Влада в країні узурпована позаконституційним органом?

21 грудня президент України Володимир Зеленський прибув з робочою поїздкою в США. Результати поїздки начебто успішні. Про неї було чимало сказано і написано як в Україні, так і за кордоном. Джо Байден пообіцяв Володимиру Зеленському подальшу фінансову, гуманітарну та військову підтримку у війні з РФ, запевнив, що і союзники Вашингтона продовжуватимуть допомагати Києву. Американський президент підписав меморандум про виділення Україні до мільярда доларів для надання зброї та підготовки українських військових тощо.

Безумовно, що в Білому домі були важливі перемовини президентів віч-на-віч. Про їхній зміст можна лише здогадуватись. І це породжує певне відчуття невизначеності від почутого й побаченого.

Диявол, як відомо, ховається в деталях. Так, видання «Дзеркало тижня. Україна» оприлюднило склад української делегації, яка супроводжувала президента Зеленського під час його робочого візиту до Вашингтона: голова офісу президента України Андрій Єрмак; глава МЗС Дмитро Кулеба; віце-прем’єр-міністр з питань відновлення України Олександр Кубраков; посол України у Вашингтоні Оксана Маркарова.

З американського боку в перемовинах у Білому домі брала участь група чиновників високого рівня: віцепрезидент Камала Харріс; держсекретар США Ентоні Блінкен; глава Пентагону Ллойд Остін; головнокомандувач США генерал Марк Міллі, радник з національної безпеки Джейк Салліван; генеральний прокурор США Меррік Гарланд.

Уже сама ієрархія української офіційної делегації наводить на певні роздуми. Чи могло «Дзеркало тижня. Україна» на власний розсуд сформуватви цей пул високопосадовців саме в такому порядку? Навряд. Не може не дивувати і відсутність серед супроводжуючих українського президента представників військового відомства.

Офіційна світлина, зроблена під час двосторонньої розмови в Овальному кабінеті Білого дому, чітко зафіксувала схему розсадки сторін. Очільник американської дипломатії Ентоні Блінкен сидів навпроти Андрія Єрмака. І це може засвідчувати нинішній статус і політичну вагу глави офісу українського президента.

Sic! Саме Андрій Єрмак 3 грудня у Києві мав офіційну зустріч із заступницею державного секретаря США з політичних питань Вікторією Нуланд та Надзвичайним і Повноважним Послом Сполучених Штатів в Україні Бріджит Брінк. І зустріч ця, судячи зі світлини, оприлюдненої офіційним інтернет-представництвом президента України, була надзвичайно довірчою – фотограф зафіксував мало не родинні «обнімашки» Єрмака і Нуланд.

Цікаво, що навіть Юрій Швець, колишній розвідник КҐБ, який у своїх відеоблогах традиційно не жалує Андрія Єрмака, жодним чином не прокоментував такі політичні метаморфози.

«І найцікавіша зміна в питанні абсолютизації влади – це поява неофіційного, але реального віцепрезидента. Вплив голови Офісу президента Андрія Єрмака неможливо порівняти з жодним його попередником. Ні Дмитро Табачник за часів Кучми, ні Віктор Балога за часів Ющенка, ні Сергій Льовочкін за часів Януковича – і близько не могли впливати на той масштаб проблем, якими нині займається Єрмак.

Чинний голова Офісу залучений у всі можливі питання внутрішньої та зовнішньої політики, курує надскладні процеси типу отримання безпекових гарантій Україною.

Єрмак займається міжнародними переговорами, санкціями, обміном полонених, регулярними контактами з радником Байдена Джеком Салліваном, внутрішньою політикою, розстановкою кадрів на найвищі посади та навіть протягує на посаду посла колишню сексологиню без дипломатичного досвіду… В Україні не залишилося жодного органу влади, на який би не зміг впливати Єрмак» («Українська правда»).

До такого висновку прийшли журналісти. Інакше кажучи, влада в країні узурпована позаконституційним органом.

Тим часом у «Положенні про Офіс президента України» відсутні статті/пункти, за якими керівникові апарату Офісу президента України надане право перебирати на себе повноваження державних структур.

Помовчимо.

Завсідники соціальних мереж не знайшли нічого ліпшого, як на всі заставки взялися обговорювати кросівки міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, в яких він завітав до Овального кабінету Білого дому.

«Ви думаєте, Кулеба – міністр закордонних справ? Телефон Єрмака – от Міністерство закордонних справ», – зухвало іронізують співрозмовники УП на Банковій». Ця цитата зі статті журналістів «Української правди», схоже, дістала підтвердження.

Чи міг міністр закордонних справ, високопрофесійний дипломат Дмитро Кулеба ініціювати призначення фахівчині з гештальт-терапії, сексології, гіпнозу та дрогоцінних прикрас на вкрай важливу посаду з погляду безпеки держави на посаду посла в Болгарії?

Коментар пресслужби МЗС України від 26 грудня 2022 року: «Що стосується призначення на посаду посла Олесі Ілащук, то за наявною в МЗС інформацією вона отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «Країнознавство» кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Має кваліфікацію спеціалістки з міжнародних відносин, перекладачки. Вільно володіє англійською мовою».

Втім бентежить словосполучення «за наявною в МЗС інформацією». А якщо крім цієї емзеесівської інформації про Олесю Ілащук, існує інша, розлогіша? Так, уже 25 грудня 2022 року болгарське видання «Днес» надрукувало статтю під заголовком: «Красуня, яка торгувала коштовностями, – новий посол України в нашій країні. Олеся Ілащук – співгромадянка Міли Куніс, вона була президентом ювелірної компанії на батьківщині, де також фігурувала у скандалі з відмиванням грошей». У тексті статті, зокрема, завважено: «Однак ім’я красуні-українського посла було замішано в корупційному скандалі в Україні… Зміна посла України в Софії відбулася одразу після того, як Болгарія надала військову допомогу країні, яка воює з Росією. Однак болгарська допомога була засекречена і точно не включає гаубиці та ракетні комплекси, які розшукує Україна».

Можна лише здогадуватись, про що думатиме президент Болгарії, приймаючи вірчі грамоти від пані Олесі Ілащук. Суспільно-політична атмосфера в Болгарії напружена. Ставлення до України суперечливе. І хоча парламент Болгарії остаточно затвердив угоду про надання зброї Україні, для наших дипломатів у цій загалом проросійськи налаштованій країні роботи непочатий край.

У цьому контексті привертає увагу публікація «Рука Єрмака», знов гіпноз чи протекціонізм дурака. Що не так з призначенням нового посла в Болгарію» в інтернет-виданні «Аргумент».

На вельми суперечливе призначення нового посла відгукнувся письменник, дипломат, експерт Центру дослідження Росії Сергій Борщевський у статті «Дипломат, психологиня... Какая разніца?».

Ще один цікавий матеріал на цю ж дипломатичну тему: «У МЗС України натякнули, що призначення послом людину без досвіду й задіяну в шахрайських схемах – це нормально».

Мимоволі виникає запитання: чи не йдеться про чергову дискредитацію Української держави? Хто раніше лобіював призначення Андрія Тарана та Ірини Венедіктової послами у Словенію та Швейцарію? МЗС України чи Офіс президента? Хто з цих установ має більші амбіції та важелі впливу для проведення ефективної державної політики у сфері зовнішніх зносин України?

Олег К. Романчук,
шеф-редактор журналу «Універсум»

«Главком»