майдан змінив напрям свідомості української людини. Совість, гідність і інтелект робитимуть своє. Перетворююче, еволюційне діло. А заради цього та з огляду на те, що в медійному українському просторі мізерна частка україно-орієнтованих видань, треба робити все, аби «Універсум» був завжди.

Журнал «Універсум» я би ризикнув назвати своєрідною інтелектуальною системою. Звичайно, на його сторінках проблеми невизначеності стану у нашій країні не розв’язуються. Але вони тримаються у стані високого інтелектуального дискурсу. І ще одна прикмета журналу. Порушені теми обговорюються у міжнародному ракурсі. Астроном-математик аналізує економічні проблеми, соціальні, політичні. Економісти обговорюють соціально-культурні процеси. Журналу притаманний синергетично-кібернетичний підхід до всіх сфер соціуму. І в цьому його унікальність.

«Універсум» навздогін силкується розмотати, хоча б концептуально, клубок проблем минулого, аби швидше вивільнити душу, свідомість, волю, розум і соціальну енергію для інтелектуальних звитяг щодо творення майбутнього країни. «Універсум» намагається гармонійно, оздоровчо і тверезо-оптимістично поєднувати минуле, йдешнє і майбутнє народу в єдине будівниче поле. Менше плакатися, менше ображатися, менше самобичуватися – більше розвертатися до дій. Мій дід Петро, бувало, коли я відволікався, проказував: «Хлопче, повернися обличчям до діла».

«Універсум» твердо дотримується критеріїв добірної журналістики і виваженого науково-системного аналізу. Якщо на сторінки часопису і проривається емоційність, – вона виправдана реаліями бурхливо-безладно-без­порадно-бездарного дрейфу України на роздоріжжі багатовекторної невизначеності. Не те, що історію України «не можна читати без брому», а жити і осмислювати все те, що коїться в українському політично-економічному побоїщі, часом нестерпно без дражливістої огиди, псування нервів і крові. То честь і хвала «Універсуму» – він ніколи не зривається на істеричність і злостивість, тверезо тримаючи шляхетну виваженість.

Як мені видається, Україна має два періодичні видання, які стабільно дотримуються високих стандартів журналістсько-наукового сумління. Київська газета «День» впродовж десяти років. І львівський «Універсум» – ще довше, аж довгих п’ятнадцять років. Ці два медіа-проекти, я б сказав, медіа-програми, схожі ще й тим, що згуртували навколо себе і авторів, і читачів показово-добірного штибу, які об’єднані та огорнуті своєрідною аурою злагоди у пошуках тактичних і стратегічних шансів укріплення і розвою України. Саме через цю призму утверджуючого майбутнього аналізуються йдешні, скажемо прямо, переважно невтішні події.

Натомість якась, начебто незрима, начебто й чітко невідчутима сила, якась споконвічна невиснажна течія, що ще не вирвалась сповна на поверхню, несе корабель «Універсуму». А вітрила йому надимає триєдина спільнота – редакція, автура і читачі-шанувальники. Той корабель, наснажений дивовижною силою, проторує русло для набираючого сили потоку соціальної патріотичної енергії. Ось-ось змиє той потік нечисть з нашої землі і сповна оновиться незалежна Україна.

А я все думаю і поки ще не придумаю, у який спосіб, за допомогою яких механізмів об’єднати справи на кшталт «Універсуму», що розкидані по всій Україні. Як їх зібрати воєдино в самопомножувальну силу, яка б затьмарила існуючу олігархічно-самопихату більшість із ста п’ятдесяти дев’яти політичних партій та породила б 5-9 нових патріотично-демократичних сил, наповнених молодим та молодечим потенціалом українства.

Думаю не тільки я. Думає «Універсум».