– Як усе починалося?

– 1997 року готувалася угода між Україною і Російською Федерацією. Раптом з’явилося повідомлення, що Україна заборгувала Росії досить таки віртуальну суму – 3 млрд. 74 млн. Головне – нічим Москва це не обґрунтувала. Хіба – емоціями. Мовляв, РФ захищає свої національні інтереси. Що б вони не сказали, – це є правда, яку Україна має прийняти. Таким чином РФ почала відпрацьовувати через Чорноморський Флот компенсацію. До речі, в Угоді ні слова нема про плату за оренду. Сказано лишень, що РФ щорічно компенсує Україні 97,7 млн. гривень. Віднімає від тієї суми, яку нібито Україна Росії заборгувала.

– Отже, упродовж років Україна тих грошей, які начебто мала би платити РФ за оренду (чи розташування ЧФ) території, і в очі не бачила…

– Безумовно. Жодної копійки до бюджету України не надходить. Практично Україна забезпечує розвиток інфраструктури Севастополя, власне, й дотує тих 97,7 млн. грн. зі своєї кишені. Україна, отже, утримує ЧФ Росії. Росія розташувалася на 20 тисячах гектарів, причому в її віданні – 4,5 тисячі різних споруд, складів, об’єктів для забезпечення діяльності свого ЧФ.

– А що, ці об’єкти, не насичені, так би мовити, обладнанням, технікою, що Росія і за них не платить?

– Ще й як насичені! Кожен об’єкт, перед тим, як перейшов у відання ЧФ Росії, мав, звичайно, повністю і обладнання і техніку. На той час, зрозуміло, обладнання мало свою ціну. Отже, оренда мала би включати: оренду землі, оренду споруд і оренду обладнання.

– А чи ступала нога українського владного чиновника на ті місця, які, скажемо так, захопили російські військові?

– З повною на те відповідальністю стверджую: жодна людина не проникала і не може проникнути і нині на терени ЧФ. Вони обгородились, встановили озброєну варту і жодну людину з України не допускали і не допускають тепер. Чорноморський Флот – річ у собі. І тільки російські моряки знають, що вони роблять на землі України. Тим паче, навіть спеціальну комісію, що приїхала сюди від Президента України, не пустили на територію, а відфутболили за дозволом до Москви. А там, звісно, дозволу ступати представникам української влади на українську ж територію, яку тимчасово, наголошую – тимчасово, зайняли «гості», – не дають.

– То ж як мала б поводити себе українська влада в цій ситуації?

– Коментувати не буду. Моя експертна група підрахувала, що РФ має щороку платити Україні за оренду всього того, що використовує її ЧФ, – 10 млд. доларів. І ще одне. Із 4,5 тисячі об’єктів, за нашими даними, близько 1 тис. не враховано. Вони використовуються, віддаються в суборенду, а гроші від неї, річ ясна, отримує ЧФ.

– Українська влада, наскільки я розумію, не може проникнути і на маяки. «Студентське братство» на чолі з Яценком вже певний час воює з військовими «братньої» країни, але ті нахабно поводяться, мало не б’ються з хлопцями і дівчатами зі «Студентського братства»…

– За міжнародним правом, маяки належать Українській державі. Але навіть судова влада не може туди пройти, оскільки озброєна варта РФ їх не пускає.

– Що ж робити?

– Вихід, як на мене, такий: негайно в НАТО! І потім вимагати офіційного рішення.

– Гадаєте, світ нам допоможе?

– Думаю, що так. І тоді РФ буде з нами рахуватися. Або – інший шлях. Розробити новий вид озброєнь і отримати ядерний статус. Ітоді ми будемо здатні себе захистити… До речі, і енергетично Україна може себе облаштувати. Тільки треба розуму й політичної волі. Дивіться: 20 мільярдів кубометрів газу видобуваємо самі. Цього для населення вистачить. А магнати нехай купують собі газ за домовленою ціною. Врешті, пора б й енергозберігальні технології запроваджувати.

– Пане Борисе! Як Ви стали першим командувачем ВМС України?

– То – детективна історія. Найкраще вона викладена у книзі Анатолія Данілова «Український флот: біля джерела відродження», яка побачила світ у 2000 році у видавництві імені Олени Теліги.

Замість післямови

«Того, хто довго стверджував, що Українського флоту не було і не може бути, не знає історії. Його сучасні здобутки перекреслюють такі думки… Справді, важко повірити, що не так давно у спини людям, які одягнули форму українських моряків, свідомо і назавжди обрали шлях підтримки і творення національної держави, лунала лайка і погрози на зразок: «Зрадник!», «Бандера!», «Кривавий адмірал», «ВМС України – геть із Севастополя», «Крим з Росією!», «Касатонов – Ка­са-то-нов», «Рух – це фашизм», «Слава Союзу», «Слава КПСС» та інші». (Борис Кожин, перший командувач ВМС України, віце-адмірал. Переднє слово // Данілов Анатолій. Український флот: біля джерел відродження. – К.: Вид-во імені Олени Теліги, 2000).Ця цитата датована 2000-м роком. Як не прикро, але нині у Севастополі українців знову ображають. Як стверджує голова Української громади Севастополя Мирослав Мамчак, «Севастопольська організація прогресивних соціалістів, яку очолює відставний офіцер російського флоту Євген Дубовік, відкрито проголосила про створення в місті з колишніх спецназівців терористичних банд… Українці Севастополя позбавлені законного захисту держави» (Слово Просвіти. – 2008. – 17-23 липня).Як кажуть, приїхали. У своїй хаті – ні сили, ні волі.

Розмовляв Богдан ЗАЛІЗНЯК